Рішення № 76298203, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2628/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0152321304 від 22.03.2018р., №0154591304 від 22.03.2018р., №0155321304 від 22.03.2018р.;

визнання протиправною та скасування податкової вимоги №47639-17 від 10.04.2018р.;

визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018р.

Ухвалою суду від 06.06.2018р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2018р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що анульовані (прощені) позивачу грошові кошти, не є доходом, отриманим як додаткове благо, а відтак, висновок податкового органу що прощена сума за кредитним договором є додатковим благом яке підлягає оподаткуванню та включенню до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Через канцелярію суду (27.08.2018р. за вхід. №25017/18) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 55)

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно, однак представник до судового засідання не з’явився. Згідно відзиву на позовну заяву (26.06.2018р. за вхід. №18298/18) представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на те, що позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2» у сумі 111 844,39 грн.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, встановив наступне.

У період з 30.01.2018р. по 01.02.2018р. співробітниками Головного управління ДФС в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №211/15-32-13-04 від 07.02.2018р. (а.с.9-16)

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 179.1, п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по 01.05.2017р.;

- п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по строку 01.08.2017р. у сумі 20 131,99 грн.

- п.п.162.1 ст. 162.1.5 п.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.171.2 (б) ст. 171 , п.179.7 ст. 179, п.16' підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов’язання з військового збору по строку 01.08.2017р. у сумі 1 677,67 грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0152321304 від 22.03.2018р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування: за податковим зобов’язанням – 20 131,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 5 033,00 грн. (а.с. 19)

№0154591304 від 22.03.2018р., застосовані штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування – 170 грн. (а.с.21)

№0155321304 від 22.03.2018р., збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір: за податковим зобов’язанням – 1 677,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 419,42 грн. (а.с.20)

Головне управління ДФС в Одеській області сформовано податкову вимогу №47639-17 від 10 квітня 2018 року, згідно якої станом на 09.03.2018р. сума податкового боргу платника податків становить 27 432,08 грн. (а.с. 24)

Рішення Головного управління ДФС в Одеській області про опис майна у податкову заставу №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018р. (а.с. 23)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки №211/15-32-13-04 від 07.02.2018р., відповідно до наявної податкової інформації позивач за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. отримала дохiд, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником у податковій декларації про майновий стан i доходи.

Так, згідно з АIС ЦБД ДРФО у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ППФО ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «Креді ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 14361575) у сумі 111 844,39 грн.

Відповідно до п. 1 Договору про внесення змін та доповнень №2 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору №105-Н від 26.03.2007р., укладеного з ПАТ «Креді ОСОБА_2» та ППФО ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, з 31.03.2016р. боргові зобов’язання за Кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов’язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваний. Відповідно до п. 3 вищезазначеного Договору «….з підписанням Угоди позичальник вважається належним чином повідомленим про прощення йому зобов’язань по кредиту на момент виникнення таких обставин згідно умов кредитного договору….».

Згідно акту перевірки, відповідно до вимог п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.171.2 (б) ст.171, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010р. (iз змінами та доповненнями) ППФО ОСОБА_1 повинна була надати до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік у строки відповідно до п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставками відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України у строки відповідно до п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України.

Таким чином, у порушення вимог п.п.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 171.2 (б) ст.171, п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), станом на дату складання акту податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ППФО ОСОБА_1 не надана.

Відповідно до акту перевірки, оскільки ППФО ОСОБА_1 за рік отримала дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «Креді ОСОБА_2» у сумі 111 844,39 грн., у порушення п.п.162.1 ст.162 1.5 164.1.3 п 164.1 ст.164, п.171.2 (б) ст. 171, п.179.7 ст.179, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010р. (із змінами та доповненнями), ППФО ОСОБА_1 станом на дату складання акту податкове зобов’язання з військового збору у сумі 1 677,67 грн. до бюджету не сплачено.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України . Так, відповідно до п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п. 14.1.47, 14.1.56 п 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключеній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів. Сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акції українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежного професійною діяльністю.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, аналізуючи вище зазначені положення, згідно з нормами Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Тобто, додаткове благо повинно бути реальним, та таким, яке можливо використати при реалізації прав, свобод та обов'язків.

Судом встановлено, що 31.03.2016р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді ОСОБА_2» укладено договір про внесення змін та доповнень №2 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору №105-Н від 26.03.2007р., згідно якого з 31.03.2016р. боргові зобов’язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов’язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваний.

31.03.2016р. ОСОБА_1 до каси ПАТ «Креді ОСОБА_2» було сплачено 50% заборгованості за кредитним договором №105-Н від 26.03.2007р. у сумі 4265.93 доларів США, що в еквіваленті дорівнює 111 844,39 грн. (а.с.8)

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, який набрав чинності 07.05.2015р., внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Враховуючи, що анульовані (прощені) ОСОБА_1 грошові кошти, не є доходом, отриманим як додаткове благо, а відтак, суд вважає, що висновок податкового органу, що прощена позивачу сума за кредитним договором є додатковим благом яке підлягає оподаткуванню та включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення №0152321304 від 22.03.2018р., №0154591304 від 22.03.2018р., №0155321304 від 22.03.2018р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії податкового органу щодо стягнення з ОСОБА_1 сум згідно даних податкових – рішень у вигляді винесення ГУ ДФС в Одеській області податкової вимоги №47639-17 від 10.04.2018 року на загальну суму 27432,08 грн. та прийняття рішення ГУ ДФС в Одеській області про опис майна у податкову заставу №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018 року є протиправними, а тому податкова вимога №47639-17 від 10.04.2018 року та рішення №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки анульовані (прощені) позивачу грошові кошти, не є доходом, отриманим як додаткове благо, а відтак, висновок податкового органу що прощена сума за кредитним договором є додатковим благом яке підлягає оподаткуванню та включенню до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №ПН2551 від 05.06.2018р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (а.с.30)

Відтак, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 65111, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0152321304 від 22.03.2018р., №0154591304 від 22.03.2018р., №0155321304 від 22.03.2018р.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги №47639-17 від 10.04.2018р.; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018р. – задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) №0152321304 від 22.03.2018р., №0154591304 від 22.03.2018р., №0155321304 від 22.03.2018р. - визнати протиправними та скасувати.

Податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) №47639-17 від 10.04.2018р. - визнати протиправною та скасувати.

Рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про опис майна у податкову заставу №376/11/15-32-17-12-18 від 11.04.2018р. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 65111, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення суду складений та підписаний суддею 06.09.2018р.

Суддя Балан Я.В.