Рішення № 76298302, 03.09.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/694/18

Провадження № 2/211/974/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача, який одночасно є представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди, -

встановив:

позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», який в ході розгляду справи уточнили, вказавши, що відповідач ОСОБА_3 14 січня 2018 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 біля електроопори № 94 по вул. Серафимовича в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, при зміні напрямку руху не впевнилася в безпечності маневру та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку під керуванням позивача ОСОБА_2, чим порушила ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль «Renault Symbol» отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_1Постановою суду від 24.01.2018 р. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. 19.02.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії з заявою про виплату йому страхового відшкодування, та лише 16.05.2018 р. отримав виплату в сумі 34737,53 грн. Тому просять стягнути з страхової компанії на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 9502,95 грн. на проведення судової експертизи, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2Ю, матеріальні збитки: 1250,00 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з оплатою послуг евакуатора; 1500,00 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з оплатою послуг судового експерта по оцінці пошкодженого автомобіля; 14000,00 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з оплатою правничих послуг та 25000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 вимоги позову підтримав з підстав, викладених уточненій позовній заяві (а.с. 72-79) та відповіді на відзив (а.с. 87-94), наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності за участі представника ОСОБА_2, на задоволенні позову наполягає в повному обсязі (а.с.95).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, до суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що шкоду, заподіяну позивачам, повинна відшкодувати страхова компанія. Витрати понесені у зв’язку з оплатою послуг судового експерта по оцінці пошкодженого автомобіля, не підлягають відшкодуванню в світлі вимог ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України. Вимога щодо відшкодування витрат на оплату правничих послуг, то вказані послуги не підлягають відшкодуванню, оскільки надані не адвокатом, позивачем не додано договору між ним з адвокатом. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивач не зазначив жодних аргументів та міркувань, з яких він виходив при визначенні саме такого розміру та не надав жодного доказу на підтвердження факту її спричинення. Тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування відповіді на відзив на позов позивачами зазначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова від потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні. Однак потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Тому потерпілий має право відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 20 січня 2016 року. Що стосується витрат на правничу допомогу, то представництво інтересів виключно адвокатами здійснюватиметься в судах першої інстанції з 01 січня 2019 року, відповідно до абз. 1 п.п.11 п. 161 Перехідних положень Конституції України. В обґрунтування вимоги щодо моральної шкоди, посилається на глибину душевних страждань, отриманих ним при ДТП, душевну травму, наслідки якої мали вплив на психічний стан позивача, оскільки він тривалий час був позбавлений можливості отримати з боку відповідача відшкодування матеріальної шкоди та змушений звертатися до суду. Ним надано всі докази понесення судових витрат. Тому на підставі ст.1192 ЦК України, просить задовольнити заявлені вимоги (а.с. 87-94).

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з’явився, до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що 20.02.2018 р. пошкоджений автомобіль «Renault Symbol» було оглянуто призначеним страховиком представником в присутності ОСОБА_5 за результатами проведеного огляду аварійним комісаром ОСОБА_6 з дотриманням вимог Методики було складено калькуляцію вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 1172 від 31.03.2018 р. на суму 96413,62 грн. За даними випадком було визначено вартість матеріального збитку в сумі 41685,04 грн., сума ПДВ складає 6947,51 грн., тому ОСОБА_2Ю, було виплачено страхове відшкодування в сумі 34737,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 851 від 16.05.2018 р. Тому вважають, що за даним страховим випадком ПрАТ «УПСК» виконало зобов’язання в повному обсязі, доплата страхового відшкодування можлива лише у випадку надання страховику документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу,в тому числі й податку на додану вартість. Тому просять в задоволенні позову відмовити (а.с. 113-114).

Вислухавши ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 січня 2018 року водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 біля електроопори № 94 по вул.Серафимовича в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, при зміні напрямку руху не впевнилася в безпечності маневру та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку під керуванням позивача ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Вказані обставини встановлені постановою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 24 січня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (а.с.20 – копія постанови) та відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї справи.

Власником автомобіля НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є позивач ОСОБА_1 (а.с. 14 – копія свідоцтва), позивач ОСОБА_2 здійснював керування вказаним транспортним засобом на підстав довіреності від 28 липня 2017 р., посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 за № 1881 (а.с. 16 – копія довіреності).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами частини 1 статті 1187 ЦК України визначено поняття джерела підвищеної небезпеки.

У частини 2 статті 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія»згідно полісу № АК/5133383 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.03.2017 р.

Вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, тому на підставі страхового акту № ОЦ/007/001/18/0773 потерпілому ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в сумі 34 737,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 851 від 16 травня 2018 року (а.с. 116-120 – копії актів, калькуляції, платіжного доручення).

Відповідно до статті 194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д13/02/18 складеного 05 лютого 2018 р., судовим експертом ОСОБА_8, сума матеріального збитку з врахуванням величини втрати товарної вартості з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 в цінах на дату 30.01.2018 р. складає 44240,48 грн. (а.с. 32-47 – копія висновку).

Таким чином, потерпіла сторона може пред’явити вимогу до винної в дорожньо-транспортній пригоді сторони щодо відшкодування різниці між страховим відшкодуванням та зазначеними у висновку експертами збитками, яка складає 9 502,95 грн.

Натомість позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення суми в розмірі 9 502,95 грн. з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»за проведення судової експертизи, що не обґрунтовано та не підтверджено жодним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутня як судова експертиза, так і докази її оплати, тому суд відмовляє в цій частині за недоведеністю.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивачем ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення збитків за проведення експертизи та витрати за евакуацію пошкодженого автомобіля.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту надання послуг № 2302 від 23 лютого 2018 року, стороною, якій надано послуги евакуатора (завантаження, транспортування та розвантаження) зазначено позивача ОСОБА_1 (а.с. 29, 30 – копії акту, чеку), який відповідно до зазначеного і поніс витрати на сплату вказаних послуг (а.с. 24 – копія квитанції) та має право пред’явити вимогу про відшкодування понесених витрат.

Натомість вказану вимогу пред’явлено саме позивачем ОСОБА_2, який не підтвердив здійсненні витрати саме ним, тому на підставі зазначеного, вимога про стягнення збитків, понесених у зв’язку з оплатою послуг евакуатора на користь ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення експертизи в розмірі 1500 гривень 00 коп., то вказана вимога підлягає задоволенню, оскільки підтверджується копією квитанції № 040122 від 30.01.2018 р., відповідно до якої ОСОБА_2 сплачено за проведення автотоварознавчого дослідження суму в розмірі 1500,00 грн. (а.с. 21 – копія квитанції).

Заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо того, що ці витрати не підлягають відшкодування в світлі вимог ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, суд не приймає до уваги оскільки позивач ОСОБА_2 поніс витрати, які знаходяться в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки саме висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного судовим експертом ОСОБА_8, встановлено суму матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП транспортному засобу, тому на підставі п.1 ч.2 ст. 22 та ст. 1166 ЦК України ці витрати підлягають відшкодуванню

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Тому вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходить із характеру моральних страждань позивача ОСОБА_2, ступеня вини відповідача у вчинені ДТП, та оцінює моральну шкоду, завдану позивачу у розмірі 1000,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачами заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі по 704,80 грн., сплаченого кожним з них при подачі позову (а.с.1,2), однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню в частині вимоги ОСОБА_2, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору, стягнувши їх з відповідача на користь позивача. В задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування витрат по сплаті судового збору на підставі положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним відмовити в зв’язку з відмовою йому в задоволенні вимог.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 заявлено вимогу про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в сумі 14000,00 грн.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Однак згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_2 надано копії: квитанції № 007328 від 22.02.2018 р. на суму 14000,00 грн., договору про надання правничої допомоги, укладеного 16 лютого 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 та ОСОБА_2, акту про прийняття передачі наданих правничих послуг від 22 лютого 2018 р., розрахунку наданих правничих послуг, виписки з ЄДР (а.с. 24а-28).

Позивачем у відповіді на відзив зазначено посилання на пп.11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, відповідно до якого представництво відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. ФОП ОСОБА_9 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», що включає в себе вчинення дій, спрямованих на надання юридичної (правничої) допомоги.

Однак суд вважає, що вказана норма регулює виключно представництво інтересів осіб адвокатами у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року, однак в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід керуватися положеннями ст. 137 ЦПК України.

У пунктах 47, 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Посилання на те, що особа може бути іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору відповідно до ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК України суд не приймає до уваги, оскільки це посилання у постанові ВССУ на норми ЦПК 2004 року, який 15.15.2017 р. втратив чинність. Позов подано до суду 26.02.2018 р.

Крім того, норми ЦПК України є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу порівняно з постановою ВССУ, тому суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої сторони несуть витрати, пов’язані з правничою допомогою саме адвоката.

З огляду на це, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо наявності у ФОП ОСОБА_9 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Б, на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_5, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, витрати на проведення експертизи в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп., судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріального збитку на проведення судової експертизи в розмірі 9502,95 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.09.2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко