Рішення № 76305913, 23.07.2018, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/1358/16-ц

Провадження №2/319/2/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Горбачова Ю.М.,

при секретарі Понькі Н.А.,

за відсутністю сторін, які повинні брати участь у судовому засіданні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, законний представник відповідача ОСОБА_3, до ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_5 (довіреність від 17.03.2016 р.) про встановлення факту батьківства померлої особи, заінтересовані особи: Куйбишевська державна нотаріальна контора Запорізької області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського РУЮ Запорізької області, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2016 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_2, законний представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_5, заінтересовані особи: Куйбишевська державна нотаріальна контора Запорізької області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського РУЮ Запорізької області, про встановлення факту батьківства померлої особи.

В своїй заяві позивач ОСОБА_1 просить суд винести рішення, в якому встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 09 січня 2016 року, є рідним батьком малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з липня 2009 року вона почала проживати з ОСОБА_6 однією сім’єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. З ними проживала також її донька від першого шлюбу. 20 квітня 2013 року у них народилась донька ОСОБА_7 (свідоцтво про народження І-ЖС № 221607, видане виконкомом Комиш-Зорянської селищної ради 17.05.2013 року). Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Хоча, зі слів позивачки, ОСОБА_6 визнавав себе батьком дитини, через побутові проблеми вирішення цього питання відкладалось на більш пізній період. 09 січня 2016 року ОСОБА_6 внаслідок хвороби помер. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, щодо якої виник спір, у зв’язку з незгодою одного із спадкоємців, щодо включення ОСОБА_7 до кола спадкоємців. Факт спільного проживання однією сім’єю, ведення спільного господарства та утримання обох доньок позивачки підтверджується довідкою виконавчого комітету Комиш-Зорянської селищної ради від 01.07.2016 № 537. Враховуючи викладене, позивачка звернулась до суду в порядку позовного провадження щодо встановлення факту батьківства так, як іншого способу захисту майнових інтересів дитини не має.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. У особистих розмовах з ним та членами родини ОСОБА_6 не визнавав себе батьком ОСОБА_8 та не мав на меті створення з позивачкою сім’ї. Цей факт також підтверджується тим, що він не подав разом з позивачкою заяву до органів реєстрації актів цивільного стану як батько дитини та не перебував з позивачкою у шлюбі. Проживали вони хоча і за однією адресою, але в різних помешканнях. Спільного господарства не вели. Крім того, позивачка часто проживала в іншому селі та мала інтимні стосунки з іншими чоловіками. У догляді та вихованні малолітньої ОСОБА_7 ОСОБА_6 також не приймав участі. На родинні свята, дні народження, на святвечір та просто в гості до відповідача та своїх сестер ОСОБА_6 завжди приходив із своїм сином ОСОБА_9 і ніколи не приходив з ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_4 наголосив на тому, що завідомо неправдивими є відомості надані у довідці виконкому Комиш-Зорянської селищної ради від 01.07.2016 № 537 про спільне ведення позивачкою та померлим ОСОБА_6 фермерського господарства «Ніка», в якому він був головою, адже мова йде про участь у юридичній особі, а позивачка не була, а ні членом фермерського господарства, а ні найманим працівником у ньому. На підтвердження своїх слів ОСОБА_4 надав копію статуту фермерського господарства, яка підтверджує, що позивача не було в членах фермерського господарства, та довідку, видану ФГ «Ніка», про те, що позивач ніколи не перебувала з господарством в трудових відносинах. Також неправдивими є відомості, викладені у довідці щодо періоду проживання позивачки за адресою: Запорізька область, Більмацький район, с. Білоцерківка, вул. Підтикана, 78, адже вона ніколи не була зареєстрована за цією адресою, тому звідки такі відомості в сільської ради не зрозуміло. На думку відповідача ОСОБА_4 неправдивими є відомості, викладені в довідці щодо спільного утримання позивачкою та померлим ОСОБА_6 дітей та спільного ведення підсобного господарства, адже обстеження сільською радою жодного разу не проводилось, хоча відповідач особисто звертався з таким проханням до виконуючого обов’язки старости ОСОБА_10 Заперечує відповідач ОСОБА_4 і проти твердження позивачки ОСОБА_1 щодо того, що один з відповідачів заперечує проти включення неповнолітньої ОСОБА_7 до кола спадкоємців адже це питання регулюється виключно законодавством, а не волевиявленням спадкоємців.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 04 липня 2016 року, у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в якій зазначили, що проти позову заперечують у повному обсязі, вважають його таким, що не підлягає задоволенню, просили розглянути справу за наявних у справі матеріалах та наданих поясненнях у попередніх засіданнях.

Представники заінтересованих осіб, а саме Куйбишеської державної нотаріальної контори Запорізької області та відділу державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського РУЮ Запорізької області в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомленні належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог заперечень не мають.

Відповідач ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, з’ясувавши позиції сторін та інших учасників у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК.

Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У позові позивач зазначила, що познайомилась з померлим ОСОБА_6 в 2009 році в і липні цього ж року вони почали разом проживати однією сім’єю, спільно вести господарство без реєстрації шлюбу.

20 квітня 2013 року народилася ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЖС №221607, виданим виконкомом Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області 17 травня 2013 року (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, матір’ю останньої є ОСОБА_1, а батько записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері, а саме як ОСОБА_12 (а.с. 17).

Позивач стверджує, що батьком її доньки ОСОБА_7 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та з яким ОСОБА_1 спільно виховувала та утримала доньку.

09 січня 2016 року помер ОСОБА_6 та після його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області № 537 від 01 липня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживала разом з померлим ОСОБА_6 за адресою: Запорізька область, Більмацький район, с. Білоцерківка, вул. Підтикана, буд. 78, з липня 2009 року по день смерті 09 січня 2016 року. На їх утриманні було двоє дітей: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сім’я вела спільне СФГ «Ніка» та спільне підсобне селянське господарство (а.с. 9).

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст.1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», згідно якої домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.

Факт спільного ведення СФГ «Ніка» не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи і був спростований доказами наданими відповідачем ОСОБА_4 Так, в наданій копії статуту СФГ «Ніка» відсутні відомості про позивача як про учасника чи члена господарства. Довідкою СФГ «Ніка» спростовано також факт трудових відносин з позивачем. Таким чином, судом встановлено, що відомості, викладені в довідці селищної ради щодо спільного ведення СФГ «Ніка» є неправдивими.

Також, не можуть бути прийняті судом, як достовірні докази відомості, зазначені в довідці виконкому щодо періоду проживання позивачки з померлим ОСОБА_6, спільного утримання ними доньок позивача та ведення спільного підсобного селянського господарства, адже в довідці не зазначено джерела походження такої інформації, а також записів у книгах реєстрації, актів обстеження тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 заперечувала проти позову та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, виходячи з того, що остання не надала суду необхідних належних та допустимих доказів та правової норми в рахунок обґрунтування своїх позовних вимог. Так, представник відповідача ОСОБА_5 наголосила на тому, що з моменту народження дитини, 20 квітня 2013 року і до дати смерті ОСОБА_6 09 січня 2016 року пройшло два роки і вісім місяців. Позивачкою не надано жодних пояснень, що заважало протягом такого тривалого часу внести відомості про батька дитини, якщо він визнавав своє батьківство. Таким чином, це свідчить про те, що ОСОБА_6 не визнавав ОСОБА_7 своєю дочкою. Представник відповідача ОСОБА_5 звернула увагу на те, що вагітність позивачки настала на початку серпня 2012 року (з урахування того, що дитина народилась на 38 неділі вагітності), а починаючи з липня 2012 року і аж до жовтня 2012 року позивачка не проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, більш того в цей період вона проживала з іншим чоловіком в с. Благовіщенка Більмацького району Запорізької області. Крім цього, відповідач ОСОБА_4 надав суду докази того, що в довідці виданій виконкомом Комиш-Зорянської селищної ради надані завідомо неправдиві та нічим не підтверджені відомості.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав заперечення свого представника і додав, що позивачка не брала ніякої участі ні в організації та проведенні поховання ОСОБА_6, ні в подальшому в організації та проведенні поминальних заходів на сороковий день та на роковини. Не виявила також бажання прийняти участь у встановленні пам’ятника.

За клопотанням представника позивача адвоката ОСОБА_11 судом 05 вересня 2017 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «МАМА ПАПА». 21 листопада 2017 року до суду надійшов висновок МГЦ "Мама Папа" генотипоскопічного дослідження від 16.11.2017р. за №15279, відповідно до якого імовірність біологічної спорідненості (на рівні дідусь-онука) учасника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно учасника ОСОБА_7, 20 квітні ІНФОРМАЦІЯ_9, складає 98%.

Вивчивши матеріали, надані ТОВ «МАМА ПАПА», а саме висновок генотипоскопічного дослідження, представник відповідача ОСОБА_5 зазначила, що даний документ не може бути визнано належним, допустимим і достовірним доказом у зв’язку з тим, що він виготовлений з численними порушеннями норм чинного законодавства, які полягають в наступному. В порушення ухвали суду від 05 вересня 2017 року, якою ТОВ «МАМА ПАПА» доручено проведення судової молекуляно-генетичної експертизи до суду надійшов висновок генотипоскопічного дослідження. У висновку зазначено, що його виготовлено на базі лабораторії DDC (Фаєрфілд, США),однак при цьому не надано жодного документу, який би це підтверджував. Також не надано документів, які б підтверджували, що відібрані зразки букального епітелію дійсно направлялись в лабораторію DDC. Не надано документів про атестацію чи акредитацію лабораторії DDC в Україні. В порушення ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» не вказано прізвище експерта та відсутній підпис експерта про те, що його попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. В порушення чинного законодавства суд не має змоги перевірити компетентність експерта у зв’язку з тим, що в наданому висновку відсутня копія свідоцтва про присвоєння виконавцю кваліфікації судового експерта. Прізвища осіб, які підписали висновок, відсутні в державному реєстрі атестованих судових експертів. Позивачка не прибула в призначений час і забір букального епітелію здійснювався з різницею в три тижні, також в порушення вимог правил не відібрано зразок від матері дитини. Методика, яка використовувалась для проведення дослідження не затверджена МОЗ України. Відповідно до роз’яснень, щодо інтерпретації таблиці розміщених на сайті товариства «МАМА ПАПА» індекс родства в локусах, які не мають співпадінь рівний нулю, три і більше неспівпадіння повністю виключають вірогідність батьківства. В даному випадку є 7 повних неспівпадінь, але індекс все одно проставлений 0.50, таким чином за даною методикою повне виключення родства взагалі неможливе. Таким чином, наданий документ не є висновком експерта і зазначені в ньому відомості не можуть бути визнані достовірними.

Суд, дослідивши висновок генотипоскопічного дослідження, встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 76 ЦПК доказами у цивільному процесі можуть бути висновки експерта.

Як вбачається з висновку генотипоскопічного дослідження від 16.11.2017 року №15279, дослідження проведене ОСОБА_14, яка має вищу освіту за спеціальністю «Генетика» та кваліфікацію біолог-генетик, захистила дипломну роботу на тему «Використання STR-локусів для встановлення батьківства та родинних зв’язків», має більш ніж 8-річний досвід роботи в Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися, крім судових експертів, також інші фахівці відповідних галузей.

Тому суд не погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_5, оскільки вважає, що під час призначення 05 вересня 2017 року судової молекулярно-генетичної експертизи була врахована думка всіх сторін по справі, у висновку генотипоскопічного дослідження вказано, ким проведене дослідження, повноваження спеціаліста, висновок підписаний спеціалістом та директором ТОВ «МАМА ПАПА», завірений печаткою, прошитий та пронумерований. Щодо забору букального епітелію, який здійснювався з різницею в три тижні, спеціалістами не визнано це порушенням правил проведення експертизи.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд вважає висновок генотипоскопічного дослідження від 16.11.2017 №15279 достовірним та правдивим, а дослідження – проведеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 263,265 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно з’ясованих судом обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши надані пояснення сторін у справі, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. та витрати, пов’язані з проведенням генотипоскопічного дослідження, а саме по оплаті за аналіз ДНК медико-генетичного центру «Мама-Папа» в загальній сумі 11059,00 гривень, які відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 95, 110, 223, 265 ЦПК України, ст. ст. 3, 125, 135 СК України, Законом України «Про судову експертизу», суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, законний представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_15 (довіреність від 17.03.2016 р.) про встановлення факту батьківства померлої особи, заінтересовані особи: Куйбишевська державна нотаріальна контора Запорізької області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського РУЮ Запорізької області – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 09 січня 2016 року, є рідним батьком малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, (паспорт серія СА № 100938, виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 02 березня 1996 року) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11 (паспорт серія СЮ № 297902, виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 20 травня 2013 року), понесені судові витрати в сумі 551(п’ятсот п’ятдесяти однієї) гривні 20 (двадцяти) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, (паспорт серія СА № 100938, виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 02 березня 1996 року) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11 (паспорт серія СЮ № 297902, виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 20 травня 2013 року), оплату за аналіз ДНК медико-генетичного центру «Мама-Папа» в сумі 11059 (одинадцяти тисяч п’ятдесяти дев’яти ) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.М.Горбачов