Рішення № 76299888, 23.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.07.2018 Єдиний унікальний номер 205/5667/16-ц

Справа №2/205/1072/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Попович Х.О.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,

представника співвідповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнеско» про розірвання договору, стягнення подвійного завдатку, неустойки та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокредо», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнеско» про розірвання договору, стягнення подвійного завдатку, неустойки та відшкодування шкоди.

В подальшому доповнивши підстави звернення викладом додаткових обставин, пов'язаних із зміною правонаступника відповідача, в обґрунтування підстав посилався на те, що на умовах нотаріально посвідченого попереднього договору від 24.05.2016 року домовився із Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» про купівлю нерухомого майна - нежитлової будівлі, гуртожиток літ.А-5, розташованої за адресою АДРЕСА_1, належної останньому на праві приватної власності. У відповідності із даним договором відповідач отримав від нього завдаток від суми вартості нерухомого майна у сумі 200 960, 00 грн. та зобов'язувався у строк не пізніше 24 липня 2016 року передати гуртожиток у власність позивача, чого не здійснив. Просив суд розірвати укладений із відповідачем попередній договір, стягнути солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРО-В» та ОСОБА_2 на свою користь у подвійному розмірі завдаток у сумі 401 920,00 грн., пеню в розмірі 200 960,00 грн. за порушення умов договору та 3 019 800, 00 упущеної вигоди у відшкодування збитків (а.с.141-144)

Ухвалою від 27 липня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнеско» про розірвання договору, стягнення подвійного завдатку, неустойки та відшкодування шкоди, відкрито провадження (т.1 а.с.39).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2016 року з метою забезпечення позову накладено арешт на спірний об'єкт нерухомості та розрахункові рахунки відповідача (т.1 а.с. 40-43). Не погодившись з даною ухвалою ТОВ «ЕНЕРГОКРЕДО» зверталося до суду із апеляційною скаргою, яку згідно ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року було повернуто скаржнику, у зв'язку із відкликанням апелянтом апеляційної скарги.

Вжиті даною ухвалою заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року (т.1. а.с.89)

Ухвалою від 09 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Федченка В.М. (т.1 а.с.156)

У зв'язку із зміною складу суду, ухвалою від 18 вересня 2017 року розгляд справи розпочато спочатку (т.1 а.с. 214).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог, залучено ОСОБА_2 (т.1.а.с.221-222).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року за клопотанням позивача замінено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРО-В», а третю особу ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача (т.2.а.с.25-30).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Співвідповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКРЕДО» в особі представника за довіреністю № 17/02-16 від 2016 року ОСОБА_6, згідно до письмових заперечень від 26.09.2016 року (т.1 а.с.62-64) спочатку заперечувало проти вимог позивача з підстав наведених у своїй заяві, але в подальшому, в ході судового розгляду в особі директора правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРО-В» ОСОБА_7 та свого представника за довіреністю ОСОБА_4 у своїй письмовій заяві до суду від 24.05.2017 року та усних поясненнях суду обставини позову та позовні вимоги визнав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Співвідповідач ОСОБА_2 та його представник, діючий за довіреністю ОСОБА_3, у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на доводи письмового відзиву на позов від 26.02.2018 року (а.с.33-36).

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнеско» у судове засідання явку свого представника не забезпечила, будучи неодноразово повідомлена про місце та час судового розгляду.

За згодою учасників розгляд справи відбувся без участі третьої особи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Підставою звернення позивача до суду є захист майнових інтересів сторони за правовідношенням, пов'язаних із виконанням істотних умов укладеного договору.

У зв'язку із чим, для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Цивільного кодексу України в редакції 2004 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами у справі вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2016 року між позивачем ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» укладено у письмовій формі попередній договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1033 (а.с. 13).

За правилом, встановленим ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За змістом ст.ст.11, 509, 631 ЦК України, саме з моменту укладення попереднього договору між сторонами виникли взаємні права та обов'язки боржника та кредитора.

Як вбачається із змісту укладеного попереднього договору, сторонами було узгоджено такі істотні умови основного договору, як предмет купівлі-продажу (п.1), ціна (п.2) та відповідальність сторін - п.7- 9. Будь-які інші істотні умови, якими встановлювалися би зобов'язання сторін щодо вчинення певних дій, спрямованих на укладення основного договору сторонами не погоджувалися (а.с. 8).

Зокрема, на умовах п.1 договору, позивач та відповідач зобов'язувалися у строк не пізніше 24 липня 2016 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі, гуртожиток літ.А-5, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Також у рахунок наступного договору згідно п.4 попереднього договору позивач передала, а відповідач отримав завдаток від суми вартості нерухомого майна у сумі 200 960, 00 грн., що еквівалентно 8000,00 доларів С ША.

Наведені обставини як підтверджуються положеннями укладеного договору, так і визнаються представниками сторін у судовому засіданні, тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

За змістом ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У судовому засіданні із пояснень представників сторін вбачається, що протягом строку, встановленого попереднім договором, у передбачений термін договору купівлі-продажу нерухомості, який за своєю формою і змістом відповідав би вимогам закону, сторонами укладено не було, у зв'язку із чим, в силу ч.3 ст.635 ЦК України, зобов'язання вважається припиненим. Тому вимоги позивача, що ґрунтуються на правових підставах для розірванням договору та застосування правових наслідків, передбачених ст.653 ЦК України, які є похідними від основних позовних вимог позивача, є незаконними.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПКУ України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент укладання 24.05.2016 року попереднього договору, сторони таким способом лише виразили свій намір укласти договір в майбутньому, у зв'язку із чим, в силу ч. 2 ст. 570 ЦК України, сплачений в рахунок виконання договору платіж в сумі 200 960, 00 грн., вважається авансом, право на стягнення якого має позивач за умови звернення з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, в задоволенні позовних вимог їй відмовлено, тому відшкодуванню за рахунок співвідповідачів судові витрати не підлягають.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 570, 626, 631, 635, 653 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокредо» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнеско» про розірвання договору, стягнення подвійного завдатку, неустойки та відшкодування шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Повний тест судового рішення виготовлено 10.08.2018р.

Суддя В.С. Шавула