Постанова № 76307589, 04.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 337/698/17

Провадження №22-ц/778/360/18

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Евальд Д.Д.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2 володимирівна,

представник відповідача ОСОБА_3 державної інженерної академії – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2017 року в складі судді Гнатик Г.Є. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державної інженерної академії, третя особа: ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_3 державної інженерної академії № 80-к від 08.02.2017 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення правил трудового розпорядку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 державної інженерної академії про визнання незаконним та скасування наказу ЗДІА № 80-к від 08.02.2017 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення правил трудового розпорядку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2017 року його було поновлено на роботі на посаді завідуючого кафедрою гідроенергетики ЗДІА з 09.11.2016 року на умовах оплати праці із навчальним навантаженням, які існували для його звільнення. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом ЗДІА № 73-к від 03.02.2017 року його було поновлено на роботі.

Наказом ЗДІА № 80-к від 08.02.2017 року йому було оголошено догану за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме, відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин 03.02.2017 року.

Вважає наказ незаконним, оскільки з метою пред’явлення до виконання рішення суду, він, 03.02.2017 року звернувся з заявою на ім’я ректора ЗДІА з пропозицією добровільного виконання рішення суду. Як повідомили працівники відділу кадрів, наказ ще не був підписаний і з наказом про поновлення його на роботі, його ознайомили біля 13 години 50 хвилин, саме з цього часу він повинен був приступити до роботи, оскільки до цього часу наказу про його поновлення не було, а тому не було підстав стверджувати про його безпідставну відсутність на робочому місці. Видавши наказ про поновлення його на роботі, відповідач не ознайомив його з розкладом занять і не надав індивідуального розподілу його педагогічного навантаження.

Крім того, він не міг приступити до роботи 03.02.2017 року, оскільки саме у цей день перебував останній день на лікарняному. 03.02.2017 року він не зміг забрати лікарняний лист, бо через відсутність на роботі, йому погрожували новим звільненням і забрав він його 08.02.2017 року, повідомивши про те, що 03.02.2017 року він був відсутній зранку на роботі і нього є поважна причина. 08.02.2017 року начальник відділу кадрів вимагала надати письмово пояснення про відсутність на робочому місці 03.02.2017 року, і у період обідньої перерви він забрав лікарняний, але 08.02.2017 року, приблизно о 15-00 годині його викликали до відділу кадрів і надали для ознайомлення наказ про оголошення догани за прогул 03.02.2017 року та наказ про звільнення.

Наказом № 82-к від 08.02.2017 року його було звільнено з займаної посади з 08.02.2017 року на підставі п.4 ст. 41 КЗпП України.

Вважає наказ незаконним, оскільки, до нього, як завідуючого кафедри гідроенергетики ЗДІА не може бути застосований Закон України «Про запобігання корупції». Він не відноситься до кола осіб, які підпадають під дію цього закону, він як завідуючий кафедрою не входить до складу конкурсної комісії, тому у нього не могло бути конфлікту інтересів через роботу на цій же кафедрі, його сина. Вважає, що відповідач незаконно допустив його повторне звільнення, тому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про оголошення догани, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 09.02.2017 року по день винесення рішення суду, моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн, судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне. Наказ про оголошення йому дисциплінарного стягнення є незаконним, та незважаючи на те, що зазначений наказ був скасований відповідачем, незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності спричинило йому моральну шкоду. Суд незаконно відмовив у скасуванні наказу ЗДІА № 82-к від 08.02.2017 року, яким його звільнено з займаної ним посади, оскільки апелянт не перебуває у прямому підпорядкуванні близькій особі. Наведені в рішенні суду відомості про нібито надання ОСОБА_6 службової записки з пропозицією врегулювати конфлікт інтересів на кафедрі гідроенергетики шляхом процедури переведення ОСОБА_7 на іншу посаду – недостовірні і не аргументовані матеріалами справи.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає наступне. Оскільки наказом № 451-к від 18.08.2017 року ЗДІА скасовано наказ ЗДІА № 80-к від 08.02.2017 року про оголошення догани ОСОБА_1, то на момент винесення рішення судом предмет спору був відсутній, а, отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. У зв’язку з тим, що після поновлення на роботі позивача, наявний конфлікт інтересів залишився, відповідач змушений був звільнити ОСОБА_1 з займаної ним посади, оскільки з переведенням на іншу посаду він не погоджувався.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннюз наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є професором та доктором технічних наук, згідно контракту №5-В від 31.08.2012 року призначений на умовах конкурсу на посаду завідуючого кафедрою гідроенергетики ОСОБА_3 державної інженерної академії.

Наказом №844-ВК від 31.08.2012 року з ОСОБА_1 було переукладено строковий трудовий договір на посаду завідуючого кафедрою гідроенергетики з 01.09.2012 року по 31.08.2017 року на умовах контракту, як обраним за конкурсом (т.1, а.с. 176).

Як вбачається з рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.02.2017 року. ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючого кафедрою гідроенергетики, наказом № 627-к від 07.11.2016 року на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗОТ України, судом звільнення визнано незаконним і ОСОБА_1 поновлено на посаді з 09.11.2016 року (т.1, а.с. 56-60)

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2017 року скасовано рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.02.2017 року в частині визнання наказу № 627-к від 07.09.2016 року про звільнення незаконним, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині позовних вимог, змінено підставу звільнення ОСОБА_1 та суд вирішив вважати його звільненим на підставі ч.1 п. 9 ст. 36 КЗпП України на вимоги п.2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» та інше (т.2, а.с. 10-22).

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року рішення Хортицького районного суду від 02 лютого 2017 року в незмінній частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року залишено без змін (т.2, а.с. 147-152).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у поданій позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує його звільнення за наказом № 82-к від 08.02.2017 року за п. 4 ст. 41 КЗпП України, який не був предметом розгляду судом при прийнятті Хортицьким районним судом м. Запоріжжя рішення від 02.02.2017 року.

На підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.02.2017 року ОСОБА_1, наказом № 73-к від 03.02.2017 року було поновлено на роботі на посаді завідуючого кафедрою гідроенергетики з 09.11.2016 року (т.1, а.с. 55).

03.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ректора ЗДІА з заявою, у якій просив добровільно виконати вищезазначене рішення суду (т.1, а.с. 43).

Листом від 09.02.2017 року, ОСОБА_1 було повідомлено про негайне поновлення його на роботі наказом № 73-к від 03.02.2017 року, з яким його ознайомлено лише у другій половині дня 03.02.2017 року - о 14-00 годині (т.1, а.с. 42).

Актом від 03.02.2017 року була встановлена відсутність ОСОБА_1 на роботі 03.02.2017 року з 8 години 15 хвилин до 13 години 10 хвилин, через що, наказом від 08.02.2017 року йому була оголошу догана (а.с. 40).

Наказом № 451-к від 18.08.2017 року ЗДІА скасовано наказ ЗДІА від 08.02.2017 року № 80-к «Про оголошення догани завідувачу кафедрою ГЕ ОСОБА_1В.» у зв’язку з наданням копії листка непрацездатності серія АГЮ № 433912 (т.2, а.с. 31).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 була оголошена догана за відсутність на роботі 03.02.2017 року з 8 години 15 хвилин до 13 години 10 хвилин.

Позивачем надано до суду листок непрацездатності серія АГЮ № 433912, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 25.01.2017 року по 03.02.2017 року, а стати до роботи повинен 04.02.2017 року.

Таким чином, позивачем надано доказ, який підтверджує поважність причини його відсутності.

Проте, враховуючи, що наказом № 451-к від 18.08.2017 року ЗДІА скасовано наказ ЗДІА від 08.02.2017 року № 80-к «Про оголошення догани завідувачу кафедрою ГЕ ОСОБА_1В.», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування наказу про оголошення догани задоволенню не підлягають.

Отже, вимоги апеляційної скарги про визнання наказу № 80-к від 08.02.2017 року «Про оголошення догани завідувачу кафедрою ГЕ ОСОБА_1В.» незаконним є неприйнятними з огляду на вищенаведене.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 82-к від 08.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п. 4 ст. 41 КЗпП України, виходив з того, що ОСОБА_1 є суб’єктом , на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 мав реальний конфлікт інтересів у зв’язку з підпорядкуванням йому його сина та не надав своєї згоди на переведення на посаду професора на іншу кафедру. Після поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, конфлікт інтересів залишився.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_1 є професором та доктором технічних наук, згідно контракту №5-В від 31.08.2012 року призначений на умовах конкурсу на посаду завідуючого кафедрою гідроенергетики ОСОБА_3 державної інженерної академії.

На цій же кафедрі працює ОСОБА_7 – син позивача.

Актом перевірки додержання суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/126-03-06/2 а саме, ОСОБА_3 державною інженерною академію, встановлено випадки прямого підпорядкування (близькі родичі): доцент кафедри гідроенергетики ОСОБА_7 (син) підпорядковується завідувачу кафедри ОСОБА_1 (батько) (т.1, а.с. 122-126).

Згідно посадової інструкції від 01.09.2013 року завідуючого кафедри гідроенергетики ОСОБА_1, він зобов’язаний, зокрема, керувати особовим складом кафедри (п.4.1), організовувати проведення всіх видів навчальних занять за всіма формами навчання (п.4.2); здійснювати розподіл педагогічного навантаження та функціональних обов’язків між співробітниками кафедри і контролювати своєчасність та якість їх виконання (п.4.4.); проводити засідання кафедри та керувати її роботою (п. 4.5); забезпечувати якісне проведення всіх видів занять, заміну відсутніх викладачів (п.4.7); клопотати про заохочення співробітникам кафедри (п.6.5) (т.1, а.с. 46-49).

Відповідно до Статуту, ОСОБА_3 державна інженерна академія є державним закладом, засновником якого є Міністерство освіти і науки України. Згідно з положеннями ч.2 ст. 81 ЦК України, юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Таким чином ЗДІА є юридичною особою публічного права.

05.09.2016 року, наказом № 393-01 по ЗДІА утворено підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції (т.1, а.с. 95), а наказом № 399-01 від 09.09.2016 року затверджено План заходів ЗДІАП щодо запобігання і протидії проявів корупції у 2016-2017 навчальному році (т.1, а.с. 98-101), з яким ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис.

05.09.2016 року декан факультету ФУУІТ ОСОБА_8 звернувся із службовою запискою до ректора ЗДІА, у якій просив звернути увагу, що на кафедрі «Гідроенергетики» працюють завідувач кафедри ОСОБА_1 та у прямому підпорядкуванні перебуває його син доцент ОСОБА_7 (т.1, а.с. 107).

05.09.2016 року голова підрозділу з запобігання та виявлення корупції ЗДІА ОСОБА_6, яка діяла на підставі Положення про підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції ЗДІА та наказу міністра освіти №1432 від 14.10.2013 року, звернулась до ректора ЗДІА зі службовою запискою, в якій повідомила, що на кафедрі гідроенергетики працюють завідувач кафедрою ОСОБА_1, і у його прямому підпорядкуванні перебуває його син доцент цієї ж кафедри ОСОБА_7 та на підставі ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції» рекомендувала повідомити ОСОБА_1 про можливість переведення його на посаду професора кафедри гідроенергетики для врегулювання конфлікту інтересів, в разі відмови від чого, передбачено процедуру звільнення (т.1, а.с. 108).

08.09.2016 року та 03.11.2016 року ОСОБА_1 були направлені повідомлення за підписом голови підрозділу з запобігання та виявлення корупції ЗДІА ОСОБА_6 про конфлікт інтересів, пов’язаний з перебуванням у його підпорядкуванні сина ОСОБА_7, з рекомендацією переведення на посаду професора кафедри гідроенергетики для врегулювання конфлікту інтересів, в разі відмови від чого передбачено процедуру звільнення. З цим повідомленням ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 08.09.2016 року та 03.11.2016 року (т.1, а.с. 112-113).

14.09.2016 року ОСОБА_1 направив ректору ЗДІА ОСОБА_5 запит з проханням надати роз’яснення щодо такого повідомлення (т.1, а.с. 111).

23.09.2016 року позивачу було надіслане письмове роз’яснення щодо повідомлення про переведення або про звільнення у зв’язку з конфліктом інтересів, яке було отримано ОСОБА_1 26.09.2016 року (т.1, а.с. 109-110).

Ректор ЗДІА ОСОБА_5 звернувся за роз’ясненнями до Міністерства освіти і науки України з приводу отримання службової записки декана ФУУІТ ОСОБА_8, на що отримав роз’яснення, з яких вбачається, що найбільш прийнятним способом врегулювання вказаної ситуації стало би переведення ОСОБА_7 на іншу кафедру (т.1, а.с. 103-106).

Крім того, голова підрозділу із запобігання та виявлення корупції ОСОБА_6 на ім’я ректора ОСОБА_5 надала службову записку від 08.09.2016 року, відповідно до якої запропонувала врегулювати конфлікт інтересів на кафедрі гідроенергетики шляхом процедури переведення ОСОБА_7 на іншу посаду.

08.09.2016 року начальник відділу кадрів ОСОБА_9 особисто вручила ОСОБА_7 повідомлення щодо врегулювання конфлікту інтересів, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся за роз’ясненнями до ректора ЗДІА ОСОБА_5

ОСОБА_1 не надав своєї згоди на переведення на посаду професора на іншу кафедру, про що 03.11.2016 року начальником відділу кадрів ОСОБА_9, головою підрозділу з запобігання та виявлення корупції ОСОБА_6, фахівцем І категорії відділу кадрів ОСОБА_10 було складено акт (т.1, а.с. 114).

Після поновлення ОСОБА_7 на займаній посаді, конфлікт інтересів залишився.

З наведеного вбачається, що завідуючий кафедри ЗДІА, ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до п. «а» ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання» віднесена до суб’єкта , на якого поширюється дія цього Закону, зокрема, завідуючий кафедрою є посадовою особою публічного права, яка не зазначена у пункті першому частини першої цієї статті.

Згідно наказу № 82-к від 08.02.2017 року ОСОБА_1 звільнено за п. 4 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний в разі перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Завідуючий кафедрою ОСОБА_1 не є особою, яка відноситься до підпункутів "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач помилково в наказі про звільнення послався на п.4 ст. 41 КЗпП України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що обставини спільної роботи завідуючого кафедри та його сина на тій же кафедрі є конфліктом інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень . Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень

Відповідно до ст. ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі і через звільнення такої особи. Пунктом 2 цій статті передбачено, що особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання.

Згідно з п.2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Із матеріалів справи та наданих учасниками справи доказів, які досліджені судом, встановлене корупційне діяння , за яке ОСОБА_1 підлягав звільненню на підставі п.2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції».

При формулюванні причини звільнення відповідач обґрунтовано посилався на п. 4 ч. 1 ст. 28, ст.ст. 29, 34 Закону України «Про запобігання корупції», проте помилково зазначив підставу звільнення п.4 ст. 41 КЗпП України , хоча підлягав звільненню на підставі ч. 1 п.9 ст. 36 КЗпП України на вимоги п.2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції».

Оскільки пунктом 9 ч.1 ст. 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з інших підстав, передбачених законом, правильним, на думку колегії, є посилання як на підставу звільнення на вказаний пункт статті 36 ч.1 закону.

Відповідно до ч.3 ст. 235 Закону України «Про запобігання корупції»у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

При встановленні наведених обставин посилання в наказі про звільнення на п.4 ст. 41 КЗпП України як на підставу звільнення не тягне за собою визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимогщодо скасування наказу № 82-к від 08.02.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено за п. 4 ст. 41 КЗпП України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині зі зміною підстави звільнення ОСОБА_1 з п.4 ст. 41 КЗпП України на п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України .

Враховуючи, що колегія суддів не вбачає підстав для визнання наказу про звільнення незаконним, тому вимоги позивача про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено протиправність діянь відповідача та завдання йому моральної шкоди неправомірними діями.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2017 року в частині відмови у визнанні наказу №82-к від 08.02.2017 року «Про звільнення» незаконним скасувати та прийняти постанову:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні в цій частині позовних вимог. Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 та вважати його звільненим на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України на вимоги.2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_11