Рішення № 76298261, 04.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р. Справа№805/4861/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О.,

розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням змін від 28.08.2018р.) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним рішення від 11.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язання розглянути повторно розглянути заяву від 18.07.2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позову зазначає, що з 01.07.1986 року по 25.12.1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Позивач вперше звернувся до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з письмовою заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на десять років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, рішенням Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 грудня 2017 року позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на десять років. Відмовляючи, відповідач вказує, що призначення обраного виду пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підтвердження факту роботи надається документ про період роботи на територіях радіоактивного забруднення. Таким документом є: для осіб, які працювали в зоні відчуження – будь-який документ, виданий в період роботи організацією або установою, яка знаходиться в зоні з зазначенням періоду роботи і населеного пункту чи об’єкту роботи: довідки, табелі обліку відпрацьованого часу, шляхові листи, тощо. У військовозобов’язаних, які були призвані на військові збори, це може бути довідка військової частини про кратну оплату або довідка Архіва МО з зазначенням днів роботи в зоні аварії на ЧАЕС. Для підтвердження роботи можливо надати документи, передбачені постановою КМУ від 20 січня 1997 року № 51 (Порядок видачі посвідчень особам, які постраждалі внаслідок ЧАЕС): посвідчення про відрядження в зону відчуження, військовий квиток та довідки командира військової частини про участь у ліквідації наслідків аварії, довідка про підвищену оплату в зоні відчуження.

Вдруге позивач звернувся до відповідача після отримання з Покровсько-Ясинуватського об’єднаного міського військового комісаріату архівної довідки з Міністерства оборони Республіки Білорусь «Військова частина 28053 (189 окрема мобільна бригада), до 01 грудня 1987 року – в/ч 11905 (259 окремий механізований полк Цивільної оборони), в які зазначено, що рядовий ОСОБА_1 в/ч 73414 має відмітку в списках особового складу 01.07.1986р. згідно наказу № 56. Відбув в пункт постійної дислокації в/ч 11905 згідно наказу № 225 від 25.12.1986р. Увесь особовий склад користується пільгами, встановленими постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05 червня 1986р. № 665/195.

В наказі командира в/ч 11905 від 01.07.1986р. № 56 значиться: особовий склад частин округа, що прибув для ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС: рядового ОСОБА_1 – в/ч 73414 зарахувати на котлове харчування з 02.07.1986р. також наявні накази командира в/ч 11905 «Про виділення особового складу для ведення дезактивацій них робіт в 10 км та 30 км зонах ЧАЕС тільки за 26 жовтня 1986р., з 08 листопада 1986р. по 14 листопада 1986р., з 23 листопада 1986р. по 27 листопада 1986р., з 18 травня 1986 року по 07 червня 1986р., де ОСОБА_1 не значиться.

В журналі обліку доз радіоактивного опромінення особового складу в/ч 11905 пожежної роти вказана доза опромінення рядового ОСОБА_1 станом на 25 грудня 1986р. – 2687.

Фінансових документів військових частин, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі в/ч 11905 на зберіганні ЦАМО РБ немає.

Проте, вдруге відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку 23 лютого 2018 року, вказавши, що довідки не містять інформації про кількість відпрацьованих робочих днів у зоні відчуження з моменту аварії.

Аналогічну відмову позивач отримав і у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 травня 2018 року.

Позивач вважає, що має право, підтверджене належними документами, на призначення пенсії зі зниженням на 10 років, у зв’язку з чим вважає дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 26 липня 2018 року.

26 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 04 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 вересня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено до судового засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача у клопотанні від 28.08.2018 року просив розглянути справу без його участі (а.с. 67).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (а.с. 41-43). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 14.02.2018 року звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів зменшується вік на 10 років.

ОСОБА_1, на думку відповідача, не підтвердив участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідними доказами проходження військової строкової служби, у зв’язку з чим стаття 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюється.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач також просив розглянути справу без його участі (а.с. 43).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 692464 (а.с. 19-20). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22 зв. бік).

Згідно з посвідченням серії А № 290800 від 18.01.1991р. позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с. 22).

Військовий квиток позивача НУ № 40151768 має запис, що з 01 липня 1986 року по 25 грудня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 21).

Довідкою Покровсько-Ясинуватського об’єднаного військового комісаріату від 30.07.2018 року № 133 підтверджено, що ОСОБА_1 з 25 червня 1985 року по 30 червня 1987 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил (а.с. 78).

Таким чином, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час несення строкової військової служби.

В архівній довідці, виданої 20.01.2018р. за № 4/478 Центральним архівом Міністерства оборони Республіки Білорусь зазначено наступне: «Військова частина 28053 (189 окрема мобільна бригада), до 01 грудня 1987 року – в/ч 11905 (259 окремий механізований полк Цивільної оборони), в які зазначено, що рядовий ОСОБА_1 в/ч 73414 має відмітку в списках особового складу 01.07.1986р. згідно наказу № 56. Відбув в пункт постійної дислокації в/ч 11905 згідно наказу № 225 від 25.12.1986р. Увесь особовий склад користується пільгами, встановленими постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05 червня 1986р. № 665/195.

В наказі командира в/ч 11905 від 01.07.1986р. № 56 значиться: особовий склад частин округа, що прибув для ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС: рядового ОСОБА_1 – в/ч 73414 зарахувати на котлове харчування з 02.07.1986р. також наявні накази командира в/ч 11905 «Про виділення особового складу для ведення дезактивацій них робіт в 10 км та 30 км зонах ЧАЕС тільки за 26 жовтня 1986р., з 08 листопада 1986р. по 14 листопада 1986р., з 23 листопада 1986р. по 27 листопада 1986р., з 18 травня 1986 року по 07 червня 1986р., де ОСОБА_1 не значиться.

В журналі обліку доз радіоактивного опромінення особового складу в/ч 11905 пожежної роти вказана доза опромінення рядового ОСОБА_1 станом на 25 грудня 1986р. – 2687.

Фінансових документів військових частин, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі в/ч 11905 на зберіганні ЦАМО РБ немає» (а.с. 27-28).

Тобто, вказаною довідкою також підтверджується участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час несення строкової військової служби у період з 01 липня 1986 року по 25 грудня 1986 року.

Наведене вище підтверджується довідкою Штабу Краснознаменного Білоруського військового округу від 17.05.1997р. № 12/1153 (а.с. 26).

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на десять років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заява сторонами до матеріалів справи не надана, хоча спірне рішення відповідача від 11.12.2017 року та лист від 29.05.2018 року містять посилання саме на заяву позивача про призначення пенсії від 14 вересня 2017 року, а не від 18 липня 2017 року, як помилково вказано у прохальній частині позову.

Рішенням від 11.12.2017 року Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачеві з підстав недоведеності належними документами участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим, ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється (а.с. 30-31).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас, ст. 55 вказаного Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів зменшується вік на 10 років.

Крім того, суд зауважує, що ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі – Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-XII встановлені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону України № 2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Судом встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби та має пільги передбачені законодавством, що підтверджується відповідними документами (а.с. 22-25).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем абзацу десятого підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1, згідно з яким, до заяви про призначення пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), оскільки позивачем надано всі документи, що підтверджують його участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення від 11.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання розглянути повторно заяву від 18.07.2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню в частині визнання протиправним рішення від 11.12.2017 та зобов’язання розглянути повторно розглянути заяву саме від 14.09.2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відтак, після скасування судом рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 14.09.2017 року і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні

Стосовно позовних вимог про зобов’язання призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 (десять) років згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 липня 2017 року, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, як зазначено вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 (десять) років згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 липня 2017 року.

За наслідками судового розгляду суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмову у призначені пенсії та зобов’язання вчинити певні дії.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Западна, буд. 22, РНОКПП НОМЕР_1) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправною відмову у призначені пенсії та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на десять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.