Постанова № 76307825, 07.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 336/7581/17

Провадження №22-ц/778/3209/18

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

учасники справи:

позивач –АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2018 року в складі судді Жупанової І.Б. в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору №MR01RM128260073 від 13.08.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7 082,4 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із строком кредиту до 12.08.2015 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в період сплати, а саме позичальник повинен надати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно ОСОБА_3.

У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 12.12.2017 року має заборгованість у розмірі 21 329,46 грн., яка складається з наступного: 6 872,98 грн. - заборгованість за кредитом, 12 964,60 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи: 500 грн. – фіксована частина, 991,88 грн. – процентна складова, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено в зв’язку із спливом строку позовної давності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки строк виконання зобов’язання за кредитним договором встановлено до 12.08.2015 року, а з позовом банк звернувся до суду 29.12.2017 року – позивачем не пропущено строк позовної давності щодо щомісячних платежів за період з 29.12.2014 року по 29.12.2017 року, а також на стягнення пені за ставкою 0,15% від суми простроченого платежу. Крім того, судом безпідставно не було взято до уваги п. 1.7.31 ОСОБА_3 та правил, згідно до якого строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справив межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено що 13.08.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7 082,4 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% річних, що підтверджується заявою позичальника №MR01RM128260073 (а.с.6).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

Згідно із вказаною заявою строк кредиту 24 місяця з 13.08.2013 року по 12.08.2015 року включно. Щомісячний платіж складає 295,47 грн., з 16.10.2014 року – у сумі 408,79 грн., період сплати з «11» по «15» число кожного місяця.

Згідно наданих позивачем ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати кредит в порядку та строки згідно із Заявою, сплатити проценти за користування кредитом згідно із Заявою, Умовами та Тарифами, а також сплатити банку винагороду згідно із Тарифами, Заявою та Умовами на підставі (п. п. 2.4.2.2.2 – 2.4.2.2.4 ОСОБА_3) (а.с.12).

За користування кредитом в період з дати укладення договору до дати погашення кредиту, позичальник зобов’язався щомісячно сплачувати проценти та винагороду в розмірі, зазначеному в Тарифах та Заяві (п.2.4.3.1 ОСОБА_3, а.с.13).

Згідно п.2.4.5.1 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. (а.с.13/зворот).

Згідно із п. 2.4.5.5 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, при порушенні строків платежів з будь-якого зобов’язання більше ніж на 90 днів, позичальник має сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, станом на 12.12.2017 року заборгованість становить 21 329,46 грн., яка складається з наступного: 6 872,98 грн. - заборгованість за кредитом, 12 964,60 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи: 500 грн. – фіксована частина, 991,88 грн. – процентна складова (а.с.5).

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строку загальної позовної давності, посилаючись на те, що останній внесок в рахунок погашення кредиту здійснив 04 липня 2014 року (а.с.101-104).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або з дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, оскільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення права особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Оскільки умовами кредитного договору від 13.08.2013 року передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Останній платіж був сплачений ОСОБА_2 04.07.2014 року, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку (а.с.82-84).

Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитом визначений у заяві позичальника – 12.08.2015 року (а.с.6).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду звернувся 27.12.2017 року (а.с.25).

Отже, оскільки заявою позичальника визначено, що повернення кредиту здійснюється позичальником з «11» по «15» число кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Згідно із умовами заяви позичальника розмір щомісячного платежу з 16.10.2014 року складає 408,79 грн., таким чином позивач має право на стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 270,33 грн. в межах трирічного строку позовної давності за щомісячними платежами за період з 27.12.2014 року по 12.08.2015 року (8х408,79).

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18.

Оскільки банк звернувся до суду 27.12.2017 року, з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, наданої відповідачем в суді першої інстанції, підлягає стягненню нарахована банком пеня за період з 27.12.2016 року по 12.12.2017 року – в межах строку спеціальної позовної давності та позовних вимог позивача.

Визначаючи суму пені за вказаний період, колегія суддів виходить із наданого банком розрахунку та використовує наступну формулу: (сума пені, нарахована станом на 12.12.2017р. – сума пені, нарахована станом на 20.01.2015р.) / 1057 днів прострочки х 350 днів (з 27.12.2016р. по 12.12.2017р.).

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку становить 3 608,50 грн. ((13 054,21 – 2 166,73) / 1057 х 350).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.4.5.1 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з п.2.4.5.5 ОСОБА_3 сторонами передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 90 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів необхідно відмовити з зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо змісту п. 1.7.31 ОСОБА_3 та правил, яким строк позовної давності за кредитним договором збільшено до 50 років, апеляційний суд дійшов висновку, що збільшений строк позовної давності не може бути застосований за відсутності письмової згоди позичальника на збільшення позовної давності відповідно до положення ч. 1 ст. 259 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 878,83 грн., яка складається з наступного: 3 270,33 грн. – заборгованість за кредитом, 3 608,50 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вимоги пропорційності, а саме задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 32%, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сума судового збору у розмірі 1280 грн., з яких: 512 грн. – за подання позовної заяви, 768 грн. – за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2018 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №MR01RM128260073 від 13.08.2013 року у розмірі 6 878,83 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 83 копійки), яка складається з: 3 270,33 грн. (три тисячі двісті сімдесят гривень 33 копійки)– заборгованість за кредитом, 3 608,50 грн. (три тисячі шістсот вісім гривень 50 копійок) – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 1 280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий О.М.Кримська

Судді: А.В.Дашковська

ОСОБА_4