Рішення № 76299759, 07.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2324/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2Ю.) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в Попаснянському районі) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є громадянкою України та з червня 2014 року перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі, отримує пенсію за віком. До березня 2016 року ОСОБА_2 постійно виплачувалась пенсія, але з березня 2016 року виплата була припинена. Селище Молодіжне, в якому зареєстрована і проживала позивач, відноситься до Попаснянського району, але у зв’язку з бойовими діями на території Луганської області, це селище наразі є неконтрольованою українською владою територією, і у травні 2018 року позивач переїхала проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 та 22.05.2018 взята на облік в УПСЗН Попаснянської РДА як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 22.05.2018 № НОМЕР_1.

22.05.2018 та 07.06.2018 ОСОБА_2 зверталася до відповідача з заявами, на підставі чого їй була припинена виплата пенсія з березня 2016 року та з вимогою поновити виплату та виплатити належну їй пенсію за весь час затримки. Позивач отримала відповідь від 15.06.2018, в якій зазначено, що для виплати пенсії їй необхідно надати довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи та відкрити рахунки в «Ощадбанку» на території, яка контролюється органами державної влади, після чого її включать в список для перевірки її фактичного місця проживання та поновлення виплати пенсії буде здійснено після отримання рішення комісії.

У липні 2018 року ОСОБА_2 поновлено виплату пенсії, але пенсія виплачена тільки за липень 2018 року, а щодо належної їй пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 включно – ця пенсія не була їй виплачена.

З посиланням на статті 19, 22, 46, 64 Конституції України, статті 4, 5, 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009, статті 2, 46, 49 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення ЄСПЛ у справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», представник позивача просив суд:

1) визнати неправомірними дії УПФУ в Попаснянському районі Луганської області щодо припинення ОСОБА_2 виплати пенсії з 01.03.2016;

2) визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Попаснянському районі Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.06.2018;

3) зобов’язати УПФУ в Попаснянському районі сплатити ОСОБА_2 заборгованість з пенсії, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2016 по 31.06.2018 включно.

Ухвалою суду від 08.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вирішити питання щодо дотримання строків звернення до суду під час судового розгляду справи (арк.спр. 1-3).

31.08.2018 за вх. № 20747/2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк.спр. 32-33), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

ОСОБА_2 виплата пенсії управлінням здійснювалась по лютий 2016 року включно. З 01.03.2016 виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено у зв’язку з тим, що територія с. Молодіжне Попаснянського району (місце реєстрації) була тимчасово окупована збройними формуваннями. 22.05.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, до якої була додана довідка від 22.05.2018 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з якою місце фактичного проживання/перебування ОСОБА_2: 93295, Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте-1, вул. Молодіжна, 22/15.

Механізм виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, а саме: виплата пенсій здійснюється на підставі протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи для перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб.

ОСОБА_2 було включено до списку від 29.05.2018 № 200 та передано УПСЗН Попаснянської РДА для отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам. Згідно з протоколом від 07.06.2018 № 89 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи для перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб виплата пенсії гр. ОСОБА_2 була відновлена. Пенсію нараховано на основну відомість липня 2018 року за липень та здійснено доплату за травень – червень 2018 року в сумі 2904 грн.

Виплату пенсії ОСОБА_2 здійснено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365», тобто невиплачена ОСОБА_2 пенсія за минулі періоди в сумі 29196, 90 грн обліковується в УПФУ та буде сплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що означає правомірність дій відповідача.

Також з посиланням на статтю 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач заперечував проти вимог позивача про стягнення на його користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань управління.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом установлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком з 24.11.2014, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, серії ААИ № 562626 (арк.спр. 9).

Згідно з довідкою УПФУ в Попаснянському районі від 15.08.2018 № 10276/02 ОСОБА_2 перебуває на обліку і пенсію отримує в Попаснянському УПФУ за віком з 12.06.2014 довічно в сумі 1452,00 грн (арк.спр. 35).

Пенсію позивачу призначено на підставі її заяви від 12.06.2014 (арк.спр. 40) протоколом від 16.06.2014 № 891 (арк.спр. 37 зв.).

Розпорядженням УПФУ в Попаснянському районі від 11.02.2016 призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 згідно розпорядження КМУ № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (арк.спр. 52 зв.).

22.05.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії (арк.спр. 54), та заявою про виплату пенсії на картковий рахунок банку (арк.спр. 55 зв.), надавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2018 № НОМЕР_1, в якій зазначено фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.спр. 55).

05.06.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та виплату пенсії за весь час затримки (арк.спр. 14).

Відповідно до витягу з протоколу № 89 від 07.06.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначено соціальні виплати в тому числі і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк.спр. 54 зв.).

Відповідачем 24.06.2018 нараховано пенсію позивачу з березня 2016 року визначено заборгованість за період березень 2016 року – червень 2018 року у розмірі 32100,00 грн. (арк.спр. 53).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 05.06.2018 відповідачем надано відповідь від 15.06.2018 № 59/П-14 про необхідність надання довідки внутрішньо переміщеної особи (арк.спр. 15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Щодо заборгованості по пенсії за період березня 2016 року по червень 2018 року, то право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним. Відповідачем пенсія за вказаний період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на п. 15 “Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Суд зауважує, що відповідачем у відзиві зазначено про те, що суми пенсії позивачу з травня по червень 2018 року виплачені, що спростовується матеріалами справи (арк.спр. 53), а також інформацією відповідача від 07.09.2018 за вх. № 21276/2018 про те, що пенсія за травень – червень 2018 року в сумі 2904 грн нарахована на відомість липня 2018 року та буде виплачена за наявності фінансування (арк.спр. 58).

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Попаснянському районі щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.06.2018 та щодо зобов'язання відповідача виплатити заборгованість за період з 01 березня 2016 року по 31 червня 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій УПФУ в Попаснянському районі Луганської області щодо припинення ОСОБА_2 виплати пенсії з 01.03.2016, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до травня 2018 року мешкала на тимчасово окупованій території у сел. Молодіжне Попаснянського району Луганської області та з 2014 року перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі, отримувала пенсію за віком з 12.06.2014 по11.02.2016, пенсія їй нараховувалась та виплачувалась по лютий 2016 року включно.

11.02.2016 розпорядженням УПФУ в Попаснянському районі Луганської області призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 згідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 (арк.спр. 52 зв.).

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті.

З огляду на наведене, розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 не визначено як підставу для припинення виплати пенсії, крім того, з 2014 року по лютий 2016 року пенсія позивачеві нараховувалась та виплачувалась, не зважаючи на існування цього розпорядження.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 11.02.2016 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, суд вважає, що такий строк не пропущений, з огляду на те що заборгованість з пенсії була нарахована 24.06.2018.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн згідно з квитанцією від 02.08.2018 № 0.0.1099614519 (арк.спр. 4).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11 лютого 2016 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 31 червня 2018 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 21792608) виплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93345, Луганська область, Попаснянський район, сел. Молодіжне, вул. Курська, буд. 1, адреса проживання: 93296, АДРЕСА_1) заборгованість з виплати пенсії 01 березня 2016 року по 31 червня 2018 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_2 пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 21792608) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93345, Луганська область, Попаснянський район, сел. Молодіжне, вул. Курська, буд. 1, адреса проживання: 93296, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3