Постанова № 76307559, 06.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3224/18 Головуючий у 1-й інстанції: Андрущенко О.Ю.

Є.У.№ 328/1170/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Токмацька міська рада, про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, Токмацької міської ради на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, в якому просила поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин; визнати незаконним п. 244 Наказу № 143-О від 29 грудня 2017 року про її звільнення з роботи; поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що працювала в районній лікарні медичною сестрою зі стоматології, наказом №143-О від 29 грудня 2017 року її звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією лікарні, яка відбувалася відповідно до рішення Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації». Після звільнення всіх працівників рішенням Токмацької міської ради від 22 лютого 2018 року зупинено процедуру ліквідації комунальної установи і ухвалено про її перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» з переданням йому всього майна, прав та обов’язків. Посилаючись на вказані обставини, просила про поновлення на роботі з підстав, передбачених ст. 42-1 КЗпП.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді сестри медичної стаціонару зі стоматології комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня.

Стягнуто з комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_3, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 736, 59 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов і застосовуючи аналогію закону, зокрема положення ст. 42-1 КЗпП, суд першої інстанції виходив з того, що після припинення трудового договору з позивачкою, яке відбулося з дотриманням трудового законодавства, органи місцевого самоврядування змінили своє рішення про ліквідацію районної лікарні і вирішили перетворити її в іншу медичну установу. З часу прийняття засновником такого рішення ОСОБА_3 набуває право бути поновленою на роботі в районній лікарні з подальшим переведенням у новостворену юридичну особу і стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що судом неправильно визначений період вимушеного прогулу, середній заробіток нараховано не з дня її звільнення – 29 грудня 2017 року, а з дня подачі нею заяви про прийом на роботу у новоутворену медичну установу – з 19 квітня 2018 року. Просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні їй позову і ухвалити нове – яким стягнути з відповідача належний їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2017 року по день ухвалення судового рішення тобто по 2 липня 2018 року у розмірі17 435, 88 грн.

В апеляційних скаргах Токмацька міська рада і Комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня зазначають, що при вирішені трудового спору судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам. Вважають, що вивільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. На час розірвання трудового договору було чинним рішення міської ради про ліквідацію районної лікарні без правонаступника. Прийняття міською радою через два місяці після розірвання трудового договору з позивачкою рішення про перетворення районної лікарні в центр профілактики та боротьби зі СНІДом не є підставою для поновлення трудового договору. Незважаючи на зміну форми припинення медичної установи, рішення керівника комунальної установи про повне скорочення чисельності і штату працівників районної лікарні не було змінено. Штатний розклад, кошторис новоутвореної медичної установи ще не затверджений, процедура ліквідації районної лікарні триває. Просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове – про відмову у позові.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представників районної лікарні і міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Токмацької міської ради і Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня обґрунтованими з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цієї підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах Токмацькою центральною районною лікарнею з серпня 1987 року: до січня 1990 року працювала санітаркою стоматологічної поліклініки, а з 2 січня 1990 року – переведена медсестрою стоматполіклініки (а.с.7-9).

Рішенням Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» вирішено припинити шляхом ліквідації комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня, створити комісію з припинення, якій до 01 листопада 2017 року закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами та інше (а.с.19).

На виконання вказаного рішення міської ради головою ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня ОСОБА_4 видано наказ від 21 липня 2017 року № 84-осн про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації. Пунктом 2.3. даного наказу вирішено звільнити працівників підприємства згідно чинному законодавству (а.с.53).

Рішенням Токмацької міської ради від 21 вересня 2017 року № 18 «Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» виключено з вказаного вище рішення міської ради слова «до 01 листопада 2017 року» (а.с.20).

Наказом голови ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня ОСОБА_4 від 19 жовтня 2017 року № 132-осн «Про попередження працівників КУ Токмацька ЦРЛ про майбутнє звільнення» затверджено список працівників, які підлягають звільненню з 29 грудня 2017 року у зв’язку із скороченням штату, у додатку 11 якого значиться сестра медична стаціонару зі стоматології ОСОБА_3, яку того ж дня ознайомлено з наказом (а.с. 54-56).

Наказом голови ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня ОСОБА_4 від 19.10.2017 року № 134-осн «Про зміну трактовки до пунктів 1, 2.1., та 2.2. наказу № 132-осн від 19.10.2017 року замінено формулювання підстав звільнення у наказі від 19.10.2017 року № 132-осн з у зв’язку «із скороченням штату» на «з ліквідацією установи» (а.с.15).

Наказом голови ліквідаційної комісії комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня ОСОБА_4 від 18 грудня 2017 року № 170-осн з 01 січня 2018 року скасовано посади штатного розпису, у зв’язку з ліквідацією та вирішено звільнити всіх працівників КУ Токмацька ЦРЛ (а.с. 35).

29 грудня 2017 року ОСОБА_3 звільнена з посади сестри медичної стаціонару зі стоматології комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі п. 244 наказу № 143-о (а.с.10).

Отже, зібраними у справі письмовими доказами підтверджується як факт припинення районної лікарні, так і факт звільнення всіх її працівників, у тому числі і позивачки, у зв’язку із скасуванням штатного розпису.

Про майбутнє вивільнення ОСОБА_3 попереджена завчасно, що не заперечувалося останньою у суді першої інстанції.

Рішенням Токмацької міської ради від 22 лютого 2018 року № 20 вирішено зупинити процедуру ліквідації Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, яка була розпочата на підставі рішення Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» (п.1). Пунктом 2 вирішено припинити Комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в Комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» Токмацької міської ради з переданням всього майна, прав та обов’язків зазначеному підприємству. Визначено Комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» Токмацької міської ради правонаступником усього майна, усіх прав та обов’язків комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня.

Пунктом 7 цього ж рішення визнано такими, що втратили чинність рішення Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», від 21 вересня 2017 року № 18 «Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради від 20 липня 2017 року № 2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації» в (а.с.36-37).

19 квітня 2018 року ОСОБА_3 подала голові ліквідаційної комісії районної лікарні заяву про поновлення на роботі, на яку 08 травня 2018 року листом № 02/2271 відповідача їй було відмовлено у зв’язку з тим, що штатні посади в КУ Токмацька ЦРЛ скасовано, а штатний розпис в КП «Токмацький центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» не затверджений (а.с.16-18).

Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 відбувалося з дотриманням вимог трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що працівник підлягає поновленню на роботі, оскільки медична установа не ліквідується, а реорганізується, а тому на підставі ст. 36 ч.4 КЗпП дія трудового договору працівника підлягає продовженню.

Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за положенням частини 4 ст.36 КЗпП України у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, проділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується за умови, якщо на підприємстві не відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Із зібраних у справі письмових доказів вбачається, що реорганізація відповідача відбувається із скасуванням штатного розпису і звільненням всіх працівників.

Наказ голови ліквідаційної комісії медичної установи №170-осн від 18 грудня 2017 року «Про скасування посад штатного розпису у зв’язку з ліквідацією», яким з 1 січня 2018 року скасовані всі посади штатного розпису у зв’язку із звільненням всіх працівників районної лікарні є чинним, тобто реорганізація підприємства відбувається із повним скороченням штату працівників і їх звільненням.

У передбаченому законом порядку вказаний наказ не скасовано, його невідповідність вимогам трудового законодавства судовим рішенням не встановлена.

Відповідно до частини першої статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року відповідно до частини другої статті 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення – з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата – з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Застосувавши аналогію закону до спірних правовідносин, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що штатний розпис нової медичної установи ще не розроблений, кошторис не затверджений, прийом на роботу працівників не розпочато.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням вимог ст. 36 ч.4 КЗпП України не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Утворення міською радою у 2018 році іншої медичної установи – багатопрофільної районної лікарні, також не є підставою для поновлення ОСОБА_3 на роботі. За поясненнями представника міської ради вказана медична установа є новоствореною юридичною особою, медичний персонал до якої приймався на роботу на загальних підставах. Правонаступником Токмацької центральної районної лікарні за рішенням ради є Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом, який на сьогодні ще не створено, його штатний розпис не складено, кошторис не затверджено.

Зважаючи на те, що підстав для поновлення на роботі ОСОБА_3 не встановлено, відсутні підстави і для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково проданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги мас право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового – про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність судового рішення в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неспроможними. Оскільки по справі не встановлено підстав для поновлення працівника на роботі, відсутні підстави і для стягнення з відповідача середнього заробітку за вимушений прогул.

Понесені відповідачем і міською радою витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня і Токмацької міської ради задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Понесені Комунальною установою Токмацька центральна районна лікарня і Токмацькою міською радою витрати зі сплати судового збору у розмірі по 2 113, 50 грн. кожним компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: