Вирок № 76306428, 06.09.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.09.2018

Справа № 320/979/17

Провадження № 1-кп/320/82/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12016080140006690 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, одруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-13 жовтня 1980 року Гуляйпольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 206 КК України до 2-х років позбавлення волі; звільнений 01 вересня 1982 року по відбуттю строку покарання;

-01 лютого 1983 року Гуляйпольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 16 жовтня 1985 року по відбуттю строку покарання;

-25 вересня 1986 року Пологівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 229-5, ч. 2 ст. 229-6, ст. 42 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 06 січня 1990 року по відбуттю строку покарання;

-04 липня 1990 року Гуляйпольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 206 КК України до 4-х років позбавлення волі; звільнений 20 квітня 1994 року по відбуттю строку покарання;

-07 жовтня 1998 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ст. 17, ст. 42 КК України до 6-ти років позбавлення волі; звільнений 16 жовтня 1985 року по відбуттю строку покарання;

-24 березня 2008 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 188, ст. 15, ст. 70 КК України до 2-х років позбавлення волі; звільнений 11 серпня 2009 року по відбуттю строку покарання;

-10 червня 2010 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4-х років позбавлення волі; звільнений 16 грудня 2013 року умовно-достроково, не відбутий строк покарання – 1 місяць 24 дні;

-29 квітня 2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на строк 2 роки;

-24 вересня 2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4-х років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2014 року визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі. 29 червня 2016 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк покарання – 1 рік 16 днів;

-05 липня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року вирок суду від 05 липня 2017 року в частині призначення покарання змінений, пом’якшене ОСОБА_1 покарання, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України вважати засудженим до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора – Фурманенко М.В., Нагорного В.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

представника потерпілого ТОВ «Укртелеком» - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2016 року приблизно о 01-00 годині, знаходячись на вул. Лабораторній в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна ПАТ «Укртелеком», діючи повторно, з корисливих мотивів, почергово спустився у два телефонні колодязі, що розташовані між будинками № 2 та № 31 по вул. Лабораторній в м. Мелітополі Запорізької області, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, таємно викрав 10 фрагментів телефонного кабелю «ПРППМ 1x2x0,9», загальною довжиною 850 метрів, вартістю 1819 гривень, які знаходились на балансі КЦТ № 536 Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», чим заподіяв потерпілому ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, 21 грудня 2016 року приблизно о 03-00 годині, знаходячись на вул. Лабораторній в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, почергово спустився у два телефонні колодязі, розташовані між будинками № 8 та № 2 по вул. Лабораторній, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, таємно викрав 13 фрагментів кабелю «ПРППМ 1x2x0,9», загальною довжиною 1360 метрів, вартістю 2910 грн. 41 коп., які знаходились на балансі КЦТ № 536 Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», чим заподіяв потерпілому ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, 23 грудня 2016 року приблизно о 03-00 годині, знаходячись на території, розташованої на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул. Костенко в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, почергово спустився у два телефонні колодязі, розташовані за вищевказаним місцем, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, таємно викрав телефонний кабель «ТПП 100x2x0,4, довжиною 21 метр, вартістю 887 грн. 48 коп., який знаходився на балансі КЦТ № 536 Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, 29 грудня 2016 року приблизно о 01-00 годині, знаходячись на вул. О. Невського в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, почергово спустився у два телефонні колодязі, розташовані на ділянці місцевості між будинком № 101 по вул. О. Невського та 1-им провулком Військоматським в м. Мелітополі Запорізької області, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, таємно викрав 2 фрагменти телефонного кабелю «ТПП 30x2x0,4» та «ТПП 10x2x0,4», довжиною 50 метрів кожен, загальною вартістю 994 грн. 62 коп., які знаходились на балансі КЦТ № 536 Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на вказану суму.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 як скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, та пояснив, що 19 грудня 2016 року вночі по вул. Лабораторній в м. Мелітополі Запорізької області, спустився у телефонні колодязі, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, викрав телефонний кабель. Крім того, 21 грудня 2016 року в нічний час знаходячись на вул. Лабораторній в м. Мелітополі за допомогою принесених із собою плоскогубців, з телефонного колодязя викрав телефонний кабель за допомогою принесених із собою плоскогубців. 23 грудня 2016 року також в нічний час, перебуваючи на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул. Костенко в м. Мелітополі Запорізької області, з телефонних колодязів, за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, викрав телефонний кабель. 29 грудня 2016 року вночі, знаходячись на вул. О. Невського в м. Мелітополі Запорізької області, спустився у телефонний колодязь, розташований між вул. ОСОБА_4 та першим провулком Військоматським в м. Мелітополі Запорізької області, звідки за допомогою принесених із собою плоскогубців, шляхом перекусу кабелю, викрав фрагменти телефонного кабелю, розмір та кількість викраденого телефонного кабелю не пам’ятає, однак погоджується з кількістю та вартістю зазначеною в обвинувальному акті, кабель здавав на пункт приймання металу, найбільша сума яку отримував від здачі кабелю становила 600 гривен. В перших двох телефонних колодязях були металеві кришки, в інших бетонні. Цивільний позов визнає в обсязі матеріальної шкоди зазначеної в обвинувальному акті.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, обставини якого викладені в обвинувальному акті, підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження.

Представник потерпілого ПАТ «Укртелеком» - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в грудні місяці 2016 року були викрадені кабелі, які знаходились на балансі КЦТ № 536 Запорізької філії ПАТ «Укртелеком». Вказане майно було викрадено з телефонних колодязів, які знаходились під землею, шляхом перекусу кабелю плоскогубцями. На місце злочину виїжджала охорона, яка зафіксувала факт пошкодження. В результаті крадіжки ПАТ «Укртелеком» була завдана матеріальна шкода. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працює кабельщиком в ПАТ «Укртелеком». Вранці в грудні місяці 2016 року він отримав завдання визначити обсяг викраденого кабелю, який належить ПАТ «Укртелеком». На місце злочину приїхали працівники поліції та склали протокол. Це відбувалось в період часу з 08-30 до 09-00 годин на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул. Костенко в м. Мелітополі Запорізької області. Про факт крадіжки йому стало відомо від керівництва ПАТ «Укртелеком». Було декілька епізодів викрадення кабелю, хто саме скоїв крадіжку відомо не було. Кабель був пошкоджений ріжучим предметом, можливо плоскогубцями.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює кабельщиком в ПАТ «Укртелеком». У грудні 2016 року була отримана заява від диспетчера про несправність телефонної лінії в телефонному колодязі, розташованому на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул. Костенко в м. Мелітополі Запорізької області. Із заявою до відділу поліції він не звертався. Оформив заявку про несправні кабелі. Відомо, що було декілька крадіжок кабелю.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працює водієм у ПАТ «Укртелеком». За повідомленням диспетчера він разом із представником ПАТ «Укртелеком» виїжджає на місце крадіжки телефонного кабелю. Потім приїжджають робітники поліції. В грудні 2016 року були чотири факти викрадення телефонного кабелю різного діаметру з колодязів, розташованих по вул. Лабораторній, вул. О. Невського та на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул. Костенко в м. Мелітополі Запорізької області. Кабель був пошкоджений, можливо шляхом застосування плоскогубців.

Крім показань обвинуваченого, представника потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення у повному обсязі підтверджується речовими доказами, а також доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:

-даними, отриманими під час огляду місця події – ділянки місцевості, розташованої навпроти будинку №11-а по вул. Лабораторній в м. Мелітополі Запорізької області. На вказаній ділянці місцевості знаходилася шахта телефонного люку, яка на момент огляду не закрита, металева кришка люку знаходиться на землі;

-даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.12.2016 року;

-даними протоколу огляду місця події від 21.12.2016 року, в ході якого оглянуто колодязь поблизу будинку №2 по вул. Лабораторній у м. Мелітополі. Під час огляду встановлено, що у ньому знаходяться 14 кабелів зв’язку, з пошкодженнями на кінцях, чорного кольору, у мідній оболонці. В ході огляду виявлено та вилучено фрагмент кабелю;

-даними постанови про визнання речовим доказом від 22.12.2016 року, згідно з яким фрагмент мідного кабелю у чорній оболонці, вилучений 21.12.2016 року в ході проведення огляду місця події біля будинку №2 по вул. Лабораторній у м. Мелітополі, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні;

-даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 23.12.2016 року;

-даними, отриманими під час огляду місця події від 23.12.2016 року – ділянки місцевості розміром 10х10, розташованої на перехресті вул. Костенко та ОСОБА_4, біля музичного училища у м. Мелітополі;

- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 29.12.2016 року;

-даними, отриманими під час огляду місця події від 29.12.2016 року – ділянки тротуару вздовж автомобільної дороги по вул. О.Невського у м. Мелітополі від каналізаційного колодязя біля будинку №101 до каналізаційного колодязя на перехресті з провулком Військоматським, в ході якого встановлено, що на момент огляду з основи колодязя виходять фрагменти кабелю, чорного кольору;

- даними протоколу огляду від 30.12.2016 року – ділянки місцевості розміром 10 х 10, розташованої за будівлею спортивного комплексу «Авангард» по вул. Молочній у м. Мелітополі;

-даними постанови про визнання речовими доказами від 30.12.2016 року, згідно з якою обгорілий дріт мідного кольору замотаний в моток, телефонний дріт (кабель) довжиною 18 см, діаметром 2 см з ізоляцією чорного кольору, телефонний дріт (кабель) довжиною 55 см діаметром 3 см з ізоляцією чорного кольору, телефонний дріт (кабель) довжиною 43 см діаметром 3,5 см з ізоляцією чорного кольору, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні;

-даними, отриманими під час проведення пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_9 впізнав чоловіка під номером «3» як особу на ім'я «Ігор», який 4 рази продавав йому мідну проволоку;

-даними, отриманими під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 31.01.2017 року, в ході якого останній пояснив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, а також показав місця їх вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_1 злочинів. Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Під час судового розгляду суд дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання: враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, послідовні покази, які сприяли встановленню обстави по справі.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв ряд умисних злочинів з корисливих мотивів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до злочинів середньої тяжкості.

У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Враховуючи особистість ОСОБА_1 конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства – в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.. 185 ч. 2 КК УКраїни, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 05 липня 2017 року був засуджений вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки шість місяців. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в частині призначення покарання змінений, пом’якшене ОСОБА_1 покарання, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі.

Тому суд вважає за необхідне призначити покарання з урахуванням вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за правилами ст.70 ч.4 КК України.

Водночас суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досянення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов’язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Вирішуючи заявлений представником потерпілого ПАТ «Укртелеком» цивільний позов до підсудного ОСОБА_1, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі викладеного, визнаючи встановленими факти протиправних дій обвинуваченого у відношенні майна ПАТ «Укртелеком», приймаючи до уваги конкретні обставини вчиненого злочину, суд вважає за необхідне позов ПАТ «Укртелеком» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково, в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а саме на суму 6 611 грн. 51 коп., в іншій частині позов залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілому, що в обґрунтування вимоги про стягнення матеріальної шкоди на відновлювальні роботи вказана сума має бути підтверджена завіреними належним чином копіями первинних бухгалтерських документів, які підтверджують кількість, найменування та ціну матеріалів, які були використані для ремонтно-відновлювальних робіт для поновлення зв’язку, актами прийняття поточно-відремонтованих лінійно-кабельних споруд, кошторисом, актом приймання-передачі виконаних робіт, після чого позивач має право пред'явити позовні вимоги до відповідача про стягнення підтверджених матеріальних збитків в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні обвинуваченому в строк відбування покарання строку попереднього ув’язнення, суд виходить з правової позиції, викладеної у Постанові Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17.

Так, Велика палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування обвинуваченому покарання період його попереднього ув’язнення, згідно а саме з моменту його затримання з 30 грудня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під ватою, застосований до ОСОБА_1, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання призначеного за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05.07.2017 року у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7 місяців.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту його затримання згідно вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05.07.2017 року з 30.12.2016 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати, зарахувавши, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з моменту його затримання з 30.12.2016 року до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», юридична адреса: 69005 м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 133, (Код ЄДРПОУ 01184385, МФО 334851, р\р НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ) матеріальну шкоду в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення в розмірі 6 611 /шість тисяч шістсот одинадцять/ грн. 51 коп.

В іншій частині цивільний позов залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- фрагмент мідного кабелю у чорній оболонці, який упаковано у паперовий конверт білого кольору, переданий до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, відповідно до квитанції № 309-114 - повернути за належністю ПАТ «Укртелеком»;

- обгорілий дріт мідного кольору, замотаний в моток, телефонний дріт (кабель) довжиною 18 см, діаметром 2 см з ізоляцією чорного кольору, телефонний дріт (кабель) довжиною 55 см діаметром 3 см з ізоляцією чорного кольору, телефонний дріт (кабель) довжиною 43 см діаметром 3,5 см з ізоляцією чорного кольору, передані до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області відповідно до квитанції № 308-114 - повернути за належністю ПАТ «Укртелеком».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_10