Ухвала суду № 76306092, 07.09.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.09.2018

Справа № 320/7421/18

1-кс/320/3166/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Савушкіна Максима Ігоровича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002798 від 29 серпня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Санкт-Петербург, Росія, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2005 року за ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 16.12.2005 року з Бучачської ВК № 85 Київської області по відбуттю строку покарання;

2)вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2005 року за ч.2 ст.187, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

3)вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2017 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 року звільнений від відбування покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.185 КК України,

за участю прокурора - Савон А.С.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Савушкіна Максима Ігоровича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002798 від 29 серпня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 28 серпня 2018 року, о 09 годин 13 хвилин, знаходячись в приміщені магазину «Модные дети», який розташований в ТЦ «Європа» за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Гоголя, 93/1, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з поверхні столу, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 5А», в корпусі темно-сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_1; IMEI2: НОМЕР_2; SN: НОМЕР_3, вартістю 4500 гривень, обладнаний чохлом золотистого кольору, який майнової цінності для потерпілої не становить, після чого з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_4 на суму 4500 гривень.

Крім того, 02 вересня 2018 року, о 09 годині 36 хвилин, знаходячись в кабінеті, який розташований в приміщені Центру розвитку інтелекту дітей «Smartum» за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Шмідта, 16, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з поверхні столу, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Readmi 4Х», в корпусі золотистого кольору, IMEI1: НОМЕР_4; IMEI2: НОМЕР_5; SN: НОМЕР_6, вартістю 4550 гривень, після чого з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_5 на суму 4550 гривень.

Крім того, 04 вересня 2018 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщені кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з поверхні столу, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Readmi 3S», в корпусі чорно-сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_7; IMEI2: НОМЕР_8; SN: НОМЕР_9, вартістю 3500 гривень, в якому була інстальована сім-карта мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_10, яка майнової цінності для потерпілої не становить, після чого з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 на суму 3500 гривень.

Крім того, 04 вересня 2018 року, в період часу з 13:00 години по 14:00 годину, знаходячись в офісному приміщені, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з поверхні кушетки, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон марки «Samsung A8», в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_11, SM-НОМЕР_12, вартістю 15000 гривень, в якому була інстальована сім-карта мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_13, яка майнової цінності для потерпілої не становить, після чого з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_7 на суму 15000 гривень.

07.09.2018, встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру, слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом Савушкіним М.І. за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Савон А.С. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_2 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: даними протоколів огляду місця події; допитів потерпілих; огляду предметів; даними постанов про визнання речових доказів; даними протоколів допиту свідків та підозрюваного ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисних корисливих злочинів, вчинених повторно, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років. Будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, ОСОБА_2 є особою без стійких соціальних зв'язків, місця реєстрації не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має. Крім того, ОСОБА_2, вчинив нові корисливі злочини, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став, та продовжує злочинну діяльність, тому є достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, та з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду

Слідчий вказує, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_2 може: 1) переховуватися від органу досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на свідків та потерпілих; 3) продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

У зв'язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м'яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, дав послідовні покази про причетність та згоден з кваліфікацією. Однак просив не обирати тримання під вартою, оскільки хвора мати.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, вчинених повторно, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв'язків, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Савушкіна Максима Ігоровича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002798 від 29 серпня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту обрання, тобто з 07 вересня 2018 року з 15 години 00 хвилин до 2018 року до 06 листопада 2018 року до 15 години 00 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 06 листопада 2018 року до 15 години 00 хвилин включно включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна