Постанова № 76308116, 06.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2316/18

Провадження № 22-ц/779/1133/2018

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів: Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.

секретаря Мельник О.В.

з участю заявника та його представника,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Калуського міськрайонного суду, постановлену під головуванням судді Юрчака Л.Б. 15 червня 2018 року у м. Калуші, про забезпечення позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

14.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів із зарплатної картки та стягнення безпідставно списаних грошових коштів в сумі 11 346,83 грн., процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування його коштами в сумі 261,09 грн., інфляційних втрат в сумі 38,73 грн., пені та моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Одночасно з позовом ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ «Приватбанк» автоматично проводити списання грошей з його заробітної картки №5168757358405696 для погашення спірної простроченої заборгованості за договором про надання банківських послуг, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ним.

В обґрунтування заяви зіслався на те, що предметом позову є незаконність дій відповідача щодо списання з його зарплатної картки коштів на погашення спірної заборгованості за договором про надання банківських послуг. Зазначив, що відповідач списує більше 50% щомісячної суми надходжень на картку, які є його заробітною платою, що суперечить ст. 128 КЗпП України та впливає на його матеріальне становище і позбавляє можливості забезпечити сім’ї достатній рівень матеріального забезпечення.

Заявник просив суд при вирішенні заяви врахувати, що судова процедура щодо розгляду такого спору є достатньо тривалою і відповідач надалі продовжуватиме здійснювати автоматичне списання коштів з його зарплатної картки до набрання чинності судового рішення у справі, що негативно впливатиме на можливість повноцінного матеріального забезпечення потреб сім’ї, а тому вважає вказаний захід забезпечення позову належним.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15 червня 2018 року, до відкриття провадження у справі, заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів задоволено.

Заборонено ПАТ КБ «Приватбанк» автоматично проводити списання грошей із заробітної картки ОСОБА_3 - №5168757358405696 для погашення спірної простроченої заборгованості за договором про надання банківських послуг, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов’язань ПАТ КБ «ПриватБанк», подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з’ясування обставин справи. Апелянт зазначає, що суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки не з’ясував чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А також не звернув уваги на той факт, що заява про забезпечення позову взагалі не мотивована.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заявник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвалу суду вважав такою, що постановлена з дотриманням норм закону, адже з аналізу статті 149 ЦПК України слідує, що забезпечення позову служить не тільки для усунення небезпеки ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, на чому наполягає апелянт, але також і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Просив винести ухвалу про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга підписана не уповноваженою особою, так як копія довіреності представника банку, який підписав апеляційну скаргу, не оформлена у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою КМУ від 17 січня 2018 року №55. А також заявник просив винести окрему ухвалу стосовно порушення відповідачем законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, а саме, невиконання ухвали суду про забезпечення позову в даній справі.

В засіданні апеляційного суду заявник та його представник заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційне провадження закрити. Також з мотивів наведених у відзиві, просили винести окрему ухвалу щодо відповідача за невиконання ухвали суду про забезпечення позову в даній справі.

Представник апелянта в судове засідання не з’явилась, подала суду заяву про відкладення слухання справи у зв’язку з тим, що перебуває у відпустці з 3 по 7 вересня 2018 року.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, з метою недопущення пропущення строку розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції ухвалив про розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Заслухавши доповідача, пояснення заявника та його представника, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача (який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але у запобіганні в подальшому порушенню прав заявника, у даному випадку - списанню коштів), за захистом яких він звернувся до суду, оскільки списання коштів здійснюється із заробітної плати позивача для погашення спірної заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо списання відповідачем коштів із зарплатної картки позивача на погашення кредитної заборгованості, яку позивач оспорює, що підтверджується зверненням позивача з позовом до суду за захистом своїх прав та долученими ним доказами.

В такому випадку, забезпечення позову шляхом заборони банку автоматично проводити списання грошей із заробітної картки позивача для погашення спірної простроченої заборгованості на строк до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, зважаючи на те, що списання здійснюється із заробітної плати позивача.

Крім того, такий захід забезпечення жодним чином не перешкоджає господарській діяльності АТ КБ «ПриватБанк» і не порушує прав та інтересів банку, який після розгляду цього спору зможе, у випадку відмови в задоволенні позову, продовжити автоматичне списання коштів для погашення заборгованості.

Таким чином, з'ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, а також враховуючи вище наведені норми процесуального права, суд першої інстанції правильно задовольнив заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

За даних обставин доводи апеляційної скарги про безпідставність задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки заборона відповідачу автоматично проводити списання грошей із заробітної картки позивача є тимчасовим заходом і направлена на запобігання незаконного списання коштів із заробітної плати (основного джерела доходу). Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 15 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: В.А. Девляшевський

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 07.09.2018 року