Постанова № 76301346, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1665/18 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (повний текст складено 05 червня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 1815 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А 1815 (далі - відповідач), в якому просив суд

- визнати протиправними дії військової частини А 1815 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018;

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А1815 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Зобов'язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1815 щодо нерозгляду рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги від 06.09.2016. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про відмову у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позов задовольнити: визнати протиправними дії військової частини А 1815 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 (50%) роки; зобов'язати відповідача нарахувати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки та виплатити допомогу; зобов'язати військову частину А 1815 виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що виплата матеріальної допомоги військовослужбовцям здійснюється в межах бюджетних асигнувань на вказані цілі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині про задоволення позову рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому рішення суду першої інстанції переглядається в частині про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині А1815 з 01.07.2015 по теперішній час.

Посилаючись на ту обставину, що за період з 01.01.2015 по 01.03.2018 не проводилась індексація грошового забезпечення позивача та не виплачувалась матеріальна допомога на вирішення-соціально-побутових питань за 2016 та 2017 роки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні справи судом першої інстанції з копії довідки-витягу з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовців військової частини А1815 від 31.03.2018 № 239 встановлено, що ОСОБА_2 за період з липня по грудень 2015 року була нарахована і виплачена індексація та в грудні 2017 року виплачена матеріальна допомога в розмірі 3609,75 грн. (50%).

Приймаючи рішення про зобов'язання військової частини А1815 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошового забезпечення не проводилась.

Відмовляючи у задоволенні таких позовних вимог за 2015 рік, суд виходив з того, що індексація за вказаний період проведена.

Апелянт не оспорює вказані висновки суду.

Стосовно вимог адміністративного позову про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, колегія суддів виходить з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція №260), що була чинною на час існування спірних правовідносин.

Пунктами 33.1.-33.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови КМ України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року №1294, що була чинною на час існування спірних правовідносин, надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 06.09.2016 звернувся до відповідача з рапортом про надання матеріальної допомоги, який не було розглянуто у встановленому порядку.

Виходячи з цього, висновок суду першої інстанції про те, що бездіяльність військової частини А1815 щодо нерозгляду рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги від 06.09.2016 є протиправною.

Стосовно виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2017 році колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 1815 (по стройовій частині) від 26.12.2017 № 169 вирішено виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік в розмірі 50% майору ОСОБА_2 (а.с. 78).

Таким чином, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових побутових питань за 2017 рік позивачу виплачено.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_2 не згодний з розміром такої допомоги, оскільки вважає, що допомога повинна виплачуватися у розмірі 100% грошового забезпечення.

Таке твердження апелянта є помилковим, оскільки п. 33.1 Інструкції № 260 передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються у зв'язку з тим, що такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови складено 06.09.2018