Вирок № 76310639, 07.09.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 07.09.2018

ЄУ № 420/1185/18

Провадження №1-кп/420/162/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року смт. Новопсков Луганської області

Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 22018130000000210 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Осинове Новопсковського району Луганської області, раніше не судима, працює листоношею, заміжня, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор Кожушок Д.М.

захисник Жердєв С.М.

обвинувачений ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Конституції України, Україна є унітарною державою. Територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. ст. 1, 2, 33 Закону України «Про державний кордон України», Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору; державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; державні органи, громадські організації, посадові особи зобов'язані надавати всемірну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України; державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов'язані додержуватись режиму державного кордону України.

Відповідно до вимог ст. ст. 72, 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій країни ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх сторичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Порядок проведення всеукраїнського референдуму регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум» положеннями ч. 4 ст. 14 котрого визначено, що виключно Верховна Рада України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що наприкінці квітня 2014 року, за попередньою змовою групою осіб, яких під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, складені «Декларація про суверенітет Луганської Народної Республіки» та «Акт про проголошення державної самостійності Луганської Народної Республіки» з метою створення на території Луганської області нового державного утворення «Луганської Народної Республіки». У вказаних документах задекларовано створення, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на території Луганської області народної, правової, демократичної та суверенної держави - «Луганська Народна Республіка».

Продовжуючи реалізацію своїх протиправних намірів, вищевказані особи 27 квітня 2014 року біля будівлі за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 79, в присутності великої кількості людей публічно оголосили текст вищезазначених «Декларації про суверенітет Луганської Народної Республіки» та «Акту про проголошення державної самостійності Луганської Народної Республіки».

В подальшому, зазначені вище особи публічно повідомили про проведення 11 травня 2014 року, в порушення чинного законодавства України, на території Луганської області незаконного референдуму з питання про підтримку «Акту про проголошення державної самостійності Луганської Народної Республіки».

На початку травня 2014 року ОСОБА_1, розуміючи протиправний характер дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, вирішила надати допомогу вищевказаним особам з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом організації та проведення 11 травня 2014 року на території с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області незаконного референдуму щодо підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Неспубліки» та використання його результатів для відокремлення території Луганської області від складу території України.

Для досягнення своїх злочинних планів, ОСОБА_1 10 травня 2014 року вступила у злочинну змову з іншими невстановленими на теперішній час особами з метою організації на території с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області незаконного референдуму з підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки».

10 травня 2014 року приблизно о 16 годин 30 хвилин ОСОБА_1 в якості секретаря виборчої комісії з проведення незаконного референдуму щодо підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки» разом з іншими членами комісії прибула до Новорозсошанського сільського будинку культури, розташованого за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Новорозсош, вул. Ювілейна, 35, де здійснила перерахунок та проставлення печатей на бюлетенях, наданих невстановленими особами для голосування під час незаконного референдуму з підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки».

Далі, для досягнення злочинної мети, 11 травня 2014 року ОСОБА_1 разом з іншими особами, відповідно до попередньої домовленості незаконно організували виборчу дільницю на території с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, а саме у Новорозсошанському сільському будинку культури за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Новорозсош, вул. Ювілейна, 35.

З метою проведення незаконного референдуму, 11 травня 2014 року приблизно о 7 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 прибула до Новорозсошанського сільського будинку культури, в якому о 8 годині 00 хвилин розпочала роботу виборча дільниця з проведення незаконного референдуму щодо підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки».

Під час проведення зазначеного референдуму ОСОБА_1 виконувала функції секретаря виборчої комісії, зокрема: видавала бюлетені виборцям відповідно до списків виборців, здійснювала підрахунок використаних і зіпсованих бюлетенів, склала протокол підрахунку голосів, здійснювала пакування бюлетенів, списків виборців, протоколу підрахунку голосів у мішкотару.

В подальшому, після завершення процесу голосування, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом з іншими особами, здійснила підрахунок використаних та зіпсованих бюлетенів, склала та підписала протокол підрахунку голосів виборців, помістила бюлетені, списки виборців, протокол підрахунку голосів в мішкотару та передала її іншій особі, щодо якої здійснюється досудове розслідування, яка доставила вказану мішкотару в смт. Новопсков Луганської області.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1та інших не встановлених осіб, 11 травня 2014 року на території с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, проведено незаконний референдум щодо підтримки «Акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки», а результати голосувань (бюлетені), за сприяння не встановлених осіб, в той же день передані представникам «Центральної виборчої комісії Луганської Народної Республіки».

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 110 КК України - вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

14 червня 2018 року прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушок Д.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22018130000000210, та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника підозрюваного Жердєва С.М., укладеноугоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_1, за участю захисника Жердєва С.М., дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК України. ОСОБА_1 зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також обвинувачена зобов'язується спряти правоохоронним органам та суду у викритті та кримінальному переслідуванню інших співучасників вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме шляхом надання показань стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про обставини організації та проведення «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «Луганської народної руспубліки», що мав місце 11.05.2014 у Новопсковському районі Луганської області.

Сторонами угоди в п. 3 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Судом у судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України. ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачень, щодо яких визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

З огляду на викладене укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню. Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Процесуальні витрати за проведення експертизи згідно ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. 124, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 14 червня 2018 року, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22018130000000210 від 08.06.2018 укладену прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Дмитром Михайловичем та обвинуваченим ОСОБА_1, про визнання винуватості.

ОСОБА_1визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 2149 грн. 70 коп.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі не подачі на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: О.С. Стеценко