Рішення № 76300303, 17.08.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/2244/17

провадження № 2/179/165/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 р. зареєстрованого в реєстрі за № 5399 про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 358 044 грн. 96 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 23 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитно-заставний договір № DNM0AN14479327, відповідно до якого банк зобов'язався надати позивачу кредит у розмірі 56 922,33 грн. строком до 20 вересня 2013 року включно. З метою забезпечення виконання зобов'язання, позивач передав банку в заставу автомобіль марки ВАЗ 21154-120-20, рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1. В подальшому 24 січня 2014 року, автомобіль позивача, що перебував у заставі банку, був вилучений ПАТ КБ «Приватбанк».

У жовтні 2017 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що у Магдалинівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 54961899, відкрите 23 жовтня 2017 року за виконавчим написом нотаріуса, щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 358 044,96 грн.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 54961899 з'ясувалося, що 13 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 5399, за яким у безспірному порядку пропонується стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNM0AN14479327 від 23 вересня 2008 року у розмірі 355 044,96 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 52 679,57 грн., пені - 302 365,39 грн. Окремо підлягають стягненню витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000 грн.

Всього за виконавчим написом від 13.06.2017 року запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, у сумі 358 044,96 грн.

Строк, за який провадиться стягнення, вісім років сім місяців двадцять два дні, а саме з 23.09.2008 року по 15.05.2017 року.

Разом з тим, виконавчий напис від 13.06.2017 року було вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з грубим порушенням вимог закону, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості та не враховано невідповідність стягнутої за виконавчим написом суми, дійсному розміру заборгованості, а також нотаріусом не взято до уваги той факт, що з дня виникнення права вимоги у банку вже минуло більше трьох років.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту та пені у виконавчому написі зроблено банком одноособово без урахування думки та позиції позичальника та не відповідає дійсній сумі заборгованості, оскільки з даного розрахунку не вбачається фактів врахування чи неврахування банком грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля позивача, що перебував у заставі та був вилучений банком, відповідно до акту приймання автомобіля позичальника від 24 січня 2014 року.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від ПАТ КБ «Приватбанк» та від позивача ОСОБА_1 первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.

Крім того, відповідачем не було надано нотаріусу виписки за відповідним рахунком боржника, а розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача по тілу кредиту та пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувана і не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача. Наданий банком розрахунок заборгованості не містить інформації стосовно всього періоду дії договору, а лише за окремі періоди, що у свою чергу не відповідає положенням Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому ставить під сумнів встановлену банком заборгованість за кредитним договором позивача.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згідно яких на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Оспорюваний позивачем ОСОБА_1 виконавчий напис вчинено на кредитному договорі № DNM0AN14479327 від 23 вересня 2008 року, в якому сторони дійшли згоди про надання позивачу строкового кредиту строком до 20 вересня 2013 року включно. Однак, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на зазначене уваги не звернула та не врахувала, що виконавчий напис вчинявся нею - 13 червня 2017 року, тобто за спливом більше ніж чотирьох років після виникнення права вимоги у ПАТ КБ «Приватбанк».

Також, виконавчий напис про стягнення заборгованості видано нотаріусом за зверненням відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в тому числі заборгованості з пені за строк, який складається із восьми років семи місяців та двадцяти двох днів. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, проти позовних вимог заперечував, надав відзив на позовну заяву, в яких відзначив, що позивач дійшов помилкового висновку, що заборгованість позичальника є спірною. Виконавчий напис вчинений з дотриманням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку № 296/5, на підставі наданого банком оригіналу кредитного договору та виписки про рух коштів. Нотаріусу було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, що є достатнім для встановлення безспірності заборгованості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, відповідно до якого нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником, нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту та пені у виконавчому написі зроблено не відповідає дійсній сумі заборгованості, оскільки не вбачається фактів врахування чи неврахування банком грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля позивача, що перебував у заставі та був вилучений банком, відповідно до акту приймання автомобіля позичальника від 24 січня 2014 року (а. с. 14), що не може свідчити про безспірність суми визначеної банком.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Як визначено у п. п. 3.3., 3.4. глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Згідно з вимогами ст. ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. ст. 257, 261 ЦК України висловлена Верховним судом України у справах № 6-95цс14 та № 6-127цс14.

З оспорюваного виконавчого напису від 13.06.2017 року вбачається, що стягнена сума в розмірі 355 044 грн. 96 коп. складається із: залишку заборгованості за кредитом - 52 679,57 грн., пені – 302 365,39 грн. Строк за який провадиться стягнення 8 років 7 місяців 2 дні, а саме: з 23.09.2008 року по 15.05.2017 року (а. с. 15).

Відповідність розрахунків заборгованості, з урахування строків позовної давності, нотаріусом не перевірялася. Виконавчий напис видано саме на суму, яка була вказана стягувачем.

Перебіг строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, починається з наступного дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з наступного дня після прострочення виконання зобов’язання.

Однак, виконавчий напис вчинено нотаріусом 16.06.2017 р., тобто поза межами строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, поза межами строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» крім того, сума заборгованості не може вважатись безспірною, тому суд вважає за необхідне, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 640 (а. с. 1), тому вказані витрати по справі слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 76-81, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5399, вчинений 13 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення 355 044 (триста п’ятдесят п’ять тисяч сорок чотири) грн. 96 коп. з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, що є боргом за Кредитним договором № DNM0AN14479327 від 23 вересня 2008 року на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та витрат пов’язаних із вчиненням виконавчого напису 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 серпня 2018 року.

Суддя Т.А.Ковальчук