Ухвала суду № 76312679, 06.09.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7279/18&g9;

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Гордійчук І.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

05 вересня 2018 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Відповідно позивач просить суд забезпечити позов про поділ спільного майна подружжя шляхом:

- заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам відчужувати, в тому числі передавати в управління іншим фізичним та юридичним особам майно ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон», інші активи, крім продажу, обміну готової продукції;

- заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати платежі коштами ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон», крім обслуговування кредитів, виплати заробітної плати, виплати комісійних регіональним представникам, витрат на придбання матеріалів та сировини необхідних для виробничого процесу, оплати відряджень, інших соціальних виплат, оплати комунальних платежів;

- заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам скликати та проводити збори учасників товариства з питань внесення змін до статутних документів ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон», в тому числі зменшення, збільшення статутного капіталу, відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти дії щодо державної реєстрації змін до статуту ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон».

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог зазначає, що 11 серпня 2018 року збільшила розмір позовних вимог, включивши до складу подружнього майна, що підлягає поділу частку у розмірі 10 відсотків та частку відповідача у розмірі 85 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон». Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі. 21.06.2018 року та 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, дана заява у судовому засіданні не розглядалася.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.п.5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Крім того, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачу або інших особам, будь-яким способом вчиняти дії по відчуженню та передачі в управління іншим особам майна товариства, заборону здійснювати платежі коштами товариства та заборону скликати та проводити збори учасників товариства, та зміни статуту, не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.

Таким чином, оскільки подана заява не є підставною для забезпечення позову та відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.153, 260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до пп. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 – VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О.Гордійчук