Постанова № 76306195, 04.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/596/18

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря судового засідання – Алексєєвої Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення від 16 квітня 2018 року, ухвалене Миколаївським окружним адміністративним судом в порядку спорощеного провадження у складі головуючого - судді Мельника О.М.,

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

27 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо найменування по батькові у листі № 7-41/50/10-17 від 29 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням від 16 квітня 2018 року, ухваленим у порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення порушив норми матеріального права не застосувавши положення ст. 12 Закону України «Про національні меншини», відповідно до якої апелянт має право не називатися по батькові.

Апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушень його прав з боку Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Апелянт зазначає, що Головне управління Національної поліції в Миколаївській області у справі виявило зневагу до його національних традицій.

Апелянт звертає увагу суду на те, що він вчетверте звертається з позовом до відповідача, бо декілька років поспіль він зухвало називає апелянта по батькові, за національною традицією іншої країни.

30 липня 2018 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області надало до Одеського апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає про необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги ОСОБА_2, а з цих підстав просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Справу розглянуто відповідно ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами, в зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Обставини справи.

Як встановив суд першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, відповідно листа начальника Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції України в Миколаївській області від 29.12.2017 року, ОСОБА_2 зазначено по батькові. В своїх заявах, ОСОБА_2 не зазначає себе по батькові відповідно до його національної традиції.

З листа від 29.12.2017 року вбачається, що заяву надану ОСОБА_2 розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян».

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не довів суду що зазначення у відповіді начальника Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції України в Миколаївській області від 29.12.2017 року за підписом начальника ОСОБА_3, його ім’я «по батькові» є дискримінацією за національною ознакою.

Джерела права й акти їх застосування.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

- спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

- за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

- спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

- спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

- спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

- спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

- спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

- спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

- спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

- спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Разом з цим, ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Керуючись ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Відповідно ст. 294 Цивільного кодексу України фізична особа має право на ім'я.

Відповідно ст. 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.

Оцінка суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. 2, ст. 5, ст. 9, ст. 10, ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 238, п. 2 ч. 1 ст. 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 325, ч. 1 ст. 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року – скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Після закінчення апеляційного провадження матеріали справи, крім тих, що зберігаються виключно в електронній формі, повертаються до суду першої інстанції, який її розглядав, у п’ятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи.

Головуючий: суддя – доповідач В.О. Потапчук

Суддя Г.В. Семенюк

Суддя О.І Шляхтицький