Постанова № 76308703, 05.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3021/18 Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/3317/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 58 05.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Сушко Л.П.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сержанюка А.С.,

секретар судового засідання Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Сердинського В.С. у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в особі Київської обласної філії Комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати протиправними дії державного реєстратора Київської обласної філії КП «Новозаводське» Мартинської сільської ради Пулинського району Житомирської області Набока В.М. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40426531 від 02 квітня 2018 року 10:35:47; скасувати внесений на підставі цього рішення запис від 29 березня 2018 року 18:03:57 № 25534376 про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру загальною площею 48,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Посилався на те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року розстрочено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у справі № 753/12785/14-ц про стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором, з ОСОБА_3 291410,33 грн., на 65 місяців, а саме до травня 2022 року і до повного погашення заборгованості.

25 квітня 2018 року невідомими особами здійснено незаконне проникнення до житла, що є предметом іпотеки, яким забезпечено вказаний кредитний договір, а саме належну йому квартиру за адресою АДРЕСА_2, яка є місцем реєстрації та постійного проживання його та його малолітніх дітей, та змінено замки, що унеможливило доступ до квартири. Як йому в подальшому стало відомо, 31 січня 2018 року на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки право вимоги за іпотечним договором відступлено до ОСОБА_2

29 березня 2018 року державним реєстратором внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 Вказує, що вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та як наслідок запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно були прийняті в порушення п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та ст. ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки письмової вимоги про усунення порушень від нового іпотекодержателя ним не отримано.

Також ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі, посилаючись на те, що з метою уникнення можливої відповідальності ОСОБА_2 може відчужити право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2, що ускладнить виконання рішення про визнання протиправними дій та скасування рішення при позитивному розгляді судом його позову. Одночасно з цим, оскільки квартира є місцем реєстрації та постійного проживання малолітніх дітей, то ускладнення доступу до такого житла та створення перешкод у його користуванні є грубим порушенням конституційних прав та законних інтересів його дітей, членів його сім'ї та його особистих.

Просив вжити заходи забезпечення та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою АДРЕСА_2, в тому числі знімати з реєстрації мешканців такої квартири, вселяти інших осіб, проникати до квартири, укладати договори щодо оренди та відчуження квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_3, ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 у володінні та користуванні квартирою за вказаною адресою; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою за вказаною адресою.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року заяву задоволено, заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою АДРЕСА_2, в тому числі знімати з реєстрації мешканців такої квартири, вселяти інших осіб, проникати до квартири, укладати договори щодо оренди та відчуження квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_3, ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 у володінні та користуванні квартирою за вказаною адресою; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою за вказаною адресою.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року та відмовити в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд, встановивши своєю ухвалою заборону на вчинення будь-яких дій, направлених на користування, володіння, розпорядження належною йому квартирою, та надавши змогу користуватися належною йому квартирою позивачеві та іншим стороннім особам, які не мають жодних правових підстав знаходитись в квартирі, фактично заборонив йому як власнику квартири звертатися за захистом своїх порушених прав і законних інтересів до суду, а також нормально обслуговувати і зберігати в придатному стані квартиру. Задовольнивши заяву позивача, суд фактично задовольнив вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а не під час вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечивши позов у такий спосіб, суд створив конфлікт можливих судових рішень, оскільки у ОСОБА_2 є законне право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своїм майном шляхом виселення позивача та інших сторонніх осіб, зняття з реєстрації їх місця проживання в спірній квартирі у позовному провадженні.

Надавши позивачеві та членам його сім'ї право на користування чужою квартирою, суд порушив права власника, оскільки ОСОБА_2 має право в своїй квартирі робити будь-які не заборонені чинним законодавством дії, зокрема проводити в квартирі ремонт, перепланування, надавати квартиру для проживання членам своєї сім'ї

Вважає, що суд жодним чином не вказав, в чому саме полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, не зазначив доказів, якими підтверджується необхідність застосування того чи іншого забезпечення позову, та не зазначив, яким чином застосовані способи забезпечення позову гарантують виконання рішення суду.

Посилається також, що позов був поданий з вимогою визнати протиправними дії державного реєстратора, тоді як до нього особисто жодних позовних вимог не заявлялось, а отже спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом апеляційної інстанції строк не надійшов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно спірної квартири, є спів мірним із заявленими позовними вимогами про визнання дій неправомірними та скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що звертаючись до суду із даним позовом в травні 2018 року, ОСОБА_3 посилався на те, що вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та як наслідок запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно були прийняті в порушення п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та ст. ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки письмової вимоги про усунення порушень від нового іпотекодержателя ним не отримано, та просив визнати протиправними дії державного реєстратора Київської обласної філії КП «Новозаводське» Мартинської сільської ради Пулинського району Житомирської області Набока В.М. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40426531 від 02 квітня 2018 року 10:35:47; скасувати внесений на підставі цього рішення запис від 29 березня 2018 року 18:03:57 № 25534376 про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру загальною площею 48,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, в разі задоволення позову ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію права власності та запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 можуть бути скасовані.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом із тим, судом не надано оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, та їх співмірності.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 жодним чином не обґрунтовує, яким чином забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії з володіння, користування та розпорядження належною йому квартирою, обмежувати права позивача та членів його сім'ї у володінні та користуванні даною квартирою, заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії з квартирою може істотно ускладнити чи унеможливити рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не заявлено.

Таким чином, задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Апеляційний суд враховує, що в контексті фактичних обставин справи і змісту позовних вимог забезпечення позову у вигляді обмеження відповідача в праві володіння, користування та розпорядження квартирою, заборони відповідачу вчиняти дії щодо заборони прав позивача його малолітніх дітей у володінні та користуванні спірною квартирою, а також заборона вчиняти реєстраційні дії є беззаперечним порушенням принципу мирного володіння майном і права власності відповідача, а відтак заява ОСОБА_3 про забезпечення позову у даному вигляді судом першої інстанції задоволена безпідставно.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що вимог про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру позивачем заявлено не було.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 383 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Л.П. Сушко

Судді: Т.Ц. Кашперська

А.С. Сержанюк