Ухвала суду № 76312857, 05.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/631/17 05.09.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1В ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря Єфіменка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12017150100000259, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року, відносно

ОСОБА_4, який народився 1974 року березня місяця 28 числа в с. Зелене Миколаївського району Миколаївської області, мешкає в м. Очакові Миколаївської області, вул. Слобідська, 190, раніше не судимого,

визнаного винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори – Зайков О.В., Телечкан Д.В.,

захисник – ОСОБА_5,

обвинувачений – ОСОБА_4

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов’язків періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 880,40 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

Прокурор просить вирок скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 94, 370, 373 та 374 КПК України, оскільки як зазначено у вироку, ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, але стороною захисту поставлено під сумнів кваліфікацію дій обвинуваченого під час заволодіння транспортним засобом потерпілого, оскільки подвір’я не є сховищем. Незважаючи на зазначене, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім показань обвинуваченого. Але вважати, що ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та не досліджувати інші докази на підтвердження фактичних обставин справи у суду підстав не було. Суд мав дослідити зібрані у кримінальному проваджені докази у повному обсязі, в тому числі допитати потерпілого, свідків та дослідити письмові докази.

Не дослідивши всебічно повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд порушив загальні засади кримінального провадження, закріплені у ст. 7 КПК України, зокрема, вимоги щодо законності та забезпечення доведення винуватості особи, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

12.04.2017 р. приблизно о 01.00 год. ОСОБА_4 через металеву огорожу переліз до території кафе «SV», розташованого в м. Очакові Миколаївської області по вул. Суворова, 106, де побачив автомобіль «ВАЗ 2107» із тимчасовим реєстраційним номером АМ 6998, належний ОСОБА_6 У ОСОБА_4 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння даним автомобілем, реалізуючи який, він переліз через огорожу кафе та відчинив ворота, що ведуть на вулицю, з тильного боку. Продовжуючи реалізовувати свій умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, завівши автомобіль, ОСОБА_4 поїхав до с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, де залишив його на території домоволодіння № 31 по вул. Пілієва, з метою його приховування. Внаслідок вказаних протиправних дії ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 30 000 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене із проникненням у сховище.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З вироку суду вбачається, що судом не в повній мірі дотримані вказані вимоги закону.

Відповідно до п. п. 1, 2 ,3 ч.1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді першої інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Згідно ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення,.

За ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Так, відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному правопорушенні підлягають доказуванню серед інших обставин також подія кримінального правопорушення(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Крім того, зазначені вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.09.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суди націлюються на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист, і як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Суд першої інстанції наведених вимог закону не дотримався.

З пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення вбачається, що прокурор вважав встановленим, що 12.04.2017 р. приблизно о 01.00 год. ОСОБА_4 через металеву огорожу переліз до території кафе «SV», яка не має вільного доступу стороннім особам, звідки таємно викрав, належний потерпілому ОСОБА_6, автомобіль «ВАЗ 2107» із тимчасовим реєстраційним номером АМ 6998.

На обґрунтування висновку про обсяг доказів, що підлягали дослідженню під час судового розгляду та застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вказав на те, що ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині вину визнав повністю та дав показання про заволодіння у нічний час автомобілем потерпілого.

Незважаючи на те, що сторона захисту не була згодна із кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України в частині визначення подвір’я потерпілого сховищем, суд кваліфікував дії обвинуваченого як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене із проникненням у сховище, не з’ясувавши чи мало місце, де зберігався автомобіль потерпілого ознаки, притаманні сховищу.

Разом з тим, як вбачається із змісту вироку, докладних показань обвинуваченого, зокрема, про обставини вчинення злочину, вирок не містить.

Отже, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, безпідставно розглянув кримінальне провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і, на з’ясування фактичних обставин кримінального провадження не дослідив зібраних доказів у повному обсязі, шляхом дослідження письмових доказів, допиту потерпілого, свідків, тощо.

З урахуванням наведеного, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, тобто висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що могло вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що є підставою для скасування судового рішення, вирок є таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 94, 349, 370, 374 КПК України, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду в суді першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року відносно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ___ ______

ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3