Ухвала суду № 76305412, 06.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

06 вересня 2018 рокуЛьвів№876/4330/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Матковської З. М.суддів -Бруновської Н. В. Затолочного В. С.перевіривши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №813/5080/17 за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

27 червня 2018 року на адресу суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №813/5080/17, зазначених в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №7900513969976 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 09 липня 2018 року.

Офісом великих платників податків державної фіскальної служби до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, із врахуванням ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

В обгрунтування поданого клопотання апелянт просить суд взяти до уваги, що виділення відповідних коштів потребує певного часу, оскільки відповідач в повній мірі фінансується з державного бюджету. Також зазначає, що у телефонному режимі, Офісом великих платників податків ДФЄ було повідомлено, що у червні 2018 року будуть внесені відповідні зміни до кошторисних призначень КЕКВ 2800 «Інші видатки» у бік збільшення суми на сплату судового збору, внаслідок чого арешти будуть зняті та відповідно кошти на сплату судового збору будуть перераховані, а платіжне доручення надіслане на адресу Львівського управління.

Також на підтвердження фактів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копії листів Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2018, 22.02.2018 про фінансування на сплату судового збору та копію листа від 26.03.2018 про виділення коштів для сплати судового збору у справі № 810/4438/16.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.

Також, суд зазначає, що Офіс великих платників податків державної фіскальної служби, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому накладення на рахунки податкового органу арешту, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказана норма дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Водночас, Офіс великих платників податків ДФС є бюджетною установою і діє як суб'єкт владних повноважень, а тому обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у заяві обставини не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, заява відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №813/5080/17 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний