Постанова № 76303203, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1429/18 Суддя (судді) першої інстанції: Гаращенко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідача - Кондакова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області, в якому просив

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Черкаській області щодо визначення у висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, що пов'язане з проходженням служби в органах ДФС у розмірі 72115 грн. 20 коп., відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 №707;

- зобов'язати Головне управління ДФС в Черкаській області за заявою позивача від 12.03.2018 скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Закону України «Про міліцію від 20.12.1990 №565-ХІІ, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_1, згідно ст. 23 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VІІІ, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити цей висновок разом з іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення;

- стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь позивача, судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 24000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року позов задоволено.

На вказане судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів своєї скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свої доводи обґрунтовує тим, що Порядок №707 є спеціальним по відношенню до Порядку №850, оскільки визначає умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності саме працівників податкової міліції.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 30.07.2018 за вх. № 25125, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судовому засіданні 06 вересня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до суду не з'явився, явки свого представника не забезпечив, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС у Черкаській області.

Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 28.09.2016 №69-о/пм, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 №114, старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_3 старший уповноважений з ОВС відділу викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області звільнений з органів податкової міліції Головного управління ДФС за підпунктом «Ж» пункту 64 (за власним бажанням).

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 АА №868884 від 08.08.2017, з 08.08.2017 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

27.11.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Черкаській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Листом №34273/23-00-04-215 від 28.11.2017 матеріали щодо виплати позивачу одноразової допомоги направлено на адресу ДФС України.

06.02.2018 листом ДФС України від 06.02.2018 №3443/7/99-99-04-04-02-17 повернуто матеріали про виплату одноразової допомоги на доопрацювання.

У зв'язку з доопрацюванням матеріалів, позивачем повторно подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги.

15.03.2018 відповідачем винесено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України, згідно якого позивачу відповідно до пп.2 п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 №707 призначено одноразову грошову допомогу.

Вважаючи, що вказаний висновок відповідачем повинен був бути складений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та Закон України «Про Національну поліцію», а не відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як працівник податкової поліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі, визначеному Порядком №850.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 356 Податкового кодексу України визначений правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII від 20.12.1990) року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 208-VIII, зокрема, Кабінету Міністрів України, надано тримісячний строк після набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання положень статті 23 Закону № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив згаданий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вимоги до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, перелік документів, які необхідно додати до цієї заяви, порядок подання цієї заяви і строки її розгляду визначено у пунктах 6-9 Порядку № 860.

Підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги передбачено у пункті 14 Порядку № 850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про проведену або не проведену раніше виплату.

Відповідно до пункту 7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 707 грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: у зв'язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження; унаслідок шкоди, яку працівник міліції, податкової міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Отож, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.

Водночас слід звернути увагу на те, що стаття 23 Закону № 565-XII та Порядок № 707 по-різному врегульовували питання щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

У зв'язку з цим суд зазначає, що оскільки право на отримання допомоги позивач отримав після набрання чинності Законом № 208-VIII, розмір такої допомоги повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, а саме: у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № №817/396/16 (провадження №К/9901/10966/18, К/9901/10970/18).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність у Порядку №850 вказівки на поширення його дії на працівників податкової поліції, призначення допомоги яким здійснюється відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», не є підставою для позбавлення їх права на отримання одноразової допомоги у розмірі, визначеному діючим на дату установленням групи інвалідності Порядком №850, оскільки Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги на виконання статті 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України від 13.02.2015.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду першої інстанції ордер серія ЧК №73374, копію витягу з договору про надання правової допомоги від 12.03.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Ковтуном А.В., за умовами якого адвокат Ковтун А.В. представляє права та законні інтереси позивача в судах всіх інстанцій, та здійснює професійну діяльність адвоката згідно умовами договору з усіма правами представника.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт від 30.03.2018 складеним згідно договору про надання правової допомоги, яким встановлено вартість послуг адвоката в розмірі 24000, що складаються з: надання юридичних консультацій (3 год. - 1800 грн.); підготовка позовної заяви (18 год. - 10800 грн.); ознайомлення з матеріалами справи (16 год. - 9600 грн.); збір доказів (3 год. - 1800 грн.).

Також, на підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем надано до суду першої інстанції довідку про кількість витрачених годин роботи адвоката та квитанцію до прибуткового касового ордеру №111 від 30.03.2018 на суму 24 000 грн., яка виписана на підставі надання професійної правничої допомоги за договором від 12.03.2018.

Разом з тим, в жодному з вказаних документів не зазначено номеру справи, в рамках якої позивачу адвокатом Ковтуном А.В. надавалась правова допомога.

Крім того, з огляду на правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 (К/9901/26989/18).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У зв'язку з цим, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Черкаській області - задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1800 грн. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1800 грн. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.