Постанова № 76305378, 04.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5177/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року (головуючий суддя: Стрельбицький В.В., місце ухвалення – м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 11.05.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про визнання протиправним та скасування розпорядження, –

встановив:

ОСОБА_5 03.07.2017 звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.2017 № 64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки винесено без додержання вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові. Крім того, огорожа будинку № 2 по вул. Підгірній у м. Львові була передбачена робочим проектом, виконаним Львівським міським комунальним підприємством «Місторемпроект» в 2005 році. Також, з архівних матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що перед фасадом будинку № 3 була встановлена огорожа. Встановлення огорожі перед входом до квартири АДРЕСА_1 здійснено, як вимушений захід щодо унеможливлення блокування входу в квартиру паркуванням транспортних засобів та забезпечувало право власника квартири на безперешкодний вхід до помешкання та вихід. При цьому, права інших мешканців будинку жодним чином не порушуються, оскільки відгороджена частина є входом тільки до єдиної квартири, що належить позивачу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні покликається на норми Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011. Однак, питання облаштування огорож у м. Львові регулюється іншим нормативним документом, а саме Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011. Це положення регулює порядок облаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг та між суміжними землекористувачами, а також житлових вулиць місцевого значення у м. Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Представник відповідача – ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача – ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов’язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 64 від 06.03.2018 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній». затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району та зобов'язано ОСОБА_5 власника квартири № 1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки акт-попередження позивач не отримувала, судовим рішенням скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 152 КУпАП, а також визнано недопустимим доказ - протокол про адміністративне правопорушення № 152. Робочим проектом була передбачена огорожа і така наявна в матеріалах інвентаризаційної справи. Крім того, права інших мешканців будинку жодним чином не порушуються, а відгороджена частина є входом тільки до єдиної квартири, що належить позивачу.

З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі-Закон № 280/97-ВР), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону № 280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно матеріалів справи, ЛКП «Старий Львів» 06.02.2017 скерувало попередження № 109, яким зобов'язало ОСОБА_6 протягом 5 днів демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній. У випадку не виконання цього попередження документи будуть передані на розгляд міжвідомчої комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 06.03.2017

прийнято розпорядження № 64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній». Вказаним розпорядженням затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 10 від 28.02.2017 §2), гр. ОСОБА_5 - власнику квартири № 1 на вул. Підгірній, 3 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній.

ЛКП «Старий Львів» 14.03.2017 № 238 скерувало попередження, яким зобов'язало ОСОБА_5, згідно розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.2017 № 64, демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній, у разі не виконання готуватиметься пакет документів для подачі до суду позовної заяви.

Комісією ЛКП «Старий Львів» 04.04.2017 складено акт, про те, що не виконано розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.2017 року № 64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку № 3 на вул. Підгірній».

Пунктом 9 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі-Закон 2807-IV) передбачено, що елементами (частинами) об’єктів благоустрою, зокрема, є малі архітектурні форми.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, огорожі, ворота, ґрати. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.(ч. ч. 2, 3 ст. 21 Закону № 2807-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, об’єктом самочинного будівництва може бути житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття «самочинне будівництво» слід відрізняти від поняття «самочинне встановлення малої архітектурної форми». Металева огорожа, яка не є нерухомим майном, не може вважатись самочинним будівництвом, а відповідно до ст. 21 Закону № 2807-IV, є малою архітектурною формо.

Слід звернути увагу, що позивачем не заперечується, що нею встановлено саме металеву огорожу.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 затверджено Правила благоустрою м. Львова.

Пунктом 1.10 Правил благоустрою м. Львова, передбачено, що мала архітектурна форма – штучний архітектурно-об’ємний елемент (лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі, альтанки, декоративні скульптури та композиції, пам’ятники, меморіальні дошки, обладнання дитячих та спортивних майданчиків, вази для квітів, фонтани та декоративні басейни, вуличні телефонні апарати, покажчики найменування вулиць, вуличні годинники, інформаційні колони тощо).

Самочинне встановлення (малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами) – це встановлення малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами, дозвіл на встановлення яких не видавався або закінчився і не був продовжений у передбачені терміни або був скасований у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 12.2.6 Правил благоустрою м. Львова, самочинно встановлені малі архітектурні форми (далі - МАФ) підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду. Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.

Крім цього, пункт 5.1 Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради за № 834 від 09.09.2011, передбачає, що особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт.

Для отримання дозволу (розпорядження голови районної адміністрації) на влаштування огорожі необхідно подати у відділ «Центр обслуговування мешканців адміністративно-господарського управління» (для фізичних осіб) або управління «Дозвільний офіс» (для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) заяву та документи, зазначені у розділі 4 цього рішення (п. 5.2 Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскільки жодного дозволу на встановлення малої архітектурної форми - металевої огорожі, позивачу не надавалося, то остання встановила таку з порушенням встановленої процедури. Суб’єкт владних повноважень має право на демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм, а тому відповідач прийняв оскаржуване розпорядження правомірно та в межах свої повноважень.

Щодо посилання апелянта, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, справа про оскарження розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради повинна розглядатися Львівським окружним адміністративним судом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, ухвала Галицького районного суду м. Львова про відкриття провадження постановлена 05.07.2017, тобто до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017, який вступив у дію з 15.12.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам (п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, справа була підсудна місцевому загальному суду як адміністративному - Галицькому районному суду м. Львова, то підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права немає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково задоволено позов, оскільки дозвіл на встановлення металевої огорожі позивачу не видавався, то встановлення такої є протиправним, а оскаржуване розпорядження прийняте в межах суб’єкта владних повноважень та у спосіб передбачений законом.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року у справі № 461/4493/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.В. Ніколін

ОСОБА_7

Повне судове рішення складено 06.09.2018.