Рішення № 76301506, 06.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2018 року № 826/8005/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

2) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань

реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни в якому він просить:

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №40814282 ВІД 25.04.2018 р.

зобов'язати Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до запису про право власності за номером 334865 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20880880000/ спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , змінивши при цьому адресу: АДРЕСА_1 на адресу : АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у 1993 році на підставі рішення ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» отримав у власність квартиру АДРЕСА_1, яка на той час була частиною двоквартирного житлового будинку.

В результаті переобладнання та добудови нових приміщень вищезазначеної квартири рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2006 року за позивачем було визнано право власності на новозбудований житловий будинок на місці квартири АДРЕСА_1. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року було визнано квартиру АДРЕСА_1 окремим домоволодінням. Позивач зазначив, що технічний паспорт виготовлений саме на садибний житловий будинок, а не на квартиру.

До Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 звернувся із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна :20880880000), а саме: внести зміни до адреси: АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2. Рішенням державного реєстратора з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни від 25 квітня 2018 року № 408114282 відмовлено позивачу у внесенні змін до запису про право власності за номером 334865 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20880880000/ спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою відмови зазначено невідповідність поданих документів п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, а саме , не подано документу що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та зобов'язано відповідачів подати відзиви та належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення у встановленій судом строк.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив, який вмотивований тим, що позивачем не було подано документів, встановлених порядком, передбаченим діючим законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради із заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав 25.04.2018 року а саме: внести зміни до адреси : АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2.

Рішенням відповідача 2 від 25.04.2018 року №40814282 відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскаржуване рішення обґрунтоване неподанням всупереч п.54 порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 ( далі по тексту Порядок 1127) документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту Закон) .

Частиною 3 статті 10 вказаного Закону встановлено , що Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону встановлено:

1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

З метою правильного вирішення справи слід встановити чи діяв відповідач в межах повноважень та у порядку встановленому частиною 2 ст.2 КАСУ при прийнятті оскаржуваного рішення.

Порядок 1127 визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 54 порядку Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

{Абзац четвертий пункту 54 виключено на підставі Постанови КМ № 509 від 12.07.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Таким чином пунктом 54 Порядку встановлено вичерпний перелік документів щодо здійснення реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач разом із заявою подав:

Технічний паспорт, виданий ТОВ «Лекстатус» 31 серпня 2017 року на садибний (індівідуальний ) житловий будинок № 38;

копію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2006 року;

копію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2017 № 96793785;

копію свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до частин 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2006 року ( яке набрало законної сили 19.05.2006) визнано за позивачем право власності на новозбудований житловий будинок на місці квартири АДРЕСА_1 , розміром 226,8 кв.м. в т.ч. житлова - 94,1 кв.м., підсобні приміщення - 132,7 під літ7. А.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, 19 лютого 2013 року зареєстровано право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про права власності, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 13 березня 2013 року.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року визнано квартиру АДРЕСА_1 окремим домоволодінням.

Отже, вказаним рішенням здійснено поділ будинку шляхом виділення окремої частини будинку.

Суд зазначає, що вказаними рішеннями не було присвоєно нової адреси до новозбудованого житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1, також такі докази відсутні в матеріалах справи.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що з метою проведення державної реєстрації права власності на домоволодіння у будинку АДРЕСА_2, заявникові необхідно подати передбачені пунктом 54 Порядку №1127 документ, а саме:

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Вказаних документів позивачем до заяви не було додано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова