Постанова № 76308600, 04.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3235/18 Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/3659/18 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 58 04.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 367/3235/18

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Олійника В.І.,

Яворського М.А.,

секретар судового засідання Немудра Ю.П.,

позивач - ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 (апелянт),

відповідач - служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області,

розглянувши апеляційну ОСОБА_4, в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, у складі судді Оладько С.І., від 24 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області, 3-я особа ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 14 травня 2018р по зазначеній справі було відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2018 року провадження по справі закрито.

ОСОБА_4 з судовим рішенням не погодився та 27 липня 2018 року подав апеляційну скаргу. Вважав вказану ухвалу такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду. Просив ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші сторони ухвалу суду не оскаржили.

Свій відзив на апеляційну скаргу подали Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області та Виконавчій комітет Ірпінської міської ради Київської області. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджало розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, погодитися з цим висновками міського суду колегія суддів не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є правомірність дії Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області щодо розгляду заяви ОСОБА_4 від 30 січня 2018 року і від 05 лютого 2018 року та відповідей № 191 від 09 лютого 2018 року і № 251 від 26 лютого 2018 року, а також вимоги щодо визнання протиправними і скасування протоколу та рішення Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року щодо розгляду вказаної заяви позивача та покладення обов'язку на відповідача розглянути повторно спірну заяву.

Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866 (далі - Порядок № 866).

За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є (…) виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо (…) позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, оскаржувані відповіді служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, оскільки такі висновки та рішення не порушують прав та обов'язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваних висновку та рішення органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

З огляду на викладене та враховуючи, що оскаржувані відповіді складені відповідним органом опіки та піклування на реалізацію саме положень СК України, колегія суддів, вважає, що у даному випадку Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області діяла не як суб'єкт владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з (..) сімейних відносин.

Суд установив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, оскаржувані дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.

Саме таку правову позицію, що врахована колегією суддів, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За наведеного, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а ухвалу міського суду, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 379 ЦПК України, через порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п. 6) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 379, ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2018 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

В.І. Олійник,

М.А. Яворський