Постанова № 76302294, 06.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15576/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6360/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Мальцев Д.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 01 червня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Служби Безпеки України, товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), Національної поліції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Український тиждень», Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_4, Служби Безпеки України, товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), Національної поліції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Український тиждень», Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали.

У подальшому, ухвалою того ж суду від 01 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору та позов визнано неподаним й повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та прийняти нове процесуальне рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, за змістом, що суд першої інстанції не звільнивши позивача від сплати судового збору за подачу даного позову у збільшеній частині позбавив ОСОБА_3 на доступ до правосуддя. Окрім цього, суд порушив принцип верховенства права і не здійснив захист порушених прав позивача, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , здійснив занадто формальний підхід до розгляду позову.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони по справі про розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні повідомлені належно, СБУ подано відзив на скаргу (а.с.66-80).

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 30 квітня 2018 року позов залишено без руху з підстав, що подана заява не відповідала вимогам п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України (позивачу необхідно було уточнити зміст позовних вимог відповідно до ст. 16 ЦК України, визначити зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, навести відповідний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів), ч. 4 ст. 177 ЦПК України (позивачем частково сплачено судовий збір, у сумі 1409 грн. 60 коп., з урахуванням заявлених вимог, рекомендовано доплатити 4933 грн. 60 коп.(а.с.24-25 т.1).

Встановлено, що 30 травня 2018 року до суду першої інстанції ОСОБА_3 подано позов у новій редакції з доповненням вимогами майнового характеру - відшкодування моральної шкоди.

Зі справи убачається, що 30 травня 2018 року позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору як за раніше поданими вимогами, так і заявленими додатково.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору відмовлено й одночасно з підстав неусунення недоліків та того, що доповнення до позову також містили недоліки, позовну заяву про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію визнано неподаною й повернуто позивачу.

Разом з тим, колегія суддів визнає вказані висновки суду першої інстанції поспішними, враховуючи наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За змістом п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в застосуванні ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до судів (п.25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.70 та п.65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_3 одночасно з прийняттям рішення про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В матеріалах справи не міститься доказів вирішення судом питання продовження строку усунення недоліків поданої по справі позовної заяви після прийняття рішення за результатами розгляду заявиОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору.

Окрім цього, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, районний суд в порушення вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України, питання прийняття позову про стягнення моральної шкоди, не вирішив.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Положеннями ст. 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті (ч.1).

Апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) (ч. 1 ст. 24 ЦПК України).

За таких обставин, згідно положень ЦПК України, вирішення питання прийняття позовної заяви, з відповідними правовими наслідками, віднесено до повноважень суду першої інстанції, а тому, у відповідності до ст. 374ЦПК України, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: