Рішення № 76304588, 30.08.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/453/2018

Справа № 243/610/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Кузнецова Р.В.,

за участю секретаря Малиновської І.Ю.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Територіального міжгалузевого об’єднання «Слов’янськ», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_11, про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2016 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ТМО «Слов’янськ», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 07 липня 2006 року між ТОВ «СУ-550» і ТМО «Слов’янськ» був укладений договір № 50 на пайову участь у будівництві офісних приміщень, відповідно до умов якого ТМО «Слов’янськ» прийняло на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва, введення в експлуатацію, передачі та оформлення права власності на нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі адміністративно-житлового корпусу по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а ТОВ «СУ-550» зобов'язалося сплатити за це кошти. Відповідно до договору про уступку права вимоги від 05 лютого 2009 року та протоколу узгодження до цього договору від 05 лютого 2009 року, права пайовика набула ОСОБА_8

07 липня 2006 року та 18 жовтня 2006 року ТМО «Слов'янськ» уклало договори на пайову участь у будівництві офісних приміщень, з ПП ОСОБА_12, яка в подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги від 14 вересня 2010 року укладеного нею із ОСОБА_13, набула також права пайовика за договором на пайову участь у будівництві офісних приміщень укладеного між ТМО «Слов'янськ» та ОСОБА_13 02 жовтня 2008 року. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 04 червня 2013 року, укладеного між первісним кредитором ПП ОСОБА_12 та новим кредитором ОСОБА_2, права пайовика за договорами на пайову участь у будівництві від 07 липня 2006 року, 18 жовтня 2006 року та 02 жовтня 2008 року набув ОСОБА_2 18 жовтня 2006 року та 12 січня 2009 року ТМО «Слов'янськ» уклало договори на пайову участь у будівництві гаражів (допоміжних служб) та офісних приміщень з ОСОБА_1 18 жовтня 2006 року ТМО «Слов'янськ» уклало договір з ОСОБА_3 на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб. 10 листопада 2008 року ТМО «Слов'янськ» уклало договір з ОСОБА_10, на пайову участь у будівництві нежитлових приміщень, у тому числі гаражу. 28 січня 2009 року між ТМО «Слов'янськ» уклало договір з ОСОБА_9, на пайову участь у будівництві гаражу.

Кошти за вказане нерухоме майно пайовиками (позивачами) були сплачені у повному обсязі.

Однак, ТМО «Слов'янськ» свої зобов'язання за договорами щодо оформлення права власності за пайовиками не виконало.

05 травня 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТМО «Слов'янськ» був підписаний іпотечний договір, відповідно до умов якого, останнє, передало в іпотеку нерухоме майно - незакінчений будівництвом адміністративно-житловий корпус по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янськ Донецької області, а саме: вісім квартир першого і другого рівня, загальною площею 1 039,41 кв. м, вісім офісних приміщень, загальною площею 419,81 кв. м, і дев'ять складських приміщень, загальною площею 491,19 кв. м. Вказаний іпотечний договір нотаріально не посвідчений. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13 червня 2012 року спірний іпотечний договір визнаний дійсним з моменту його укладення.

Разом з тим, на момент укладення спірного правочину предметом іпотеки мали бути лише права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, а не сам об'єкт незавершеного будівництва; державна реєстрація права власності ТМО «Слов'янськ» на об'єкт незавершеного будівництва відсутня. Крім того, іпотечний договір порушує права позивачів, як пайовиків, оскільки в іпотеку було передано майно, за яке ними здійснена оплата.

Враховуючи наведене, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 просили суд визнати недійсним іпотечний договір від 05 травня 2008 року в частині передачі в іпотеку: нежитлового приміщення (офісне приміщення) № 11, площею 8,7 кв. м, (пізніше присвоєна поштова адреса - приміщення № 8), нежитлового приміщення (офісне приміщення) № 202, площею 2,7 кв. м, та № 203, площею 29,7 кв. м (пізніше присвоєна поштова адреса - приміщення № 9), розташованих на другому поверсі будівлі адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янськ Донецької області; нежитлового приміщення № 107 (гараж), загальною площею 66,5 кв. м, нежитлових приміщень № 215, № 216 загальною площею 23,9 кв. м, розташованих за вказаною адресою; нежитлового приміщення № 1-08 (гараж), площею 68,1 кв. м, офісного приміщення № 2-06, площею 3 кв. м, офісного приміщення № 2-07, площею 63,8 кв. м (пізніше присвоєна поштова адреса - приміщення № 11), офісного приміщення № 2-08, площею 44,2 кв. м, офісного приміщення № 2-09, площею 2,8 кв. м, розташованих на першому та другому поверхах будівлі адміністративно-житлового корпусу за вказаною вище адресою; приміщення 1, площею 130,4 кв. м, розташованого на першому поверсі будівлі адміністративно-житлового корпусу за вищевказаною адресою; приміщення № 1-13 гаражу, площею 55,9 кв. м, приміщення № 1-12, площею 8,4 кв. м, розташованих на першому поверсі будівлі адміністративно-житлового корпусу за вказаною адресою; гаражу, позначеного у технічному паспорті цифрами 110 (1-10), площею 95,1 кв. м; приміщення № 111 (1-11), площею 2,2 кв. м (пізніше присвоєна поштова адреса - приміщення № 5), розташованих на першому поверсі будівлі адміністративно-житлового корпусу за вказаною адресою.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2016 року, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору була залучена ОСОБА_11, оскільки було встановлено, що право власності на приміщення гаражу № 1-13 площею 55,9 кв.м. та приміщення № 1-12 площею 8,4 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі адміністративно – житлового комплексу за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої Революції, 20, згідно із відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі - продажу перейшло до неї.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 були задоволені у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 були скасовані, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судове засідання позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, не з’явились, подали суду заяви з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності, за участю їх представника ОСОБА_4, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Позивач ОСОБА_10 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності. (т. 3 а.с. 230).

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та представник позивачів ОСОБА_4, на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі, пояснення навели аналогічні викладеним в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначила, що про порушення її прав укладеним іпотечним договором вона довідалася від позивача ОСОБА_9, в січні 2013 року. Представник позивачів у судовому засіданні зазначила, що спірний іпотечний договір був укладений між ТМО «Слов’янськ» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 05 травня 2008 року, проте всупереч п. 7.2. цього договору та ст.ст. 577, 220 ЦК України, ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», він не був посвідчений нотаріально, а тому вважався нікчемним. Рішенням господарського суду Донецької області від 21 червня 2010 року по справі № 1/71пд було встановлено, що оскільки сторони не виконали умови пункту 7.2. договору щодо його нотаріального посвідчення, то слід вважати, що він не є чиненим і не створює прав та обов'язків сторін. Позивачі не були сторонами спірного договору, а тому не знали про його існування. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13 червня 2012 року у справі № 5006/2/24пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року, вищевказаний іпотечний договір був визнаний судом дійсним з моменту його укладення. Тобто, рішення Господарського суду Донецької області від 13 червня 2012 року набрало законної сили з ухваленням постанови Донецького апеляційного господарського суду – 26 березня 2013 року, а до цього часу, іпотечний договір вважався нікчемним. У зв’язку із цим, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 дізналися про порушення їх прав 26 березня 2013 року, оскільки до цього часу існувала лише можливість їх порушення, а тому строк позовної давності слід обраховувати саме з 26 березня 2013 року.

Також зазначено, що до 26 березня 2013 року спірний іпотечний договір не створював прав і обов’язків для сторін, а тим паче для пайовиків, які взагалі не знали про його існування. До набрання законної сили рішенням господарського суду від 13 червня 2012 року, всі пайовики вже виконали свої грошові зобов’язання, а тому набули майнові права на майно яке стало предметом іпотеки, у зв’язку із чим, укладаючи договір іпотеки ТМО «Слов’янськ» порушив права позивачів, оскільки не мав права розпоряджатись вказаним майном та передавати його в іпотеку без їх згоди.

Крім того достовірно встановлено, що при укладенні договорів іпотеки були порушені положення ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції яка була чинною на час укладення спірних договорів), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку ТМО «Слов’янськ» мало право передавати в іпотеку лише з 14 січня 2009 року. Наведене є підставою для визнання недійсним спірного іпотечного договору від 05 травня 2008 року.

Щодо причин звернення позивачів до суду зазначено, що укладеним договором іпотеки безпосередньо порушені їх права як власників майна, оскільки ухвалою Господарського суду Донецької області від 14 травня 2013 року у справі № 905/468/13-г було визнано вимоги кредиторів до ТМО «Слов’янськ», у тому числі вимоги ПАТ «Промінвестбанк» які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, при цьому 1390448,02 грн. віднесені до першої черги вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою та 479299,72 грн. на підставі спірного іпотечного договору № 367 - в право власності, на яке виникне в майбутньому від 05 травня 2008 року.

Таким чином, належне позивачам на праві власності майно перебуває в іпотеці поза їх волею, на виконання зобов’язань, до яких вони не мають жодного відношення, що порушує їх цивільні права закріплені в ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316,317,319 ЦК України, тощо. У зв’язку із наведеним просила задовольнити вимоги позивачів у повному обсязі.

Представник відповідача ТМО «Слов’янськ» ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ОСОБА_6, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав аналогічних наведеним у відзиві, відзиві на відзив позивачів та доповненнях до них. У відзивах зокрема зазначено, що позивач ОСОБА_9 дізнався про наявність спірного договору іпотеки 26 грудня 2012 року, що відповідає даті винесення ухвали господарським судом Донецької області про порушення апеляційного провадження у справі №5006/2/24пд/2012 за його апеляційною скаргою, а ОСОБА_1 про наявність спірного договору іпотеки дізналась 14 січня 2013 року, що узгоджується із датою відкриття апеляційного провадження по вказаній справі за її скаргою, відповідно. У зв’язку із цим, перебіг позовної давності для ОСОБА_9 слід обчислювати з 26 грудня 2012 року, а для ОСОБА_1 з 14 січня 2013 року. Крім того, стороною відповідача зазначено, що позивачі, звертаючись до суду із даним позовом про визнання частково недійсним договору іпотеки, не навели конкретних фактів порушення їх майнових прав та інтересів. Позивачі не мали будь-яких прав на об’єкти нерухомості на момент укладання договору іпотеки, тобто укладання договору іпотеки не порушувало їх права і їх згода для укладення договору іпотеки не була потрібною, а отже позивачами не доведено яке невизнане чи оспорюване цивільне право було порушено. Лише сплата вартості об’єкта інвестування (стовідсоткова передплата) є діями спрямованими на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об’єкт. У зв’язку із цим, до сплати вартості об’єкта інвестування права інвестора не порушуються забудовником в разі укладення договору іпотеки, оскільки інвестор не вчинив дій спрямованих на набуття прав щодо майнових прав на об’єкт нерухомості. Всі сплати за договорами пайової участі були здійснені після укладення спірного іпотечного договору, що свідчить про те, що на момент укладення договору іпотеки жоден з позивачів не вчинив необхідних дій спрямованих на набуття майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва. У зв’язку із наведеним, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_11, повідомлялась належним чином про місце, дату та час розгляду справи, втім у судове засідання не з’явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Заслухавши сторони та дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 28 серпня 2006 року ТМО «Слов'янськ» дозволено будівництво адміністративно-житлового корпусу на земельній ділянці по вул. Жовтневої Революції та ОСОБА_14 в м. Слов’янськ Донецької області, якому згідно листа головного архітектора м. Слов'янськ Донецької області від 07 листопада 2006 року присвоєно почтову адресу: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої Революції, 20.

Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2010 року об'єкт адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 у м. Слов’янську Донецької області, визнано закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

07 липня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ТОВ «СУ-550», як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві офісних приміщень, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання збудувати та передати пайовику у власність офісні приміщення у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв зобов'язання прийняти ці приміщення та сплатити за них на умовах цього договору. Площа приміщення згідно замовлення пайовика та проектної документації становить 35 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акту державної комісії та отримання інвентарної справи) (п. 3.1). Ціна 1 кв. м площі становить 1 500 грн. (п. 4.1). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) приблизно становить 52 500 грн. Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентарної справи (п. 4.2). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2006 року (п. 6.1). Право власності на приміщення переходить до пайовика з моменту складання сторонами акта прийому-передачі приміщення (п. 7.1) (Т. 1 а.с. 45-46 з. б.).

Установлено, що відповідно до додаткової угоди від 02 лютого 2009 року до договору від 07 липня 2006 року замовник передає пайовику у власність додаткову площу нежитлового приміщення 8,6 кв. м загальною вартістю 15 946 грн. Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 травня 2009 року.

05 лютого 2009 року між ТОВ «СУ-550» та ОСОБА_8 за згодою ТМО «Слов'янськ», укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договором від 07 липня 2006 року та додатковою угодою від 02 лютого 2009 року, а новий кредитор ОСОБА_8 приймає право вимоги виконання зобов'язань, належних первісному кредитору в частині вимоги приміщень, площею 35 кв. м та 8,6 кв. м, в адміністративно-житловому корпусі по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області. Новий кредитор за передане право вимоги сплачує первинному кредитору 85 451,20 грн. (Т.1 а.с. 47).

Установлено, що згідно із довідкою, яка видана ТМО «Слов'янськ» 03 вересня 2012 року, ОСОБА_8 як новий кредитор свої зобов'язання за договором від 07 липня 2006 року виконала - сплатила у повному обсязі пайовий внесок у розмірі 85 451,20 грн., в тому числі за офісні приміщення № 11, 202, 203 (Т. 1 а.с. 49).

Відповідно до акта прийому-передання офісних приміщень (нежитлових) від 12 січня 2011 року ТМО «Слов'янськ» на виконання умов договору від 07 липня 2006 року та всіх додаткових угод збудував та передає, а ОСОБА_8 приймає згідно акта готовності об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2010 року та інвентаризаційної справи наступні приміщення: № 11 площею 8,7 кв. м; № 202 площею 2,7 кв. м; № 203 площею 29,7 кв. м, які знаходяться на другому поверсі адміністративно-житлового корпусу по вул. вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (Т. 1 а.с. 50).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 березня 2016 року за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: офісне приміщення, загальною площею 32,4 кв. м (приміщення № 9); офісне приміщення, площею 8,7 кв. м (приміщення № 8), які розташовані по вул. вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2013 року та додаткового рішення від 21 березня 2014 року.

18 жовтня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_1 як замовником (пайовиком) укладено договір на пайову участь у будівництві гаражів (допоміжних служб), згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва гаражів (блоку допоміжних приміщень) у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови, що буде розташований по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв на себе зобов'язання оплатити їх на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 53 360 грн. із розрахунку 800 грн. за 1 кв. м гаражу (допоміжного приміщення), яке надано пайовику (66,7 кв. м). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентарізаційної справи (п. 3.1). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань ІІ квартал 2008 року (п. 5.1) (Т. 1 а.с. 51).

12 січня 2009 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_1, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві офісних приміщень, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання збудувати та передати пайовику у власність офісні приміщення у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв на себе зобов'язання прийняти ці приміщення та сплатити за них на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Площа приміщення згідно замовлення пайовика та проектної документації становить 25 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акту державної комісії та отримання інвентарної справи) (п. 3.1). Ціна 1 кв. м площі становить 1 500 грн. (п. 4.1). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) становить 37 500 грн. (п. 4.2). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2009 року (п. 6.1). Право власності на приміщення переходить до пайовика з моменту складання сторонами акта прийому-передачі приміщення (п. 7.1) ( Т. 1 а.с. 53-54).

Згідно довідки, яка видана ТМО «Слов'янськ» 16 вересня 2012 року, квитанцій до прибуткового касового ордера та накладних, ОСОБА_1, свої зобов'язання за договором від 18 жовтня 2006 року та договором від 12 січня 2009 року виконала повністю - сплатила в повному обсязі пайові внески у розмірі 90 860 грн., в тому числі за гараж, площею 66,5 кв. м, - 53 360 грн. та за офісне приміщення, площею 23,9 кв. м, - 37 500 грн. (Т. 1 а.с. 57-58,59).

Відповідно до акта прийому-передачі майна від 02 листопада 2010 року за договорами від 18 жовтня 2006 року та від 12 січня 2009 року забудовник - ТМО «Слов'янськ» передає, а замовник (пайовик) ОСОБА_1 приймає, згідно технічного паспорту БТІ від 15 квітня 2010 року, нежилі приміщення: № 1-07, загальною площею 66,5 кв. м (гараж), яке розташоване на 1-му поверсі адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області; № 2-15, загальною площею 22,1 кв. м, № 2-16 загальною площею 1,8 кв.м (офіс), які розташовані на 2-му поверсі адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області. З дня підписання акта зазначене майно переходить у власність фізичної особи ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 56).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 березня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею 23,9 кв. м; нежитлове приміщення № 107 (гараж), загальною площею 66,5 кв. м, які розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області, на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2012 року.

07 липня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та приватним підприємцем ОСОБА_12, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві офісних приміщень, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання збудувати та передати пайовику у власність офісні приміщення у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв зобов'язання прийняти ці приміщення та сплатити за них на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Площа приміщення згідно замовлення пайовика та проектної документації становить 35 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акту державної комісії та отримання інвентаризаційної справи) (п. 3.1). Ціна 1 кв. м площі становить 1 500 грн. (п. 4.1). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) приблизно становить 52 500 грн. Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи (п. 4.2). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2006 року (п. 6.1). Право власності на приміщення переходить до пайовика з моменту складання сторонами акта прийому-передачі приміщення (п. 7.1) (Т 1 а.с. 60-61).

Додатковою угодою від 19 січня 2007 року внесені зміни до пунктів 3.1, 4.2 договору від 07 липня 2006 року, зокрема, площа приміщення згідно замовлення пайовика від 18 січня 2007 року та проектної документації становить 74,3 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акту державної комісії та отримання інвентаризаційної справи). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) приблизно становить 111 450 грн. Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи.

Додатковою угодою від 02 жовтня 2008 року внесені зміни до пунктів 3.1, 4.2 договору від 07 липня 2006 року, зокрема, площа приміщення згідно замовлення пайовика від 18 січня 2007 року та проектної документації становить 65 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акту державної комісії та отримання інвентаризаційної справи). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) приблизно становить 97 500 грн. Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи.

18 жовтня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та приватним підприємцем ОСОБА_12, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва інженерних комунікацій, енергозабезпеченню та благоустрою території блоку допоміжних служб у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови, що буде розташовуватися по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв на себе зобов'язання оплатити їх на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 26 680 грн. із розрахунку 400 грн. за 1 кв. м допоміжного приміщення, яке надано пайовику (66,7 кв. м). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи (п. 3.1). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2006 року (п. 5.1).

02 жовтня 2008 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_13, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві офісних приміщень, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання збудувати та передати пайовику у власність офісні приміщення у адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги забудови по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв зобов'язання прийняти ці приміщення та сплатити за них на умовах цього договору (пункти 1.1., 2.2.). Площа приміщення згідно замовлення пайовика та проектної документації становить 51 кв. м (остаточно площа отриманого приміщення буде визначена після складання акта державної комісії та отримання інвентаризаційної справи) (п. 3.1). Ціна 1 кв. м площі становить 1 500 грн. (п. 4.1). Загальна вартість приміщення (загальна сума пайової частки) приблизно становить 76 500 грн. (п. 4.2). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2008 року (п. 6.1). Право власності на приміщення переходить до пайовика з моменту складання сторонами акта прийому-передачі приміщення (п. 7.1).

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 14 вересня 2010 року первісний кредитор ОСОБА_13, передав новому кредитору ОСОБА_12 належне йому право вимоги за договором від 02 жовтня 2008 року, а новий кредитор прийняв право вимоги в обсягах та на умовах, які існують на час укладення цього договору.

Відповідно до довідки, яка видана ТМО «Слов'янськ» 18 вересня 2012 року, ОСОБА_12 свої зобов'язання за договорами від 18 жовтня 2006 року, від 07 липня 2006 року та від 02 жовтня 2008 року виконала повністю - сплатила у повному обсязі пайові внески у розмірі 197 380 грн., в тому числі за нежитлове приміщення площею 68,1 кв. м - 26 680 грн., за офісне приміщення площею 66,8 кв. м - 100 200 грн., за офісне приміщення площею 47 кв. м - 70 500 грн.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 04 червня 2013 року, укладеного між первісним кредитором фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 та новим кредитором ОСОБА_2 первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договорами від 18 жовтня 2006 року, від 02 жовтня 2008 року та від 07 липня 2006 року, а новий кредитор приймає право вимоги виконання зобов'язань, належних первісному кредитору за основним договором у частині вимоги на нежитлове приміщення, площею 68,1 кв. м, на офісне приміщення, площею 51 кв. м та площею 66,8 кв. м, в адміністративно-житловому корпусі по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (п. 1.1.1). Новий кредитор за передане право вимоги сплачує первісному кредитору згідно договорів від 18 жовтня 2006 року - 26 680 грн., від 02 жовтня 2008 року - 76 500 грн., від 07 липня 2006 року - 100 200 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 березня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: офісне приміщення, загальною площею 66,8 кв. м (приміщення № 11); офісне приміщення загальною площею 47 кв. м (приміщення № 12); нежитлове приміщення гараж, загальною площею 68,1 кв. м (приміщення № 3), які розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (приміщення №№ 3, 11, 12), на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року.

24 квітня 2002 року між ТМО «Слов'янськ», як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт незавершеного будівництва приміщення під гараж, площею 137 кв. м, яке розташоване по вул. Жовтневої Революції, 16 в м. Слов’янську Донецької області, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт будівництва та сплатити за нього ціну відповідно до умов цього договору (п. 1.1). Сума договору складає 17 000 грн. (п. 1.2). Передача об'єкта продавцем та прийняття його покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 3.1) (Т. 1 а.с. 152, 152 з. б.).

18 жовтня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_3 як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва інженерних комунікацій, енергозабезпеченню та благоустрою території блоку допоміжних служб, у тому числі гаражів, у адміністративно-житловому комплексі 3-ї черги забудови, що буде розташовуватися по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області і передати їх у власність пайовику, а пайовик прийняв на себе зобов'язання оплатити їх на умовах цього договору і прийняти у власність гаражі, площею 130,4 кв. м (пункти 1.1, 2.2). Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 38 049 грн. із розрахунку 300 грн. за 1 кв. м приміщення гаражів, яке надано пайовику (130,4 кв. м). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи (п. 3.1). Загальна вартість робіт.(Т. 1 а.с. 68-69).

01 грудня 2006 року між ТМО «Слов'янськ» як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року. Укладанням цієї угоди ТМО «Слов'янськ», як продавець та фізична особа ОСОБА_3 як покупець, узгодили зміни до раніше укладеного між ними договору купівлі-продажу, а саме до п. 1.1. (п. 1 - «Предмет договору») договору купівлі-продажу, виклавши його в такій редакції:- продавець зобов’язується передати у власність покупця об’єкт незавершеного будівництва – приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20, а покупець зобов’язується прийняти об’єкт будівництва та сплатити за нього ціну яка відповідає умовам, встановленим цим договором. Згідно із п. 2 цієї додаткової угоди, всі інші положення Договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року зберігають свою силу. Додаткова угода є невід’ємною частиною Договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року, та є дійсною з моменту її підписання (п. 3, п. 5) (Т. 3 а.с. 47).

Згідно із довідкою, виданою ТМО «Слов'янськ» 04 жовтня 2012 року, ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором купівлі продажу № 28 від 24 квітня 2002 року та договором № 68 від 18 жовтня 2006 року на пайову участь у будівництві інженерних комунікації, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості гаражного боксу площею 130,4 кв.м. – 17000,00 грн., та об’єктів загального користування в сумі – 38049,00 грн. розташованих в адміністративно-житловому комплексі 3-ї черги забудови за адресою: вул. Жовтневої Революції, 20 (Т.1 а.с. 70 з. б.).

12 листопада 2010 року за договором від 18 жовтня 2006 року забудовник - ТМО «Слов'янськ» передав, а замовник (пайовик) ОСОБА_3 прийняв нежиле приміщення (гараж) згідно технічного паспорту БТІ від 15 квітня 2010 року, загальною площею 130,4 кв. м, розташоване на 1-му поверсі адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янськ Донецької області. З дня підписання акта зазначене майно переходить у власність фізичної особи ОСОБА_3 (акт приймання - передання (Т.1 а.с. 70).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 березня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, загальною площею 130,4 кв. м (приміщення № 1), які розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (приміщення № 1), на підставі свідоцтва про право власності, виданого 07 серпня 2014 року.

10 листопада 2008 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_10, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві блоку допоміжних приміщень, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва інженерних комунікацій, енергозабезпеченню, благоустрою території, блоку допоміжних служб у адміністративно-житловому комплексі 3-ої черги, що буде розташовуватися по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області, а пайовик прийняв на себе зобов'язання сплатити за них на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 100 050 грн. із розрахунку 1 500 грн. за 1 кв. м допоміжного приміщення, яке надано Пайовику (66,7 кв. м). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи (п. 3.1). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до ІІІ кварталу 2009 року (п. 5.1).

Згідно з довідкою, яка видана ТМО «Слов'янськ», ОСОБА_10, свої зобов'язання за договором від 10 листопада 2008 року виконав - сплатив у повному обсязі вартість пайового внеску у розмірі 100 050 грн. за 64,3 кв. м (1-12 площею 8,4 кв. м, 1-13 площею 55,9 кв. м).

Відповідно до акта прийому-передачі майна від 19 квітня 2010 року за договором від 10 листопада 2008 року забудовник - ТМО «Слов'янськ» передає, а замовник (пайовик) ОСОБА_10, приймає у власність нерухоме мано згідно технічного паспорту БТІ від 15 квітня 2010 року: нежитлові приміщення, загальною площею 64,3 кв. м, у тому числі гараж (1-13), площею 55,9 кв. м; допоміжне приміщення (1-12), площею 8,4 кв. м; які розташовані по вул. Жовтневої Революції в м. Слов’янську Донецької області. Після підписання акта право власності на нежитлове приміщення набуває ОСОБА_10

За договором дарування від 23 червня 2015 року ОСОБА_10, подарував, а ОСОБА_15 прийняла у дар нерухоме майно: приміщення № 1-13 гараж, площею 55,9 кв. м, та приміщення № 1-12, площею 8,4 кв. м, розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області, які належать дарувальнику на підставі заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2012 року.

За змістом договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_15 продала, а ОСОБА_11 купила у приватну власність нерухоме майно: приміщення № 1-13 гараж, площею 55,9 кв. м, та приміщення № 1-12, площею 8,4 кв. м, розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2015 року, від 02 березня 2016 року право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення № 1-13 гараж та приміщення № 1-12, що розташовані по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області, зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_16

28 січня 2009 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_9, як замовником (пайовиком), укладено договір на пайову участь у будівництві гаражу на першому поверсі в адміністративно-житловому корпусі 3-ої черги будівництва по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області, згідно якого забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва, введення в експлуатацію, передачі і оформлення права власності на гараж (приміщення) на 1-му поверсі у адміністративно-житловому комплексі 3-ої черги, що буде розташовуватися по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області і передати його пайовику, а пайовик прийняв на себе зобов'язання сплатити за ці роботи на умовах цього договору (пункти 1.1, 2.2). Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 136 500 грн. із розрахунку 1 300 грн. за 1 кв. м гаражу, площею 105 кв. м, що буде переданий у власність пайовику. Забудовник зобов'язався передати право власності на гараж шляхом складання сторонами акта прийому-передачі гаражу (п. 4.1). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентарізаційної справи (п. 3.1). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 травня 2009 року (п. 5.1).

Відповідно до додаткової угоди від 03 листопада 2010 року до договору від 28 січня 2009 року внесені зміни до п. 3.1 договору - площа гаража (приміщення) згідно замовлення пайовика, акта готовності об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2010 року та технічного паспорту на будівлю адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області становить: гаража (приміщення) № 110 (1-10) - 95,1 кв. м, приміщення № 111 (1-11) - 2,2 кв. м, загальна площа - 97,3 кв. м. Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) становить 126 490 грн.

Згідно з актом прийому-передачі майна від 03 листопада 2010 року за договором від 28 січня 2009 року забудовник - ТМО «Слов'янськ» збудував та передає, а пайовик ОСОБА_9 приймає такі приміщення згідно технічного паспорта на будівлю адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області та акта готовності об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2010 року: гараж - приміщення № 110 (1-10), площею 95,1 кв. м; приміщення № 111 (1-11), площею 2,2 кв. м, по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області.

Відповідно до довідки, яка видана ТМО «Слов'янськ» 03 листопада 2010 року, ТМО «Слов'янськ» підтверджує право замовника (пайовика) ОСОБА_9 на набуття у власність - приміщення № 110 (1-10), площею 95,1 кв. м; приміщення № 111 (1-11), площею 2,2 кв. м, розташованих по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області за які замовником (пайовиком) сплачені кошти у сумі 136 500 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25 лютого 2016 року право власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, гараж, загальною площею 97,3 кв. м, розташоване по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (приміщення № 5), зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2013 року.

Такі ж відомості містяться і в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 березня 2016 року.

05 травня 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк», як іпотекодержателем, та ТМО «Слов'янськ», як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір право власності на яке виникне в майбутньому, згідно якого він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 05 травня 2008 року (ліміт кредитної лінії - 1 000 000,00 грн., відсоткова ставка за користування кредитом - 20 % річних, кінцевий термін погашення - 04 травня 2009 року з урахуванням графіка або 10 днів з моменту отримання вимоги іпотекодержателя про повернення кредиту та сплати відсотків згідно кредитного договору) (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, в забезпечення виконання будь-яких зобов'язань боржника, що випливають з кредитного договору, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: незакінчений будівництвом адміністративно-житловий корпус розташований по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (3-я черга житлової забудови по вул. Жовтневої Революції і вул. Рози Люксембург в м. Слов’янську Донецької області), а саме: вісім квартир першого і другого рівня, загальною площею 1 039,41 кв. м; вісім офісних приміщень, загальною площею 419,81 кв. м, та 9 складських приміщень, загальною площею 491,19 кв. м.

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору, предмет іпотеки буде належати іпотекодавцю на праві власності, яке виникне в майбутньому - при закінченні будівництва адміністративно-житлового корпусу. Право користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 22 листопада 1995 року. Право власності на предмет іпотеки іпотекодавець набуде у майбутньому, що підтверджується наступними документами: дозволом на виконання будівельних робіт, виданого управлінням архітектури і містобудування, рішенням виконкому Слов'янської міської ради Донецької області від 28 серпня 2006 року про передачу земельної ділянки для будівництва житлового корпусу, технічними умовами, виданими відповідними установами, та іншими документами.

Відповідно до п. 1.4 іпотечного договору з моменту закінчення будівництва адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янську Донецької області (3-я черга житлової забудови по вул. Жовтневої Революції і вул. Рози Люксембург в м. Слов’янську Донецької області) та введення його в експлуатацію і реєстрацію на нього прав власності, предметом іпотеки стає адміністративно-житловий корпус, що визначені в п. 1.2 цього договору, без внесення змін в цей договір.

Відповідно до п. 2.1.1 іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки нікому не проданий, не переданий, не заставлений та не обтяжений третіми особами іншими шляхами.

Відповідно до п. 7.2 іпотечного договору він набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення.

Іпотечний договір нотаріально не посвідчений (Т. 1 а.с. 42-44).

До іпотечного договору від 05 травня 2008 року вносилися зміни 15 травня 2009 року, які пов'язані із змінами до кредитного договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня 2012 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2013 року, іпотечний договір від 05 травня 2008 року (із змінами), підписаний ПАТ «Промінвестбанк» та ТМО «Слов'янськ», визнано дійсним з моменту його укладення, тобто з 05 травня 2008 року (Т. 1 а.с. 106-108, 109-113).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин 1, 3 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) було указано вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (далі - Закон № 979-IV), який встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Згідно із ст. 5 Закону № 979-IV (в редакції, чинній на момент укладання іпотечних договорів) визначено, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 2 Закону № 979-IV, іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» вимог.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону України «Про іпотеку». Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» набрав чинності 14 січня 2009 року.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-100цс13, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

За наведених обставин, доведено, що при укладенні договорів іпотеки були порушені положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірних договорів), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку ТМО «Слов'янськ» мало право передавати в іпотеку лише з 14 січня 2009 року.

Судовим розглядом достовірно встановлено, і не заперечується сторонами, що 24 квітня 2002 року між ТМО «Слов'янськ», як продавцем, та позивачем ОСОБА_3, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 28, згідно із п. 1.1, п. 1 - «Предмет договору», якого:

- продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт незавершеного будівництва приміщення під гараж, площею 137 кв. м, розташоване по вул. Жовтневої Революції, 16, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт будівництва та сплатити за нього ціну відповідно до умов цього договору. Сума договору становить - 17 000,00 грн. (п. 1.2). Передача об'єкта продавцем та прийняття його покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 3.1) (Т. 1 а.с. 152, 152 з. б.).

Згідно із квитанціями до прибуткового касового ордера № 68, № 74 та № 91 від 25 квітня 2002 року, ТМО «Слов'янськ» прийняло від ОСОБА_3 - 17000,00 грн. на підставі договору № 28 від 24 квітня 2002 року (Т. 1 а.с. 71).

Згідно із актом приймання-передачі до договору № 28 від 24 квітня 2002 року, ТМО «Слов'янськ», згідно із умовами договору № 28 від 24 квітня 2002 року, передав, а ОСОБА_3 прийняв гаражний бокс № 1 площею 137 кв.м., розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої Революції, 16, н № 16 «а». З дня підписання даного акту зазначене майно переходить у власність ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 153).

Разом з тим, 01 грудня 2006 року між ТМО «Слов'янськ» як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року.

Укладанням цієї угоди ТМО «Слов'янськ», як продавець та фізична особа ОСОБА_3 як покупець, узгодили зміни до укладеного між ними 24 квітня 2002 року № 28 договору купівлі-продажу, а саме до п. 1.1. (п. 1 - «Предмет договору») договору купівлі-продажу, виклавши його в такій редакції:

- продавець зобов’язується передати у власність покупця об’єкт незавершеного будівництва – приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20, а покупець зобов’язується прийняти об’єкт будівництва та сплатити за нього ціну яка відповідає умовам, встановленим цим договором.

Згідно із п. 2 цієї додаткової угоди, всі інші положення Договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року зберігають свою силу. Додаткова угода є невід’ємною частиною Договору купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року, та є дійсною з моменту її підписання (п. 3, п. 5) (Т. 3 а.с. 47).

Таким чином, з наведеного слідує, що ОСОБА_3 придбав у ТМО «Слов'янськ», об’єкт незавершеного будівництва – приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20, сплативши за нього обумовлену в договорі ціну – 17 000,00 грн., згідно із умовами встановленим договором купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року.

Як вбачається із договору на пайову участь у будівництві інженерних комунікації, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб № 68 від 18 жовтня 2006 року, він був укладений між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_3 як замовником (пайовиком) на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій (вода та каналізація), енергозабезпечення, благоустрої території блоку допоміжних служб, у тому числі гаражів (далі – роботи), у адміністративно-житловому комплексі 3-ї черги забудови, що буде розташовуватися по вул. Рози Люксембург та вул. Жовтневої Революції у м. Слов’янську.

За умовами цього договору, забудовник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва інженерних комунікацій, енергозабезпеченню та благоустрою території блоку допоміжних служб, у тому числі гаражів і передати їх у власність пайовику, а пайовик прийняв на себе зобов'язання оплатити їх на умовах цього договору і прийняти у власність гаражі, площею 130,4 кв. м.

Загальна вартість робіт (загальна сума пайової частки) приблизно становить 38 049,00 грн. із розрахунку 300 грн. за 1 кв. м. приміщення гаражів, яке надано пайовику (130,4 кв. м.). Загальна вартість буде уточнюватися після отримання інвентаризаційної справи (п. 3.1). Забудовник гарантує виконання своїх зобов'язань до 31 грудня 2006 року (п. 5.1) (Т. 1 а.с. 68-69).

01 грудня 2006 року між ТМО «Слов'янськ», як забудовником, та ОСОБА_3 як замовником (пайовиком) була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору на пайову участь у будівництві інженерних комунікації, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб № 68 від 18 жовтня 2006 року, в якій сторони внесли зміни до п. 1.1 цього договору, узгодивши, що метою договору є - будівництво інженерних комунікацій (вода та каналізація), енергозабезпечення, благоустрій території блоку допоміжних служб в адміністративно-житловому корпусі 3-ї черги забудови, в тому числі гаражів, який буде розташований в м. Слов’янську по вул. Жовтневої Революції, 20 (Т. 3 а.с. 48).

Згідно із додатковою угодою № 69 від 10 жовтня 2008 року укладеною між ТМО «Слов'янськ» та ОСОБА_3 до договору на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб № 68 від 18 жовтня 2006 року, у зв’язку із тим, що пайовиком порушений графік внесення пайової частки, забудовник гарантує виконання своїх зобов’язань до 31 грудня 2008 року (п. 5.1 договору на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб № 68 від 18 жовтня 2006 року (Т. 3 а.с. 51).

20 жовтня 2006 року, пайовик ОСОБА_3 сплатив ТМО «Слов'янськ» приблизну загальну вартість робіт (обумовлену загальну суму пайової частки) яка була встановлена договором на пайову участь у будівництві інженерних комунікації, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб № 68 від 18 жовтня 2006 року, а саме - 38 049,00 грн., що стверджується видатковими накладними №,№ 1,2,3,4,5,6,7, від 20 жовтня 2006 року (Т. 1 а.с. 72-75).

12 листопада 2010 року за договором від 18 жовтня 2006 року забудовник - ТМО «Слов'янськ» передав, а замовник (пайовик) ОСОБА_3 прийняв нежиле приміщення (гараж) згідно технічного паспорту БТІ від 15 квітня 2010 року, загальною площею 130,4 кв. м, розташоване на 1-му поверсі адміністративно-житлового корпусу по вул. Жовтневої Революції, 20 в м. Слов’янськ Донецької області (акт прийняття - передання (Т.1 а.с. 70).

Згідно із довідкою, виданою ТМО «Слов'янськ» 04 жовтня 2012 року, ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором купівлі продажу № 28 від 24 квітня 2002 року та договором № 68 від 18 жовтня 2006 року на пайову участь у будівництві інженерних комунікації, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості гаражного боксу площею 130,4 кв.м. – 17000,00 грн., та об’єктів загального користування в сумі – 38049,00 грн. розташованих в адміністративно-житловому комплексі 3-ї черги забудови за адресою: вул. Жовтневої Революції, 20 (Т.1 а.с. 70 з. б.).

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 01 січня 2004 року, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 2 ст. 12, а також ч. ч. 1,4 ст. 13 Закону України «Про власність» № 697-XII від 07 лютого 1991 року, (втрата чинності 20 червня 2007 року (підстава ЗУ 997-V)) (в редакції чинній станом на час укладання договору купівлі-продажу від 24 квітня 2002 року), закріплено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

За змістом ст. ч. 4 ст. 3 ЗУ “Про держану реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обмежень ”, права на нерухоме майно, які виникли до вступу в силу даного закону, визнаються дійсними, у випадках відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Отже, на час придбання ОСОБА_3 у 2002 році приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20, вищенаведені норми не пов’язували виникнення права власності з його державною реєстрацією.

Сплативши в 2002 році ТМО «Слов'янськ» обумовлену в договорі купівлі-продажу № 28 від 24 квітня 2002 року (із змінами внесеними додатковою угодою від 01 грудня 2006 року) ціну - 17 000,00 грн., ОСОБА_3 ще в 2002 році придбав об’єкт незавершеного будівництва – приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20.

В своїй довідці ТМО «Слов'янськ» також зазначило, що свої зобов'язання за договором купівлі продажу № 28 від 24 квітня 2002 року ОСОБА_3 виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості гаражного боксу площею 130,4 кв.м., а саме – 17000,00 грн., а зобов’язання за договором № 68 від 18 жовтня 2006 року на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості об’єктів загального користування в сумі – 38 049,00 грн., тобто, ще 20 жовтня 2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказані договори купівлі-продажу та на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій між ТМО «Слов’янськ» та ОСОБА_3, укладені та виконані в 2002 та 2006 роках, тобто до укладення іпотечного договору.

Відповідно до пункту 1.4 спірного іпотечного договору № 367 від 05 травня 2008 року, з моменту закінчення будівництва адміністративно-житлового корпусу, що розташований в м. Слов’янськ, вул. Жовтневої Революції, 20 (3-я черга будівництва по вул. Жовтневої Революції і ОСОБА_14), та введення його в експлуатацію і реєстрацію на нього прав власності, предметом іпотеки стає - адміністративно-житловий корпус, що визначений в п. 1.2 цього договору, без внесення змін в даний договір (Т. 1 а.с. 42-44).

Таким чином, передаючи в іпотеку 05 травня 2008 року об’єкт незакінченого будівництва адміністративно-житловий корпус за адресою: вул. Жовтневої Революції, 20, іпотекодавець передав також в іпотеку і об’єкт незавершеного будівництва – приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., придбаний ОСОБА_3 на підставах незаборонених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, визнається таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод підписаного у березні 1952 року, крім рухомого та нерухомого майна, інші матеріальні та нематеріальні права, зокрема акції, патенти, судові та арбітражні рішення, що передбачають відшкодування / компенсації, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов’язані з веденням підприємницької діяльності, право займатися професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги і навіть клієнтура. З урахуванням того, що повна сплата ОСОБА_3 вартості об’єкта інвестування на момент укладання іпотечного договору відбулася, її можливо вважати активом, а передання забудовником майнового права на вказані об’єкти кредитору – порушенням, зокрема, правомірних очікувань позивача щодо певного стану речей у майбутньому, що в свою чергу підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як майнових прав „майна” у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

Частиною 3 статті 583 ЦК України встановлено, що застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Суд ставиться критично та не приймає до уваги доводи сторони відповідача стосовно того, що позивач ОСОБА_3, не мав будь-яких прав на об’єкт нерухомості на момент укладання спірного іпотечного договору, та його укладенням в 2008 році жодним чином не зачіпалися інтереси позивача, оскільки предметом договору іпотеки виступало у тому числі і майно, належне ОСОБА_3, на підставах незаборонених законом, і щодо певного стану якого у майбутньому, позивач мав правомірні очікування.

Твердженнями представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_3 не сплатив повну вартість об’єкта інвестування до укладання договору іпотеки, оскільки довідка ТМО «Слов’янськ» про сплату внеску була датована 04 жовтня 2012 року, не вчинивши тим самим необхідних дій спрямованих на набуття майнових прав, і відповідно, не набув майнових прав на цей об’єкт, спростовуються зазначеною довідкою ТМО «Слов'янськ» в якій чітко зазначено, що свої зобов'язання за договором купівлі продажу № 28 від 24 квітня 2002 року ОСОБА_3 виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості гаражного боксу площею 130,4 кв.м. – 17000,00 грн., а зобов’язання за договором № 68 від 18 жовтня 2006 року на пайову участь у будівництві інженерних комунікацій, енергозабезпеченні та благоустрої території блоку допоміжних служб, він виконав у повному обсязі сплативши 100% вартості об’єктів загального користування в сумі – 38049,00 грн.

З наявних в матеріалах справи платіжних документів встановлено, що перелічені кошти ОСОБА_3, були сплачені ТМО «Слов'янськ» ще в 2002 та в 2006 роках, тобто до укладання іпотечного договору. (Т. 1 а.с. 71, 72-75). Датування довідки ТМО «Слов’янськ» 04 жовтня 2012 року, не є датою сплати позивачем вказаних коштів.

За приписами п. 5 постанови Пленуму ВСУ України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК (435-15) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із правовою позицією викладеною Верховним судом України у справі № 6-85цс13 від 25 вересня 2013 року, відповідно до частини другої статті 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі, або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За статтями 1, 5 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Положеннями Закону України “Про іпотеку” (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) було визначено, що предметом іпотеки може бути об’єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому.

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України “Про іпотеку” та Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати ” дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання грошових зобов’язань за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, а саме повна сплата вартості об’єкта будівництва, свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт. Передача в іпотеку майнових прав на об’єкт будівництва без згоди інвестора, який вчинив дії щодо набуття права власності на об’єкт будівництва, порушує його права й не відповідає вимогам статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки).

Позивач ОСОБА_3 як інвестор виконав свої грошові зобов’язання за договорами купівлі-продажу та пайової участі, повністю сплативши вартість об’єктів, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності, набуття майнових прав на ці об’єкти, а ТМО «Слов’янськ» передало в іпотеку майнові права на об’єкти незавершеного будівництва, в тому числі і на приміщення під гараж площею 130,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жовтневої революції, 20, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Передаючи в іпотеку зазначені майнові права в незавершеному будівництвом адміністративно-житловому корпусі ТМО «Слов’янськ» діяло без згоди інвестора ОСОБА_3

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2013 року, і вони відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права. Крім того, аналогічний висновок міститься також в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року та від 03 квітня 2013 року.

Оскільки ТМО «Слов’янськ», неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права позивача, на об’єкт будівництва без згоди самого інвестора, який до укладання договору іпотеки (встановлено, що моментом виникнення іпотеки є саме 05 травня 2008 року) в повному обсязі вчинив/виконав дії щодо набуття права власності на об’єкт будівництва, і щодо певного стану якого у майбутньому, мав правомірні очікування, то такий іпотечний договір № 367 - в право власності, на яке виникне в майбутньому від 05 травня 2008 року, порушив його права й не відповідає вимогам статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки), у зв’язку із чим, ОСОБА_3 є заінтересованою особою в сенсі ст. 216 ЦК України, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, а отже має правові підстави для звернення до суду із даним позовом, та його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, суд також зважає на наведену правову позицію Верховного суду України, а також враховує момент укладання спірного договору іпотеки та договорів вказаних осіб на пайову участь.

Судовим розглядом встановлено, що пайовиками за договорами на пайову участь ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, стали вже після укладання спірного іпотечного договору від 05 травня 2008 року. ОСОБА_1 стала також пайовиком за договором на пайову участь від 18 жовтня 2006 року, тобто до укладення іпотечного договору, втім, свої зобов’язання за вказаними договорами пайовики повністю виконали (повна сплата вартості об’єкта), тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності або набуття майнових прав на об’єкти вже після укладання спірного іпотечного договору № 367 - в право власності, на яке виникне в майбутньому від 05 травня 2008 року.

У зв’язку із чим, передаючи в іпотеку зазначені майнові права позивачів у незавершеному будівництвом адміністративно-житловому корпусі, ТМО «Слов’янськ» не була потрібна згода вказаних інвесторів, та їх права укладанням спірного іпотечного договору не порушувались, оскільки як вже зазначалося, саме повна сплата вартості об’єкта будівництва, свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб’єктів, права чи законні інтереси яких порушено, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенція (пункту 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили достовірність і повноту із плином часу ( пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно із роз’ясненнями викладеними в абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у справі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Отже враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_1, суд вважає неможливим застосувати строк позовної давності, оскільки позов в цій частині є необґрунтованим .

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із цим, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 судом задоволені, з відповідачів на його користь підлягає стягненню сума сплаченого ним при зверненні до суду із даним позовом судового в розмірі – 826,80 грн. (Т. 1 а.с. 9,10,11,12).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15,16, 203, 215, 216, 256, 267 ч.4, 575, 576, 583 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ч. 4 ст. 223, 259, 263 – 265, 273, 280, 281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Територіального міжгалузевого об’єднання «Слов’янськ», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_11, про визнання частково недійсним договору іпотеки – задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 367 - в право власності, на яке виникне в майбутньому, від 05 травня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк») та Територіальним міжгалузевим об'єднанням «Слов'янськ» (ТМО «Слов'янськ»), в частині передачі в іпотеку нежитлового приміщення загальною площею 130,4 кв.м. (приміщення 1), розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Жовтневої Революції, 20.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з Територіального міжгалузевого об’єднання «Слов’янськ» код ЄДРПОУ 04634552, Донецька область, м. Слов’янськ вул. Краматорська,77 та з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» код ЄДРПОУ 00039002, м. Київ, пров. Шевченко, 12, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, судові витрати в розмірі по 413 (чотириста тринадцять) грн. 40 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 07 вересня 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_17