Постанова № 76302570, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/26877/17 Суддя (судді) першої інстанції: Букіна Олена Миколаївна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просив: скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2432/20500/17 та закрити справу про порушення митних правил.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у квітні 2017 року позивач отримав лист № 03-70-61/794/36 від 11.04.2017 від Волинської митниці ДФС, в якому було зазначено, що в результаті проведення перевірки щодо законності перебування на митній території України автомобіля марки VOLVO ХС70, р.н. НОМЕР_2, кузов (VIN-код) НОМЕР_1, ввезеного ОСОБА_3 на митну територію України 14.03.2017 з метою транзиту, посадовими особами митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС встановлені ознаки порушення митного законодавства України, передбачені статтею 470 Митного кодексу України.

25 липня 2017 року на адресу позивача надійшов лист від Волинської митниці ДФС № 1692/20/03-70-20-03 від 18.07.2017, до якого був доданий протокол про порушення митних правил №2432/20500/17 від 17.07.2017, складений старшим державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС Бісюком Олександром Васильовичем.

13 вересня 2017 року позивач подав до Волинської митниці ДФС клопотання про перенесення розгляду справи про порушення митних правил.

При цьому, вважаючи, що правопорушення було виявлено 11.04.2017, а строк накладання адміністративного стягнення сплив не пізніше 11.10.2017, тому 12.10.2017 позивач направив до Волинської митниці ДФС клопотання про закриття провадження у справі про порушення митних правил №2432/20500/17.

Вказує, що 02.11.2017 отримав листа від Волинської митниці ДФС № 3270/03-70-20-03-16 від 19.10.2017 підписаного заступником начальника УПМП, начальником відділу оперативного реагування Шелігацьким Є.С. в якому йшлося про неприйняте по його справі рішення та повідомлялось про перенесення розгляду справи про порушення митних правил на 08.11.2017.

03 листопада 2017 року позивачем знову до Волинської митниці ДФС було направлено клопотання про перенесення розгляду справи, яке було вручено представнику Волинської митниці ДФС 07.11.2017.

Позивач вважає, що відповідач не мав права розглядати справу про порушення митних правил за його відсутності, а справа за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, підлягає закриттю.

25 листопада 2017 року позивачем отримано постанову від 08.11.2017, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС, начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4, якою його визнано винним у порушенні митних правил, передбаченого частиною третьою ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 8500 гривень.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, посилаючись на те, що митницею порушено процедуру розгляду справи про порушення митних правил, оскільки постанова прийнята поза межами строку, визначеного ст. 467 МК України.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зокрема, апелянт посилався на те, що відповідач не мав права розглядати справу про порушення митних правил за його відсутності, оскільки від нього надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Крім того, адміністративне стягнення було накладено з порушенням строків, передбачених частиною першою статті 467 МК України, тому справа про порушення митних правил підлягає закриттю.

Звертає увагу, що дану справу було розглянуто за його відсутності, його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Відзив на апеляційну скаргу представника Волинської митниці ДФС від 03.09.2018 та його пояснення колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Волинська митниця ДФС не є стороною чи третьою особою у справі.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: АСМО «Інспектор», ЄАІС ДФС встановлено, що 14.03.2017 на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, позивачем в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «Volvo», р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, однак станом на 16.07.2017 не вивезено та в інший митний режим не заявлено (а.с. 7-8).

17 липня 2017 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС Бісюком О.В. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 2432/20500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 470 Митного кодексу України, а розгляд справи призначено на 16.08.2017 о 10-00 годині за місцем знаходження Волинської митниці ДФС: Волинська обл., Любомльський район, село Римачі (а.с. 9-11).

Вказаний протокол про порушення митних правил направлено позивачу листом Волинської митниці ДФС №1692/20/03-70-20-03 від 18.07.2017, про що зазначає позивач в адміністративному позові (а.с. 1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 направляв чотири клопотання про перенесення розгляду справи, а саме 27.07.2017, 13.09.2017, 12.10.2017 та 03.11.2017, обгрунтовуючи поданням позовних вимог до Солом'янського районного суду міста Києва щодо оскарження протоколу про порушення митних правил та бездіяльності посадових осіб Волинської митниці ДФС, які не були розглянуті судом (а.с. 47).

Так, 13 жовтня 2017 року позивач направив до Волинської митниці ДФС клопотання від 12.10.2017 про закриття провадження у справі про порушення митних правил №2432/20500/17 у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 12).

Листом від 19.10.2017 №3270/03-70-20-03-16 Волинська митниця ДФС повідомила позивача на його клопотання від 13.10.2017 про те, що для прийняття об'єктивного рішення у справі про ПМП №2432/20500/17, слід надати пояснення щодо місця знаходження та причин не вивезення транспортного засобу «Volvo» XC70, р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, у встановлені ст. 95 МК України строки.

Також просила надати копію звернення до суду щодо оскарження справи, а також рішення суду по даному факту.

Одночасно у вказаному листі повідомлено, що розгляд даної справи перенесено та відбудеться 08.11.2017 з 10 год. по 12 год. за місцем знаходження Волинської митниці ДФС: Волинська обл., Любомльський район, село Римачі (а.с. 13).

03 листопада 2017 року позивачем знову до Волинської митниці ДФС було направлено клопотання про перенесення розгляду справи, яке було вручено представнику Волинської митниці ДФС 07.11.2017 (а.с. 14-16).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до вказаного клопотання позивачем не додано пояснень та відповідних документів, згідно з вищезазначеного листа від 19.10.2017 №3270/03-70-20-03-16.

08 листопада 2017 року заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_4 винесено постанову № 2432/20500/17 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 8500 гривень (а.с. 18-20).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивачем 14.03.2017 через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «Volvo», р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, однак станом на 16.07.2017 не вивезено та в інший митний режим не заявлено, що свідчить про перевищення більше ніж на десять діб встановленого ст.95 МК України строку транзитного перевезення вказаного транспортного засобу.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з його боку було вжито всіх можливих заходів до забезпечення процесуальних прав позивача, передбачених ст. 498 МК Кодексу.

Відтак, підстави для скасування постанови в справі про порушення митних правил № 2432/20500/17 від 08.11.2017 відсутні, тому слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).

Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною першою статті 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.

У теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Як свідчать матеріали справи, 17 липня 2017 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС Бісюком О.В. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 2432/20500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 470 Митного кодексу України, а розгляд справи призначено на 16.08.2017 о 10-00 годині за місцем знаходження Волинської митниці ДФС: Волинська обл., Любомльський район, село Римачі (а.с. 9-11).

Вказаний протокол про порушення митних правил направлено позивачу листом Волинської митниці ДФС №1692/20/03-70-20-03 від 18.07.2017.

У подальшому, у зв'язку з надходженнями до митного органу клопотань позивача про перенесення розгляду справи від 27 липня 2017 року, від 13 вересня 2017 року, від 13 жовтня 2017 року, від 03 листопада 2017 року на неодноразові виклики Волинської митниці Державної фіскальної служби, розгляд справи про адміністративне правопорушення постійно переносився.

За правилами статті 498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно із статтею 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення Митного кодексу України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов'язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем права на особисту участь позивача при розгляді справи про порушення митних правил, з урахуванням неодноразового повідомлення про місце і час розгляду справи, та перенесення розгляду справи за клопотанням позивача, а також відсутності доказів у справі про неможливість прибуття у призначений для розгляду справи час не свідчать про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності та незаконність накладення стягнення за вчинене порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 (справа № 756/15580/16-а).

Разом з тим, ні станом на 17.07.2017 (на момент складання протоколу про порушення митних правил) та на 08.11.2017 (на момент винесення постанови у справі про порушення митних правил) транспортний засіб VOLVO ХС70, р.н. НОМЕР_2, кузов (VIN-код) НОМЕР_1, позивачем за межі митної території не вивезено, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.470 МК України.

Вказані обставини не були спростовані позивачем відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо порушення митним органом процесуального строку накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Згідно зі ст. 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: АСМО «Інспектор», ЄАІС ДФС встановлено, що 14.03.2017 на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, позивачем в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «Volvo», р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, однак станом на 16.07.2017 не вивезено та в інший митний режим не заявлено (а.с. 7-8).

17 липня 2017 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста Ягодин» Волинської митниці ДФС Бісюком О.В. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 2432/20500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 470 Митного кодексу України, а розгляд справи призначено на 16.08.2017 о 10-00 годині за місцем знаходження Волинської митниці ДФС: Волинська обл., Любомльський район, село Римачі (а.с. 9-11).

Відтак, факт порушення перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб у зв'язку з ввезенням на територію України позивачем автомобіля «Volvo», р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 був встановлений 17 липня 2017 року у день складення протоколу про порушення митних правил (а.с. 9-11).

У подальшому, постановою в справі про порушення митних правил № 2432/20500/17 від 08 листопада 2017 року, визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн (а.с. 18-20).

Однак, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України, виконаний не був.

При цьому, діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 (справа №450/2731/15-а).

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процессуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Аналогічні положення закріплено в статті 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, граничний термін притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил спливав 17 січня 2018 року, відтак, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову 08 листопада 2017 року, не порушив вимоги ст. 467 МК України.

Відповідно до частини першої ст. 522 Митного кодексу України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно зі статтею 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Отже, справу про порушення митних правил розглянуто уповноваженим органом, а при винесенні постанови дотримані вимоги ст.ст.523-527 МК України.

За правилами частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, митний орган при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на нерозгляд судом першої інстанції клопотання про необхідність здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні та зупинення провадження у справі, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Частиною першою статті 260 КАС України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою про відкриття провадження у справі від 05 лютого 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 27).

27 лютого 2018 року позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 32-33).

Згідно частин першої-третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, оскільки судом першої інстанції не було повідомлено позивача про розгляд його клопотань та не розглянуто їх, справа розглянута в спрощеному провадженні без виклику сторін, вказане свідчить про порушення вимог процесуального законодавства при розгляді даної справи.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що не призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог статті 317 КАС України, виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та прийнятті нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, оскільки предметом у даній справі є притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду даної справи є остаточною та оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 06 вересня 2018 року.