Постанова № 76309959, 03.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4606/18 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/2639/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м.Львів

Справа № 462/4606/18

Провадження № 22ц/783/2639/18

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.,

з участю позивача ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова, постановлену у м.Львові 1 серпня 2018 року (суддя Галайко Н.М.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Шевченківського районного суду м.Львова в особі судді Зими І.Є.

про відшкодування шкоди,-

встановив:

30 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Шевченківського районного суду м.Львова в особі судді Зими І.Є. про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України 25 000 грн. моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що внаслідок винесення суддею Шевченківського районного суду м.Львова Зимою І.Є. на його думку неправосудної ухвали, він (позивач) був обмежений у доступі до правосуддя, не зміг реалізувати своє право на справедливий суд. Зазначеним йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 25 000 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 1 серпня 2018 рокувідмовлено у відкритті провадження у справі за цим позовом.

Ухвалу оскаржує позивач, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом не застосовано норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказує, що позовні вимоги стосуються відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями судді, оскільки постановлена нею ухвала оскаржена і скасована судом вищої інстанції. Вважає, що має право на судовий захист. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Встановлено, що позивач звернувся з позовом до Держави Україна та Шевченківського районного суду м.Львова в особі судді Зими І.Є. про стягнення 25 000 грн. моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону України в зазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно із статтями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

У справі, яка переглядається, між позивачем та судом і суддею зазначені правовідносини не виникли, тому в частині позову до суду та судді справа не може бути підсудна суду загальної юрисдикції.

Система судів, які діють в Україні, передбачена статтею 125 Конституції України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Відтак, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

У зв’язку із викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов’язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 13, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Верховний Суд України у справі № 6-3139цс16 висловив правову позицію, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Тому в частині щодо відповідача Шевченківського районного суду м.Львова в особі судді Зими І.Є. ця справа не може розглядатися іншим судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України). Держава в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України, стаття 48 ЦПК України), в тому числі відносин щодо відшкодування шкоди.

У частині першій статті 186 ЦПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі і вказаний перелік розширювальному тлумаченню не підлягає.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно із статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно з вимогами статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтею 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: фізичні, юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_3 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

У відповідності до частини першої статті 167 цього Кодексу держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками зазначених відносин.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачене статтею 1176 ЦК України. Вказана правова норма встановлює випадки і умови відшкодування такої шкоди, передбачає, що зазначена шкода відшкодовується державою. Належить враховувати, що вимоги до держави Україна в особі Державної казначейської служби України підлягають розгляду судами по суті.

Колегія суддів вважає, що висновки, які містяться у оскаржуваній ухвалі щодо того, що позовні вимоги до держави Україна у цій справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з наведених судом першої інстанції мотивів, є передчасними і необґрунтованими. Тому оскаржувана ухвала у зазначеній частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.1, п.6 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 1 серпня 2018 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України - скасувати та в цій частині направити справу для продовження розгляду до Залізничного районного суду м.Львова. В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді