Рішення № 76297903, 27.08.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4091/18

Провадження № 2/210/1830/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" серпня 2018 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 24.07.2018 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі 25995,64 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку 32546,24 грн., моральну шкоду в сумі 8665,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 15.02.1985 р. працював у Приватному акціонерному товаристві «Криворіжіндустрбуд»,звільнений 20.02.2018 року на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України. Однак, відповідачем на день звільнення заборгованість по заробітній платі в сумі 34535,98 грн. не виплачена, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та просить також стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку та моральну шкоду, яка полягає, що несвоєчасна виплата заробітної плати, мала істотний психологічний вплив, породжувала почуття невпевненості у собі через нездатність забезпечити сім’ї достатній життєвий рівень, з урахування підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та постійне зростання споживчих цін.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року заяву про збільшення позовних вимог від 27.08.2018 року повернуто позивачу відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України .

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» копію позовної заяви з додатками отримав 01.08.2018 р. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, тому суд задовольняє вимогу про стягнення вихідної допомоги в розмірі, зазначеному позивачем – 19800,00 грн.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 15.02.1985 р. працював у ЗАТ«Криворіжіндустрбуд», яке перейменовано у ПАТ «Криворіжіндустрбуд», потім - ПрАТ «Криворіжіндустрбуд», звільнений 20.02.2018 року відповідно ст.38 ч.1 Кодексу законів про працю України , що вбачається з трудової книжки ( а.с.21).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Згідно ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки №221 від 25.06.2018 року заборгованість по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку складає 25995,64 грн. ( а.с.17).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В разі не проведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту непроведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 КЗ пП України.

Кількість робочих днів, за якими затримано проведення повного розрахунку при звільненні, складає 101 робочий день (з 21.02.2018 року по 21.07.2018 року).

Згідно з довідкою відповідача середньогодинна заробітна плата ОСОБА_3 на день звільнення – 40,28 грн. /а.с.20/, з урахуванням якої середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 32564,24 грн. із розрахунку (40,28 грн. (середньогодинна заробітна плата) х 808 годин ( 101 (кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні) х 8 годин) = 32564,24 грн.).

Отже, суд вважає, що розрахунок відповідача проведений відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та розділу ІІІ Порядку, роз’яснень , наданих в листі Мінсоцполітики №2230/0/101-17 від 21.08.2017, відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд приймає розрахунок позивача.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд має визначати зазначену суму без утримання податку та інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку позивач оцінює у 8665,21 грн., суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди суд враховує роз’яснення , що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди) та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.

Позивач зазначив, що тривала невиплата йому заробітної плати призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя через відсутність коштів для нормального існування, що призвело до психічного напруження в сім’ї тощо.

Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1000,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за затримку заробітної плати та відшкодування моральної шкоди доведеними, позивач звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України, станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі йому не виплачена, відповідачем заявлені ним вимоги не спростовано, тому суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення заробітної плати в сумі 704,80 грн., тому суму судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн. за вимогу немайнового характера.

Позивач просить відшкодувати судові витрати, понесені позивачем: витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу ст.137 ЦПК України не передбачена.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.07.2018 р. /а.с.8-10/, орієнтовний розрахунок судових витрат /а.с.44/; акт про надання усної консультації з вивченням документів від 15.07.2018 р. (загальний обсяг часу – 30 хв. – 400,00 грн.) /а.с.45/; акт про складання позовної заяви від 15.07.2018 р. (загальний обсяг часу – 3 год.– 2600,00 грн.) /а.с.46/; оригінал квитанції про оплату послуг з правової допомоги 3000,00 грн. /а.с.53/.

З урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання робіт, ціни позову вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

На підставі ст.ст. 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 4,5,13,77,121,141,265, 315, 354,430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 25995( двадцять п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 64 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 21.02.2018 року по 21.07.2018 року включно в сумі 32546 (тридцять дві гривні п’яосто сорок шість ) гривень 24 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) в дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (код ЄДРПОУ 01239186, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер 2351506631судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп. та судові витрати на правову допомогу 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар