Рішення № 76300119, 06.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 502/1691/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.10.2017року відкрито провадження у справі №502/1691/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 21.03.2018року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії, повернуто у підготовче провадження, та встановлено загальний порядок її розгляду.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 18.04.2018року адміністративну справу №502/1691/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії, передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю відповідно до ст.29 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 18.06.2018р. прийнято до свого провадження адміністративну справу №502/1691/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 05.07.2018р., на задоволення клопотання позивача, з урахуванням приписів ст.52 КАС України, здійснено заміну ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області його правонаступником – Ізмаїльським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” витребувано належним чином засвідчені копії документів, а саме: технічні характеристики суден “Ташкент”, “Ангара”.

06.08.2018р. до суду від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” надійшов ОСОБА_2 (вхід.№22634/18), за підписом в.о. директора Підприємства ОСОБА_3, у якому зазначено про неможливість надання витребуваних судом документів, оскільки судна “Ташкент”, “Ангара” списано з балансу Підприємства у зв’язку з продажем, що підтверджується Наказом від 28.08.2002р. №163, та ОСОБА_3 про ліквідацію основних засобів від 09.04.1996р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював на посадах, що відносяться до плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості. Зазначені професії, роботу за якими виконував позивач, згідно діючого законодавства, відносяться до робіт, які забезпечуються гарантованою державною пільгою у сфері пенсійного забезпечення. Зокрема, відповідно до п.«д» ст.55 Закочу України "Про пенсійне забезпечення ", право па пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден порто вих, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі ро боти для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Загальний сгаж роботи позивача складає 31 рік 00 місяців 17 днів. Стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах становить 10 років 10 місяців 20 днів та складається з роботи в Чорноморському рибопромисловому виробничому об'єднанні «Антарктика» у період з 23.09.1982р. по 04.05.1984р.; Вилківській рибообробній філії Чорноморського рибопромислового виробничого об’єднання «Антарктика» у період з 31.05.1984р. по 28.10.1985р.; рибколгоспі ім.Леніна у період з 20.11.1985р. по 10.04.1990р.; в КАТ «Рибозавод» у період з 29.08.1997р. по 17.02.2001р. Стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, проте невизнаний відповіда чем як пільговий становить 13 років 09 місяців 5 днів та складається з роботи в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» у період з 26.04.1990р. по 15.08.1997р.; Чорноморському державному басейновому управлінні охорони водних живих ре сурсів у період з 29.11.2005р. по 25.04.2007р.; Вилківському територіальному відділі Західно-Чорноморського державного ба сейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та ре гулювання рибальства у період з 26.04.2007р. по 15.05.2012р. Таким чином, на думку позивача, територіальним органом Пенсійного фонду України під час вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах безпідставно не зараховано до пільгового стажу роботу в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» у період з 26.04.1990р. по 15.08.1997р.; в Чорноморському державному басейновому управлінні охорони водних живих ре сурсів у період з 29.11.2005р. по 25.04.2007р.; у Вилківському територіальному відділі Західно-Чорноморського державного ба сейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та ре гулювання рибальства у період з 26.04.2007р. по 15.05.2012р.

Відповідач – Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№19894/18 від 11.07.2018р.), наголошуючи, зокрема, що ОСОБА_1 працював на посаді змінного помічника капітана суден портофлоту в ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. Вищезазначений період роботи на посаді помічника капітана суден портофлоту неможливо підтвердити первинними документами, оскільки в пільговій довідці №ВК-66 зазначено, що позивач працював на суднах портофлоту, а також, що судна на яких працював ОСОБА_1, не належать до портових. Таким чином, вказана в Довідці інформація суперечить запису трудової книжки, у зв’язку з чим проведено перевірку підстав її видачі. В акті зустрічної перевірки №434 від 17.11.2016року зазначено, що документів, підтверджуючих належність суден, на яких працював позивач до портових, що постійно працюють в акваторії, та їх належність до морського чи річкового флоту або до флоту рибної промисловості, підприємством не було надано, а тому в ОСОБА_2 відсутні підстави зараховувати позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи в ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. Крім того, для підтвердження спеціального стажу з 26.04.2007р. по 14.05.2012р. надано довідку №1016 від 27.10.2016року, видану Західно-Чорноморським басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Західно-Чорноморською рибоохороною, однак вказана Довідка не містить відомостей щодо належності суден, на яких працював позивач, до морського чи річкового флоту або до флоту рибної промисловості, що виключає право на зарахування такого періоду до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Також, листом ОСОБА_2 соцзабезпечені Держкомітету праці від 15.01.1980року №54-09 повідомлено, що судна держінспекції за своїм призначенням належать до службово-роз’їзних.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 29.08.2018р. не з»явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2016р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком за вислугу років.

За результатами розгляду Заяви ОСОБА_1 від 29.11.2016р. ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №13 від 10.03.2017р.

Не погодившись з означеним Рішенням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про відмову у призначенні пенсії №13 від 10.03.2017р., позивач – ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, судом встановлено, що на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України”, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області.

Отже, належним відповідачем по даній адміністративній справі є Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області.

Як з’ясовано судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у період з 23.09.1982р. по 04.05.1984р. позивач - ОСОБА_1 працював в Чорноморському рибопромис ловому виробничому об’єднанні «Антарктика» на посадах: матроса 1-го класу РТМ-С «Борис Олексіїв», матроса 1-го класу РТМС «Тропосфера». Наказом від 10.05.1984р. №86-ОК позивача звільнено з роботи з вказаного Підприємства з 04.05.1984р. у зв'язку із пере веденням в Вилківській РОФ.

У період з 31.05.1984р. по 28.10.1985р. позивач працював в Вилківській рибообробній філії Чорноморського рибопромислового виробничого об'єднання «Антарктика» на посаді 2-го помічника капітана ТХС «Пак». Наказом від 28.10.1985р. №129 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28.10.1985р. за власним бажанням.

З матеріалів справи також вбачається, що у період з 20.11.1985р. по 10.04.1990р. позивач працював в рибколгоспі ім.Леніна на поса дах: 3-го помічника капітана т/х «Такели», старшого помічника капітана «СЧС-4», 2-го помічника капітана «СЧС-2», капітана «СЧС-2», старшого помічника капітана «СЧС-4», старшого помічника капітана «СЧС-7039». Розпорядженням від 16.04.1990р. №56 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 10.04.1990р. за власним бажанням.

Судом з»ясовано, що у період з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» на посадах: змінного помічника капітану т/х «Ангара», старшого помічника капітану т/х «Ташкент». Наказом від 31.07.1997р. №154 л позивача звільнено з роботи з 15.08.1997р. за влас ним бажанням.

У період часу з 29.08.1997р. по 17.02.2001р. позивач працював в КАТ «Рибозавод» на посадах: старшого помічника капітана МРРТ «Демидово», 2-го помічника капітану ТХС «Ангара», капітана ТХС «Айсберг». Наказом від 17.02.2001р. №9/ок ОСОБА_1 звільнено з роботи з 17.02.2001р. згідно п.3 ст.40 КЗпІІ Укра їни.

Судом встановлено, що у період з 29.11.2005р. по 25.04.2007р. позивач працював в Чорноморському державному басейновому управлінні охорони водних живих ресурсів на посаді старшого помічника капітана т/х «Дельфін». Наказом від 25.04.2007р. №78-л ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із переводом в Західно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення вод них живих ресурсів та регулювання рибальства.

У період з 26.04.2007р. по 15.05.2012р. позивач працював в Вилківському територіальному відділі Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, викорис тання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на посадах: капіта на т/х «Дельфін», капітана т/х «Садко». Наказом від 14.05.2012р. №52-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 15.05.2012р. відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Так, як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за вислугу років ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області у спірному Рішенні про відмову у призначенні пенсії №13 від 10.03.2017р., зазначено, що право на пенсію за вислугу років мають - плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацем другим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2016року по 31 березня 2017року - не менше 26 років у чоловіків. Відповідно до пільгової довідки від 27.10.2016р. №1016 наданої Західно-Черноморським басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, пільговий стаж ОСОБА_1 з 26.04.2007р. по 14.05.2012р. неможливо зарахувати до пільгового стажу, так як згідно із ОСОБА_2 соцзабезпечення Держкомітету праці від 15.01.1980р. №54-09 судна держінспекції по своєму призначенню належать до службово-роз’їздних.

Також, в оскаржуваному Рішенні ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про відмову у призначенні пенсії №13 від 10.03.2017р., зазначено, що до пільгового стажу можливо зарахувати періоди роботи з 23.09.1982р. по 04.05.1984р. на посаді матроса, з 31.05.1984р. по 28.10.1985р., з 29.08.1997р. по 17.02.2001р. на посаді помічника капітана, капітана у Вилківському рибообробному філіалі ЧРВО «Антарктика», та з 20.11.1985р. по 10.04.1990р. у рибколгоспі ім.Леніна, які підтверджено Комісією з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах, що складає 10 років 10 місяців 20 днів. Загальний стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 0 місяців 17 днів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом з’ясовано, що під час вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за вислугу років ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області не враховано, що у період з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» на посадах: змінного помічника капітану т/х «Ташкент», старшого помічника капітану т/х «Ташкент»; у період з 29.11.2005р. по 25.04.2007р. позивач працював в Чорноморському державному басейновому управлінні охорони водних живих ресурсів на посаді старшого помічника капітана т/х «Дельфін».

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років, у тому числі, мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Відповідно до п.«д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону;

працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;

- з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Згідно з п.п.1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014року №13-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014року №13-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000року; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи; документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу I цього Порядку).

Згідно з п.2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014року №13-1) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, судом з’ясовано, що відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Західно-Черноморського басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства від 27.10.2016р. №1016 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (закон України про пенсійне забезпечення, ст.55п «Д») ОСОБА_1 дійсно працював капітаном т/х «Дельфін» Вилківського територіального відділу Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, викорис тання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства з 26 квітня 2007р., та 05 жовтня 2009р. переведений на посаду капітана т/х «Садко» Вилківського територіального відділу Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, викорис тання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, а 14 травня 2012р. звільнений у зв’язку з реорганізацією Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, викорис тання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Також, судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» від 04.08.2016р. №ВК-66 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (закон України про пенсійне забезпечення, ст.55п «Д») ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день на суднах портофлота порту з оплатою праці відповідно до штатного розпису працівника плавскладу суден морського і річкового флоту: з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. змінним помічником капітана т/х «Ангара», старшим помічником капітана т/х «Ташкент».

Праця, котра дає право на пенсію за вислугою років закінчена з 15.08.1997р.

Вищезазначені судна не відносяться до портових постійно прцюючих на акваторії порту, службово-допоміжним, роз’їздним, приміського і міського сполучення.

Відповідно до наявної у матеріалах адміністративної справи належним чином засвідченої копії ОСОБА_3 зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії за вислугу років громадянину ОСОБА_1 від 17.11.2016р. №434, складеного фахівцем ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області під час проведення перевірки Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» щодо достовірності та підтвердження відомостей, зазначених у довідці №ВК-66 від 04.08.2016р., дані довідки №ВК-66 від 04.08.2016р. не відповідають первинним документам, так як документи, які підтверджують неналежність суден до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжного, роз’їздного, приміського і міського сполучення, до перевірки ДП «МТП «Усть-Дунайськ» не надано.

Таким чином, судом відхиляється, та не приймається до уваги посилання відповідача як на підставу для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за вислугу років, на наявність ОСОБА_3 зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії за вислугу років громадянину ОСОБА_1 від 17.11.2016р. №434, оскільки такою підставою, на думку суду, можуть слугувати лише документи, котрі спростовують або підтверджують наявність у позивача права на призначення пенсії, та в жодному разі не відсутність з боку ДП «МТП «Усть-Дунайськ» документів на підтвердження неналежності суден до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжного, роз’їздного, приміського і міського сполучення.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014року №13-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що під час вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за вислугу років ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області не враховано, що у період з 26.04.1990р. по 15.08.1997р. ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» на посадах: змінного помічника капітану т/х «Ташкент», старшого помічника капітану т/х «Ташкент»; у період з 29.11.2005р. по 25.04.2007р. позивач працював в Чорноморському державному басейновому управлінні охорони водних живих ресурсів на посаді старшого помічника капітана т/х «Дельфін», не з’ясовано питання щодо неналежності суден на яких працював ОСОБА_1 в ДП «МТП «Усть-Дунайськ» до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжного, роз’їздного, приміського і міського сполучення, суд дійшов висновку, що спірне Рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про відмову в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13 не є правомірним, та обгрунтованим, а відтак, підлягає скасуванню.

При цьому, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов’язання Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.“д” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи на Державному підприємстві “Морський торгівельний порт “Усть-Дунайськ” з 26.04.1990р. по 15.08.1997р., в Чорноморському державному басейному управлінні охорони водних живих ресурсів з 29.1 1.2005р. по 25.04.2007р., у Вилківському територіальному відділі Західно-Чорноморського державного басейного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства з 26.04.2007р. по 15.05.2012р., та призначення ОСОБА_1 Бори совичу пенсії за віком відповідно до п.“д” ст.55 Закону України “Про пенсійне забез печення” з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 12 жовтня 2016року, не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Відповідно до абз.2 п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014року №13-1) орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На вказаній підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність Рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про відмову в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, суд дійшов висновку, що з урахуванням дискреційності повноважень відповідача як суб’єкта владних повноважень, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 у даному випадку є саме зобов'язання Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2016р. щодо призначення йому пенсії за віком за вислугу років відповідно до п.“д” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (68355, Одеська область, кілійський район, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (68609, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Кишинівська,46, код ЄДРПОУ 37743414), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (65110, м.Одеса, вул.Балківська,12-в, код ЄДРПОУ 35050673), Державного підприємства “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ” (68355, Одеська область, Кілійський район, м.Вилкове, вул.Придунайська,2, код ЄДРПОУ 01125206) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13, зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про відмову в призначенні пенсії від 10.03.2017р. №13.

3. Зобов’язати Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2016р. щодо призначення йому пенсії за віком за вислугу років відповідно до п.“д” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.