Рішення № 76302457, 28.08.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2018 р. Справа № 924/581/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) м. Київ

до військової частини № А2641, м. Кам'янець - Подільський Хмельницька область

про стягнення 28219,58грн.

Представники сторін:

позивача: Приступа Л.Л. за довіреністю від 28.12.17р. №6-03/59

відповідача: Гуменюк О.В. за довіреністю №7 від 02.01.18р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі:

05.07.2018р. до суду надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення із відповідача 28 219,58грн. страхових виплат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

06.07.2018р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 26 липня 2018 р.

В підготовчому засіданні 26 липня 2018 р. постановлено ухвалу про оголошення перерви до 9 серпня 2018 року.

09.08.2018р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі №924/581/18. Призначено справу №924581/18 до судового розгляду по суті на 14год. 30хв. 28 серпня 2018 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання:

Позивачем подано позов до військової частини № А2641, м. Кам'янець - Подільський Хмельницька область про стягнення 28219,58грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в силу положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснивши виплату страхового відшкодування в сумі 28219,58 грн., отримав право на звернення із регресним позовом до власника транспортного засобу, який заподіяв шкоду. Так, зазначає, що 26 серпня 2014р. в м. Хмельницькому на вул. Старокостянтинівське шосе з вини громадянина ОСОБА_3, який керував автомобілем КАМАЗ з державними номерними знаками 2436 ТІ, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2014р. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Фольксваген з номерними знаками НОМЕР_1, який на дату ДТП належав ОСОБА_4 Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №1/2209 від 11.09.2014р., складеного ТзОВ "Подільська незалежна оцінка", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, становить 48548,85 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Стверджує, що потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8416741 терміном дії з 21.02.2014р. до 20.02.2015р. У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 28 219,58 грн., з яких 26 988,58 грн. - виплата страхового відшкодування (платіжне доручення № 9025 від 12 січня 2015р.) та 1231,00 грн. - виплата за послуги аварійного комісара. У зв'язку з цим до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, представником МТСБУ було подано позов до ОСОБА_3, де як третя особа залучалась Військова частина А2641, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою. 02 лютого 2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області було розглянуто дану справу та винесено рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову МТСБУ до ОСОБА_3, внаслідок подання позову до неналежного відповідача.

03 травня 2018р. МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, а також витрат понесених МТСБУ для встановлення розміру збитку та збору документів. На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати МТСБУ.

Оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оскільки ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди був військовослужбовцем Військової частини А2641 Міністерства оборони, прийнятий на військову службу за контрактом на посаду водія-сапера та зарахований до особового складу Військової частини А2641 наказом від 27.05.2014р., потрапив в ДТП на автомобілі, що належить військовій частині під час виконання службових обов'язків, позивач просить стягнути зазначене відшкодування з відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечує. У відзиві на позов від 16.07.2018р. зазначає, що згідно положень ст.ст. 251, 253, 257 та ч. 6 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності для звернення МТСБУ із позовом до господарського суду до військової частини А2641 про стягнення заборгованості із виплати страхового відшкодування розпочався 12.01.2015р. та завершився 12.01.2018р. Звертаючись із позовом до суду МТСБУ в обгрунтування позовних вимог апелювало на копію постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2014р. у справі про адміністративне правопорушення (справа № 676/6706/14-п). Вказаною постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У вступній частині постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2014 містяться відомості про перебування ОСОБА_3 в статусі військовослужбовця Збройних Сил України та перебування його на час вчинення ДТП на військовій службі у військовій частині А2641.

Положення Закону № 1961-IV за своїм змістом як надають право МТСБУ встановлювати обставини ДТП (причини, час, місце, відомості про учасників, а також і про належність транспортних засобів), а також і встановлюють певний обов'язок позивача на вчинення таких дій.

Наголошує на тому, що досліджуючи рішення господарських судів різних інстанцій в Єдиному державному реєстрі судових рішень військовою частиною А2641 встановлено, що в даному реєстрі міститься значна кількість господарських справ за регресними позовами МТСБУ до військових частин Міністерства оборони України про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідно до змісту зазначених рішень господарських судів МТСБУ зверталась із господарськими позовами саме до військових частин, оскільки шкоду було спричинено військовослужбовцями які проходили військову службу в таких військових частинах. Тому відповідач вважає, що позивач має значний практичний досвід щодо порядку захисту свого права у тих категоріях судових справ, де матеріальну шкоду заподіяно військовослужбовцями чи будь-якими іншими працівниками, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності. Позивач мав відомості про те, що винуватцем ДТП був саме військовослужбовець військової частини А2641. Тобто шкоду було спричинено саме особою, яка в розумінні ЦК України перебувала у трудових відносинах з підприємством.

Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності із застосуванням наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Щодо необґрунтованості позовних вимог зазначає, що військова частина А2641 про дату, час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу не повідомлялась, уповноважений представник військової частини участі в огляді транспортного засобу не приймав всупереч вимогам пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

У відповіді на відзив відповідача позивач наголошує на тому, що за захистом свого права МТСБУ звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Військової частини А2641 про відшкодування в порядку регресу понесених нами витрат, в якій просить визнати поважною причину пропуску строку позовної давності і поновити цей строк, так як про те, що ОСОБА_3 на дату ДТП (26 серпня 2014р.) перебував у службових (трудових) відносинах з Військовою частиною А2641 нам стало відомо з рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2018р. На думку позивача, подання до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області МТСБУ позову до ОСОБА_3, було підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Щодо пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 стверджує, що лише у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду з зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Тому виклик заінтересованих осіб є не обов'язком, а правом, неповідомлення заінтересованої особи про проведення технічного огляду КТЗ, не може свідчити про неналежність Звіту про оцінку КТЗ, як доказу.

У запереченні на відповідь позивача відповідач зазначає, що надаючи відзив на позовну заяву військовою частиною А2641 було надано копію довідки про ДТП № 81201780. Згідно відомостей, викладених у даній довідці, вантажний бортовий автомобіль марки КАМАЗ-4310 д.н.з. НОМЕР_2 належить військовій частині, вказану довідку № 81201780 складено та зареєстровано в органах ВДАІ Хмельницького МВ УМВС в Хмельницькій області 27.08.2014. Посилаючись на постанову від 29.10.2014 у справі №6-152цс14 Верховного Суду України, стверджує, що позивач володіючи достатніми відомостями про перебування ОСОБА_3 у службових (трудових) відносинах з військовою частиною А2641, звернувшись до ОСОБА_3 з позовом про відшкодування витрат, пов'язаних із регламентною виплатою, діяв у формі недобросовісності та недбалості щодо захисту своїх прав та інтересів.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2018р. по справі №676/6200/17, 26 серпня 2014 року в м. Хмельницькому на вул. Старокостянтинівське шосе з вини громадянина ОСОБА_3, який керував автомобілем КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2, було скоєно ДТП. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Фольксваген держаний номерний знак НОМЕР_3, який на дату ДТП належав ОСОБА_4 Власнику автомобіля Фольксваген завдано збитків на суму 48548,85 грн., однак у зв'язку з тим, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 не була застрахована, МТСБУ відшкодувало потерпілому збитки в розмірі 26988,58 грн.

Постановою Камянець-Подільського міськрайонного суду від 23 вересня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та встановлено, що причиною ДТП стала ненадійність роботи гальмівної системи автомобіля КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2.

З копії технічного талону транспортного засобу автомобіля КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2, серії НОМЕР_4 від 01 червня 2011 року вбачається, що даний автомобіль належить Військовій частині А 2641.

З копії наказу командира Військової частини А 2641 №111 від 27 травня 2014 року ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом на посаду водія сапера та зараховано до особового складу Військової частини А 2641.

З копії наказу командира Військової частини А 2641 № 186 від 26 серпня 2014 року ОСОБА_3 направлено у відрядження з 26 серпня 2014 року по 28 серпня 2014 року у Військову частину А 0598 м. Старокостянтинів.

ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із заявою від 14 жовтня 2014 року про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 26.08.2014 року в м. Хмельницькому.

МТСБУ сплатив потерпілому 26988,58 грн., згідно платіжного доручення № 9025 від 12 січня 2015 року.

Рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2018р. по справі № 676/6200/17 у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу витрат, повязаних з регламентною виплатою в сумі 28 219 гривень 58 коп., судового збору в сумі 1 600 гривень 00 коп., витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень відмовлено.

Також у матеріалах справи наявна довідка про ДТП № 81201780 в якій зокрема зазначено, що вантажний бортовий автомобіль марки КАМАЗ-4310 д.н.з. НОМЕР_2 належить військовій частині, вказану довідку № 81201780 складено та зареєстровано в органах ВДАІ Хмельницького МВ УМВС в Хмельницькій області 27.08.2014р.

Оскільки позивачем здійснено страхове відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він звернувся з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу, сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28219,58 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача виплаченої потерпілій особі шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки завданої внаслідок ДТП.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень статті 29 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Відповідно до пунктів 34.1, 34.2. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Приписами пп. а) ч.1 п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як досліджено вище, позивач на підставі п. 41.1 ст. 41 вищезазначеного закону здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі у сумі 28219,58 грн.

За змістом ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Згідно з пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ, після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

За приписами ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи норми вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що МТСБУ, в контексті правовідносин, які склались в даній справі, наділений правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В даному випадку позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, в порядку регресу звернувся до відповідача - Військової частини А2641, як до особи, з якою під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах ОСОБА_3, який керував транспортним засобом КАМАЗ, д.н.з НОМЕР_2.

Суд звертає увагу, що якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, тобто першочерговим у визначені особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду є власник такого джерела.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

При цьому, матеріали справи містять докази (технічний талон від 01.06.2011р.) належності відповідачу автомобіля КАМАЗ, реєстраційний номер 2436Т1, модель 4310, номер шасі 033736, за участю якого сталось ДТП 26.08.2014р., внаслідок якого було завдано шкоди автомобілю потерпілої особи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки позивачем доведено та матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_3, під час скоєння ДТП, внаслідок якої було завдано шкоди автомобілю "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_1, належить відповідачу, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до норм пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до суду до юридичної особи (відповідача), яка має відповідати перед позивачем за зобов'язаннями.

Судом критично оцінюються твердження відповідача про те, що всупереч вимогам пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) позивач був зобов'язаний здійснити виклик заінтересованих осіб для технічного огляду з зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження), оскільки виклик заінтересованих осіб є не обов'язком, а правом позивача, неповідомлення заінтересованої особи про проведення технічного огляду КТЗ, не можу свідчити про неналежність Звіту про оцінку КТЗ, як доказу (пункт 5.2. Методики).

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 цього Кодексу).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи, зокрема, постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2014р. у справі про адміністративне правопорушення (справа № 676/6706/14-п) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, у вступній частині постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2014 містяться відомості про перебування ОСОБА_3 в статусі військовослужбовця Збройних Сил України та перебування його на час вчинення ДТП на військовій службі у військовій частині А2641.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі (відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України), слід враховувати, коли про порушене право дізнався позивач. З огляду на викладене, враховуючи, що постанова Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі про адміністративне правопорушення (справа № 676/6706/14-п) датована 23.09.2014р., враховуючи також звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 у Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області (в т.ч. із посиланням у позовних вимогах на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №676/6706/14-п від 23.09.2014р.), позивачем не доведено жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, як це передбачено ст.ст. 76-79 ГПК України, факту того, що саме позивач довідався або міг довідатись про порушення прав та законних інтересів безпосередньо в межах строку протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку позову до суду (позовна давність).

Посилання позивача на перериваня строку позовної давності у зв'язку із зверненням із позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду також судом оцінюється критично, оскільки ст.264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Так, позивач звертаючись із позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду зазначив відповідачем ОСОБА_3 При цьому, зазначення третьою особою військової частини № А2641, м. Кам'янець - Подільський Хмельницька область не є пред'явленням особою позову до боржника в розумінні приписів ч.2 ст. 264 ЦК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія ЮКОС" проти Росії).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про пропуск строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом відповідно до ст. 267 ЦК України, як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити з мотивів пропуску строку позовної давності. При цьому судом враховується, що позивачем не наведено аргументів на підтвердження поважності причин пропуску означеного строку.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв'язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (м. Київ, Русанівський бульвар, 8 , код ЄДРПОУ 21647131) до військової частини № А2641 (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Гагаріна, 56, код ЄДРПОУ 24982999) про стягнення 28219,58грн. відмовити.

Згідно з ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.09.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2, 3 позивачу (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; 79060, м. Львів вул. Ак. Підстригача, 6), 4 - відповідачу (м. Кам'янець - Подільський, вул. Гагаріна, 56). Всім з повідомленням про вручення.