Рішення № 76300370, 03.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/2013/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2018 рокум. Хмельницький

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача - ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд:

1. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та скасувати п. 12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум згідно протоколу №133 від 22 грудня 2017 року.

2. Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії, у розмірах, передбачених ч. 2 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 03.08.1981 по 03.07.1983 в складі військової частини пп 39676 брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан. Внаслідок виконання обов'язків військової служби був важко контужений, отримав осколкове поранення голови та правої ноги. Позивач вказує, що 08.02.2017 йому встановили третю групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довічно.

Позивач стверджує, що у вересні 2017 ним подана заява з необхідним пакетом документів до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату для виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності.

Позивач також зазначає, що ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. 22.12.2017 відповідно до п. 12 Протоколу №133 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 15.06.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача 15.06.2018 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечує.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, з підстав, викладених у відзиві просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Від третьої особи - ОСОБА_1 обласного військового комісаріату надійшли пояснення, у яких зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, просить в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_3 з 03.08.1981 по 03.07.1983 в складі військової частини пп 39676 брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

Внаслідок виконання обов'язків військової служби позивач отримав осколкове поранення голови та правої ноги.

25.05.2017 позивачу встановили третю групу інвалідності, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0914512 від 18.07.2017 року.

У вересні 2017 позивачем подана заява з пакетом документів до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з метою виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності.

ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.

22.12.2017 відповідно до п. 12 Протоколу №133 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з таких підстав:

- ОСОБА_3 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після закінчення зборів;

- ОСОБА_3 в 2006 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач, вважаючи зазначену відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся з позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статей 16, 16-1, 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час виникнення права позивача на отримання допомоги - травень 2017 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до частини дев’ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у травні 2017 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , ані Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Оскільки позивач подав до відповідача заяву про призначення одноразової грошової допомоги за відсутності підстав для призначення йому такої допомоги, відповідачем, за результатом розгляду заяви позивача правомірно прийнято висновок про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Таким чином, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Разом з тим, суд зазначає, що отримання ОСОБА_3 в 2006 році компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки встановлення інвалідності ОСОБА_3 у 2006 році не було пов'язано з виконанням обов'язків військової служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність відмови, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Повне рішення складене 07 вересня 2018 року

Позивач:ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022) Третя особа:ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Театральна, 64, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 08202826)

Головуючий суддя ОСОБА_5