Рішення № 76309179, 06.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/2495/16-ц

2/465/291/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

06.09.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивує тим, що Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання»таЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з надання енергії населенню.

Позивач, як виробник і виконавець, надає послуги відповідачам до будинку за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 48-в/22, де згідно довідки ЛКП «Сонячне» №287 від 29.01.2015 року відповідачі за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають та є співвласниками квартири.

Тарифи з опалення та гарячого водопостачання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» для населення встановлюються постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідачам за теплову енергію у період з 01.07.2014 р. по 31.12.2014 року нараховано 1 660,20 грн. в.т.ч. 664.27 грн. за гаряче водопостачання та 1015,93 грн. за послуги з центрального опалення.

Факт надання теплоносія до будинку підтверджується актом №324 від 22.10.2014 року. Площа квартири відповідачів включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження.

Договір між позивачем та відповідачами про надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання не укладено, проте зобов’язання сторін виникає із закону.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити частково.

23 травня 2016 року на адресу суду надійшли заперечення проти позову від ОСОБА_1, які мотивує тим, що тарифи з центрального опалення виписані в невідомих одиницях, аналогічно в тарифах на гарячу воду. Крім того з матеріалів позову взагалі не зрозуміло чи надавалась послуга гарячого водопостачання в період позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти винесення заочного рішенння не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідачів в судове засідання та відсутність заперечень

представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог

ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

У звязку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі

ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно довідки ЛКП «Сонячне» №287 від 29.01.2015 року відповідачі за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають та є співвласниками квартири.

Факт надання теплоносія до будинку підтверджується актом №324 від 22.10.2014 року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 64, 67, 68 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відтак, у даному випадку, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є виробником та виконавцем

послуг з надання теплової енергії населенню, є юридичною особою, господарюючим суб'єктом, згідно його статуту має на меті отримання прибутку, а серед видів його діяльності, зазначених у статуті та у відомостях, що містяться в ЄДРПОУ, є надання теплової енергії усім категорії споживачів.

Однак, як встановлено судом, відповідачі отримавши послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення квартири, від виконання обов'язку по оплаті наданих послуг ухилилися та допустили утворення заборгованості.

Судом також встановлено, що договір на постачання теплової енергії за між позивачем та відповідачами не укладався.

Згідно з ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Однак, відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у звязку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання належної якості, мали обов`язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, оскільки відповідачами допущено утворення заборгованості в розмірі 1660,20 грн. за період з 01.07.2014 р. по 31.2.2014 р., тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, стягнути солідарно з відповідачів судовий збір на користь позивача у розмірі 1256,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 67 ЖК України, ст.13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.12,13,80,89,141, 223,258,259, 263-265,268,280,281 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення боргу, - задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 1660,20 грн. заборгованості за теплоенергію.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судові витрати у розмірі 1256,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених ЦПК України,не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Ванівський Ю.М.