Рішення № 76312242, 05.09.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1176/18

Номер провадження 2-о/556/41/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2018 року. смт. Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Басик Г.Т.

з участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа Великожолудська сільська рада Володимирецького району про встановлення факту проживання,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1, зацікавлена особа Великожолудська сільська рада Володимирецького району про встановлення факту проживання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до постанови KM Української PCP від 23 липня 1991 року № 106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, фактично з народження та по даний час, за виключенням окремих періодів, які були пов’язані з проходженням військової служби, його місцями роботи, проживанням у м.Вараш (Кузнецовськ).

Згідно довідки, виданої виконкомом Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, місце проживання заявника було зареєстроване у с.Малий Жолудськ з дня народження по жовтень 1988 року та з 18.07.2012 року по даний час, а згідно довідок №3830/03 та №3825/03 заявник був зареєстрований у м.Вараш (Кузнецовськ) Рівненської області з 18.11.1988 року по 17.05.1989 року, з 26.05.1989 року по 16.01.1990 року, з 27.02.1990 року по 13.07.2012 року.

Однак, фактично ОСОБА_1, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня народження по 27.02.1990 року, після чого він з сім’єю виїхав на постійне проживання у м.Вараш (Кузнецовськ), де проживав по липень 2012 року.

Згідно записів у трудовій книжці заявника його прийнято на роботу транспортним робочим в Управління будівництва Рівненської АЕС треста «Южатоменергострой» з 02.10.1985 року, де він працював по 2007 рік. У зв’язку з роботою він дійсно реєстрував своє місце проживання у м.Вараш (Кузнецовськ), однак до 27.02.1990 року фактично проживав у с.Малий Жолудськ з сім’єю та їздив на роботу.

На даний час коли виникла необхідність в оформлені різного роду документів для отримання різних компенсацій та пільг виявилося, що у заявника немає документального підтвердження проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.10.1988 року по 27.02.1990 року яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

У зв’язку з чим заявник був змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання.

Заявник ОСОБА_1, в судове засідання з’явився, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник зацікавленої особи Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області в судове засідання не з’явився, але надали суду заяву в якій просили розгляд заяви проводити у відсутності їх представника заявлені вимоги визнають в повному обсязі.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 народився 20.08.1964 року в с.Малий Жолудськ, Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом серії СР 642070 який виданий Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області від 26.10.1999 року.

У відповідності до Постанови КМ Української РСР №106 від 23.07.1991 року с.Малий Жолудськ, Володимирецького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно довідки, виданої виконкомом Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області 01.08.2018 року №1235, вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване у с.Малий Жолудськ з дня народження по жовтень 1988 року та з 18.07.2012 року по даний час, а згідно довідок №3830/03 від 01.08.2018 року та №3825/03 від 01.08.2018 року останній був зареєстрований у м.Вараш (Кузнецовськ) Рівненської області з 18,11.1988 року по 17.05.1989 року, з 26.05.1989 року по 16.01.1990 року, з 27.02.1990 року по 13.07.2012 року.

Однак, фактично ОСОБА_1 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня народження по 27.02.1990 року, після чого з сім’єю виїхав на постійне проживання у м.Вараш (Кузнецовськ), де проживав по липень 2012 року.

Згідно записів у трудовій книжці №№2-4 серія БТ-І №8533176 ОСОБА_1 прийнято на роботу транспортним робочим в Управління будівництва Рівненської АЕС треста «Южатоменергострой» з 02.10.1985 року, де він працював по 2007 рік. У зв’язку з роботою ОСОБА_1 дійсно реєстрував своє місце проживання у м.Вараш (Кузнецовськ), однак до 27.02.1990 року фактично проживав у селі з сім’єю та їздив на роботу в м.Вараш Рівненської області.

Матеріалами справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії Б №210486, яке видане Рівненською облдержадміністрацією, а це в свою чергу підтверджує факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце проживання особи з місцем реєстрації даної особи, а ототожнює його з місцем проживання особи, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації заявника в с.Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області в період з 01.10.1988 року по 27.02.1990 року, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявник не проживав в зазначеному населеному пункті в зазначений період.

А тому, суд, рахує, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт проживання заявника ОСОБА_1 в с.Малий Жолудськ, Володимирецького району Рівненської області.

За таких обставин, оскільки встановлення факту проживання має для заявника юридичне значення і потрібне для оформлення різного роду компенсацій та пільг, суд вважає за необхідне встановити факт проживання ОСОБА_1 в с.Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області в період з 01.10.1988 року по 27.02.1990 року.

Питання про повернення сплаченого при подачі заяви судового збору заявник не ставить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 200, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) в с.Малий Жолудськ, Володимирецького району Рівненської області в період з 01.10.1988 року по 27.02.1990 року, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5) розділ XIII Перехідних положень, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Л.В.Закревський