Рішення № 76310619, 07.09.2018, Березанський районний суд Миколаївської області

07.09.18 Справа № 469/873/18

2-а/469/7/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВОДГР УПП ГУНП в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 01 серпня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №062111, винесеної 25 липня 2018 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВОДГР УПП ГУНП в Одеській області старшим сержаном ОСОБА_4, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв"язку відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

У обгрунтування своїх вимог зазначав, що вказаною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-2 КУпАП, тобто у порушенні п.15.9 ОСОБА_5 дорожнього руху України, а саме у тому, що він 25 липня 2018 року о 10:00 год. в с.Кошари Лиманського району Одеської оласті, на 53 км., керуючи автомобілем «Рено FR1” автобус, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку та висадку і посадку пасажирів на пішохідному переході.

Разом з тим, позивач займається перевезенням пасажирів на міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування на підставі трудового договору з підприємцем ОСОБА_6, яка має ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ № 616647 на надання відповідних послуг з перевезення пасажирів, та відповідно до вимог ОСОБА_5 дорожнього руху України здійснив зупинку для висадки і посадки пасажирів у спеціально відведеному місці - на зупинці навпроти павільйону "Кошари", не доїжджаючи 5 метрів до пішоходного переходу.

При цьому до складу уособленої зупинки, відповідно до ДБН В.2.3-5-2001 "Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів", ГБН В.2.3-218-550:2010 "Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Зупинки маршрутного транспорту. Загальні вимоги проектування", входить і пішохідний перехід (переходи).

Крім того, у постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, який саме підпункт пункту 15.9 ОСОБА_5 дорожнього руху України порушено; постанова, у порушення вимог ст.283 КУпАП, не містить даних про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

У судове засідання позивач не з’явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності відповідно до ст..257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 11.30 год. 06 серпня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліціїв судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін відповідно до положень ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №062111, винесеної 25 липня 2018 року поліцейським сектором реагування патрульної поліції ВОДГР УПП ГУНП в Одеській області старшим сержаном ОСОБА_4,позивача ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, керуючи автомобілем «Рено FR1” автобус, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку та висадку та посадку пасажирів на пішохідному переході, чим порушив вимоги п.п.15.9 ОСОБА_5 дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121-2 КУпАП (а.с.10).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 121-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів.

Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.

Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У порушення зазначених вимог оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

За змістом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, викладені в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, зокрема, про здійснення ОСОБА_1 на момент зупинки перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі та про здійснення зупинки саме на пішохідному переході суду не надано.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/1/17 (постанова від 26 квітня 2018 року) визнав правильною позицію судів, за якою візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Відповідач для підтвердження порушення позивачем ОСОБА_5 дорожнього руху України, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що будь-які докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-2 КУпАП, відсутні, суд дійшов до висновку про відсутність обгрунтованих підстав вважати, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-2 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд не досліджує обгрунтованість посилання позивача на вимоги будівельних норм та правил, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, 167, 171-2 КАС України, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову інспектора сектора реагування патрульної поліції ВОРГР УПП ГУНП в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_2 серії НК № 062111 від 25 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121-2 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2018 року.

Суддя: