Рішення № 76299614, 06.09.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3063/18

Провадження 2/206/1011/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Соловйовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Міністерства оборони України про стягнення на його користь 100000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я, що пов’язано із захистом Вітчизни. Свої вимоги обґрунтував тим, що він був призваний у зв’язку з мобілізацією до Збройних Сил України і проходив військову службу з 28 серпня 2014 року по 28 вересня 2015 року, в тому числі приймав участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області з 24 жовтня 2014 року по 28 грудня 2014 року, з 18 січня 2015 року по 15 травня 2015 року, у складі в/ч пп В6266. 10 лютого 2015 року перебуваючи під артилерійсько-мінометним вогнем противника та переховуючись від обстрілів він отримав мінно-вибухову травму, закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку. Службовим розслідуванням було встановлено, що він отримав травму у період проходження військової служби під час виконання бойового завдання. На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців було встановлено, що отримана ним травма, захворювання, пов’язані із захистом батьківщини.

У зв’язку з цим, при первинному огляді МСЕК йому була встановлена 3 група інвалідності з 11 січня 2016 року, причина якої є травма, захворювання пов’язане із захистом Вітчизни. При повторному огляді МСЕК з 01 лютого 2017 року йому встановлена 2 група інвалідності, причина якої є травма, захворювання пов’язане із захистом Вітчизни.

У зв’язку з інвалідністю він відчуває глибокі моральні переживання та страждання, що зумовлені ушкодженням його здоров’я. Звичні його життєві зв’язки порушені, адже, відтепер він вимушений багато часу витрачати на амбулаторне та стаціонарне лікування. Негативні наслідки травми (контузії) та пов’язаних з ним захворювань він буде відчувати усе своє подальше життя. Через свою інвалідність він не може вести активне громадське життя, підтримувати бажаний рівень стосунків з оточуючими і забезпечувати себе та свою сім’ю матеріальними та нематеріальними благами на гідному рівні. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві функції, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Спричинену йому моральну шкоду, не можна відшкодувати в повному обсязі, однак враховуючи зазначене, він її оцінює в 100000,00 грн. та вважає зазначену суму справедливою та адекватною глибині його душевних страждань.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що наявність шкоди у позивача не породжує у Міністерства оборони України обов’язку її компенсації, оскільки відсутні такі складові цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка, вина або бездіяльність. Крім того, військовослужбовцям надаються зазначені законом пільги, гарантії та грошові компенсації та моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Заслухав доводи сторін, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 28 серпня 2014 року по 28 вересня 2015 року, в тому числі приймав участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області з 24 жовтня 2014 року по 28 грудня 2014 року, з 18 січня 2015 року по 15 травня 2015 року, у складі в/ч пп В6266 (а.с.11-13).

Під час виконання службових обов'язків в районі проведення АТО позивач отримав мінно-взривну травму, закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, що підтверджується довідкою командира начальника військової частини пп В6266 підполковника ОСОБА_4 №1т від 10 лютого 2015 року (а.с.14)

Відповідно виписки з акту огляду МСЕК від 10 лютого 2016 року серія 12 ААА, позивачеві з 11 січня 2016 року встановлено третю групу інвалідності (а.с.20).

Відповідно до довідки МСЕК від 16 січня 2017 року серія 12ААА, позивачеві з 01 лютого 2017 року встановлено третю групу інвалідності (а.с.21).

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Отже, обов'язок держави відшкодувати завдану військовослужбовцю моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України.

Враховуючи, що Міністерство оборони України у спірних правовідносинах є уповноваженим органом державного управління, воно має обов'язок компенсувати завдану позивачеві шкоду за наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, крім вини Міністерства оборони України у заподіянні шкоди, з урахуванням положень статті 1173 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що причиною виникнення інвалідності у позивача ОСОБА_1 стала травма та захворювання, пов'язані із захистом Вітчизни.

Згідно витягу з протоколу від 25 листопада 2015 року № 417 засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травма та захворювання сержанта запасу ОСОБА_1 пов'язані із захистом Батьківщини.

Враховуючи, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України), суд вважає, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань внаслідок поранення є доведеним.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, внаслідок яких позивачеві заподіяна моральна шкода у зв'язку з отриманням поранення з наступним встановленням інвалідності.

Таким чином, наявність шкоди у позивача не спричиняє обов'язку у Міністерства оборони України щодо її компенсації, оскільки відсутні такі складові цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідача, внаслідок якої позивачеві завдана моральна шкода. А тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з Міністерства оборони України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року № 61-2125 св18, а тому повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Крім того, встановлено, що позивач зазнав фізичного болю та страждань у зв'язку з пораненням під час виконання обов'язків військової служби, яка має особливий характер.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (частина перша статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

До таких гарантій, зокрема, належить виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві (частина перша статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанова Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 691 «Про особливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності резервістам, які безпосередньо брали (беруть) участь в антитерористичній операції».

В судовому засіданні представник позивача не заперечувала факт того, що ОСОБА_1, в межах реалізації державою гарантій соціального і правового захисту військовослужбовців, отримав одноразову грошову допомогу в порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, позивач отримав гарантовану державою одноразову виплату у зв'язку з інвалідністю, яку він набув не внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) Міністерства оборони України, а внаслідок особливого характеру військової служби.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то вони відповідно до ст..141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 0034022, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський,6) – відмовити.

Судові витрати з розгляду даної цивільної справи – віднести за рахунок держави.

Повний текст судового рішення складений 07 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук