Рішення № 76298322, 05.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 р. Справа№805/3994/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11.06.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та його мати є тимчасово переміщеними особами. Щомісячна адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання, була призначена на всіх членів сім’ї з грудня 2014 року. Оскільки, позивач був не працевлаштований, виплата йому зазначеної грошової допомоги була припинена у квітні 2015 року.

Позивач вказав, що в травні 2017 року звернувся до державного органу із заявою про призначення допомоги, повідомивши про оформлення компенсації по догляду за інвалідом 1 групи. Щомісячна адресна грошова допомога призначена не була.

20.12.2017 мати позивача, як уповноважена особа родини, звернулася до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги на новий термін, вказавши у заяві, про оформлення ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1 групи. Проте позивач отримав відмову у призначені адресної грошової допомоги на підставі п. 3, п. 7 Постанови КМУ №505 Постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі, оскільки останній є особою, яка оформила компенсацію по догляду за інвалідом 1 групи та згідно з вимогами чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідач зазначив, що згідно п. 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім’ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Оскільки позивач оформив 31.05.2017 догляд за інвалідом І груп, а щомісячна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг припинена позивачу з 15.04.2015, тому допомога на наступний строк позивачу не призначається. З цих підстав позивачу відмовлено в призначенні допомоги.

12.07.2018 третя особа, ОСОБА_2, надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона є уповноваженою представником сім’ї на отримання виплати грошової допомоги тимчасово переміщеним особам. Про те, що Позивач отримує соціальну допомогу по догляду за інвалідом І групи, було вказано у заяві про призначення адресної допомоги від 20.12.2017. Однак, відповідач при прийнятті рішення про призначення адресної допомоги не врахував це. ОСОБА_2 вважає, що положення п. 3 Постанови КМУ № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла особу працездатного віку, в якій змінилися обставини та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання грошової допомоги. Просила справу розглянути за її відсутності.

Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 вирішено відстрочити позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.07.2018 відкладено підготовче засідання до 06.08.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.08.2018 відкладено розгляд справи до 05.09.2018.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

06.08.2018 представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

05.09.2018 позивач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.12.2014 № 142.

Як убачається з матеріалів справи виплата адресної допомоги Позивачу припинена з грудня 2015 року, у зв’язку з не працевлаштуванням.

ОСОБА_3 одержує допомогу по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка призначена з 31.05.2017 по 25.01.2019.

20.06.2017 уповноважений представник сім’ї, ОСОБА_2, звернулася до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, вказавши у заяві, про оформлення ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1 групи.

Рішенням УСЗН Слов’янської міської ради від 28.07.2017 позивач не включений до розрахунку, відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015.

Позивач оскаржив зазначене Рішення до Слов’янського міськрайонного суду.

Постановою Слов’янського міськрайонного суду від 13.12.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії.

20.12.2017 ОСОБА_2, як уповноважений представник сім’ї, звернулася до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, вказавши у заяві, про оформлення ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1 групи, яку призначено на період з 31.05.2017 по 26.01.2018.

Проте, Рішенням УСЗН Слов’янської міської ради від 17.01.2018 позивач не включений до розрахунку, відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Відповідно до пункту 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2 Порядку, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Згідно пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім"ї (далі - уповноважений представник сім"ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884,00 грн. на одну особу (члена сім"ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім"ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після оформлення здійснення догляду за інвалідом І групи не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно абзацу 8 пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 7 Порядку саме передбачено виключення з кола працездатних осіб, які не працевлаштувалися та яким припиняється виплата допомоги у разі не працевлаштуванні, зокрема, громадян які здійснюють догляд за інвалідом І групи.

Відповідач як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України.

Положення порядку №505, в тому числі його пунктів 3 та 7, не передбачають права відмови в призначенні адресної допомоги особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи.

Cуд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 не встановлено жодного обмеження особи звернутися після відбуття змін з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог п.3 Порядку №505, якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Уповноважений член сім’ї звертався до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради з заявою про призначення адресної допомоги на сім’ю, надавала довідку на підтвердження отримання ОСОБА_1 допомоги по догляду за інвалідом І групи, таким чином, повідомивши відповідача про зміни, що впливають на призначення грошової допомоги, які відбулися.

Посилання ж відповідача на ті обставини, що позивач не має права на призначення допомоги на наступний строк, оскільки його виплата була припинена на підставі п.7 Порядку, є не змістовними, тому що ці вимоги п.3 Порядку №505 стосуються осіб, у яких не відбулися зміни або не повідомляли уповноважений орган про зміни в наступні періоди. Трактування відповідача цієї норми, позбавляє права на отримання такої допомоги на наступні періоди особою, яка здійснює догляд за інвалідом І групи. Це погіршує становище позивача, порівняно з особами, наприклад, які працевлаштувалися протягом перших чотирьох місяців з дня призначення допомоги вперше. Тому таке трактування суперечить вимогам принципу рівності всіх перед законом, що закріплений в ст. 24 Конституції України.

Суд звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

До того ж, останнім абзацом пункту 12 Порядку держава гарантувала право особи на поновлення виплати грошової допомоги у разі зміни обставин, які вплинули на припинення виплати такої допомоги.

Отже, відмова відповідача в призначенні адресної допомоги позивачу є незаконною, такою, що порушує його право на отримання цієї допомоги протягом наступних шести місяців та суперечать вимогам п.3 Порядку №505.

Таким чином, суд вважає дії щодо не призначення адресної допомоги ОСОБА_1 за заявою від 20.12.2017, у яких міститься відомості про компенсаційну виплату по догляду за інвалідом І групи є протиправними.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними.

Стосовно судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилам статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з Відповідача необхідно стягнути його суму, а саме 704,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради щодо не призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви про призначення адресної допомоги уповноваженого члена родини ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 від 20.12.2017.

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради (код ЄДРПОУ 25954290; Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 40) здійснити перерахунок призначеної на сім’ю щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 20.12.2017 уповноваженого члена родини ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 з урахуванням призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити відповідну виплату на рахунок уповноваженого члена родини.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янської міської ради (код ЄДРПОУ 25954290; Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, 40) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складено та підписано 05.09.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.