Ухвала суду № 76305107, 05.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12376/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді : Малюк В.М.

при секретарі Матіко Я.Ю.

з участю прокурора Демків Р.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді об’єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070030002773 від 12.10.2017 року, № 12017070030003263 від 23.11.2017 р., № 12017070030003485 від 13.12.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває об’єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070030002773 від 12.10.2017 року, № 12017070030003263 від 23.11.2017 р., № 12017070030003485 від 13.12.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 строком на два місці, оскільки ризики, у зв’язку з якими відносно останнього було обрано такий запобіжний захід не змінилися, а менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1заперечили проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою. Захисник зазначила, що прокурором не доведено ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, а тому приймаючи до уваги тривалий час перебування його підзахисного ОСОБА_2під вартою та те, що останній свою вину у інкримінованому йому злочині визнає, просили змінити обраний відносного ОСОБА_2запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 15.12.2017 р. ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_2обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, зокрема від 10 липня 2018 року, строк тримання під вартою ОСОБА_2було продовжено до 05 вересня 2018 року включно.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Зокрема, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_2може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які б свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину та наявність підстав вважати, що ОСОБА_2залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду. Окрім того, суду не надано доказів погіршення стану здоров’я обвинуваченого, що свідчать про неможливість його утримання в умовах УВП, та доказів на підтвердження міцності його соціальних зв’язків в місті постійного проживання.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

З огляду на наведене, суд бере до уваги те, що ОСОБА_2обвинувачується у вчиненні злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, санкція якого зокрема за ч.2 ст. 186 КК України передбачає позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, ураховує особу обвинуваченого.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_2перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м’яких запобіжних заходів особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, та будуть недостатніми для забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_2на більш м’який та вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 02 листопада 2018 року включно.

Повний текст ухвали буде оголошено 06.09.2018 р. о 11 год. 50 хв.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Малюк