Ухвала суду № 76303044, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10830/16

У Х В А Л А

06 вересня 2018 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2016 № 1996-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 17880,35 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом не було дотримано вимоги до апеляційної скарги, які встановлені нормами КАС України, а саме скаржником пропущено строк звернення до суду та не сплачено судовий збір.

Відповідно до ст. 295 КАС України Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом наведеної норми, суддя, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі, повинен установити момент, з якого починається перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято 30.03.2018 року.

08.05.2018 року скаржником вперше подано апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, проте ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв'язку із не усуненням недоліків скарги.

Наразі апелянт повторно оскаржує рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 року, при цьому апеляційну скаргу ним подано 21.08.2018 року.

Крім того, звертаючись до суду із повторною апеляційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що відповідач не міг вчасно звернутись до суду апеляційної інстанції через відсутність коштів для сплати судового збору.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

При цьому, не виконання скаржником в повному обсязі вимог ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху та їх повернення, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборною обставиною, такою, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Отже, наведені апелянтом у заяві про усунення недоліків причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено.

Крім того, при зверненні до суду із апеляційною скаргою відповідачем не додано документ про сплату судового збору.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.

З 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на час звернення до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року встановлено у розмірі 1378 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, зокрема стягнення податкового боргу в розмірі 17880,35 грн.

Таким чином, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» позивачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 826,8 грн.(1378 грн. *0,4%)*150 %).

Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:

Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Однак, всупереч вимог КАС України, Відповідачем до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не подано документ про сплату судового збору та пропущено строк звернення до суду апеляційної інстанції, то вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання оригіналу документа про сплату вказаної суми та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписи ч. 3 ст. 3 КАС України визначають, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України у редакції, яка діяла на момент подання апеляційної скарги, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Разом з тим, твердження Апелянта про необхідність відстрочення сплати судового збору не містить жодних доказів скрутного майнового стану особи, у зв'язку з чим суд вважає його необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 132, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст. 328 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без руху.

Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко