Рішення № 76297327, 04.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р. Справа№805/4178/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області

про визнання протиправними дій відносно припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання здійснити негайне нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з дати припинення нарахування та виплати з серпня 2016 року по жовтень 2017 року

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визнання протиправними дій відносно припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання здійснити негайне нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з дати припинення нарахування та виплати з серпня 2016 року по жовтень 2017 року.

Зазначає, що 19.10.2013 року в неї в місті Горлівка Донецької області народилася дитина ОСОБА_2.

Позивач разом з дочкою знаходилася на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області.

З липня 2014 року позивачу була припинена виплата допомоги при народженні дитини.

У грудні 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини та виплати заборгованості на доньку.

З грудня 2014 року до серпня 2016 року позивачу виплачена допомога при народженні дитини, а також була виплачена заборгованість, що виникла з липня 2014 року по грудень 2014 року.

У вересні 2016 року виплата допомоги була припинена, тому 29.11.2016р. позивач звернулася до управління та отримала відповідь, що для поновлення виплати необхідно переоформити довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

29.11.2016р. позивач отримала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стосовно себе, сина та дочки.

Після отримання нових довідок відповідач пообіцяв відновити виплати найближчим часом, проте, виплата допомоги не здійснена.

Звернувшись до відповідача телефоном, оскільки позивач постійно проживає на тимчасово окупованій території – у м. Горлівці Донецької області, з метою встановлення причин припинення виплат, відповідач повідомив про необхідність повторного особистого звернення з наданням довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернення до Ощадбанку для проходження ідентифікації.

З зазначених підстав вважає дії відповідача припинення здійснення соціальних виплат протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового засідання на 20 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 20 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 30 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 30 липня 20148 року розгляд справи відкладено на 04 вересня 2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явилася, просила слухати справу без її участі про що зазначила у позовній заяві (а.с. 7).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 24.07.2018р. (а.с. 32-33). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 29.09.2014 року звернулася до управління з приводу призначення допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка була призначена ії за період з 01.08.2014 року по 31.10.2017 року в сумі 1012,50 грн. щомісяця.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1

Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення (відновлення) виплат здійснюється за рішенням комісії після складання акту обстеження матеріально-побутових умов заявника.

Така перевірка відносно позивача була проведена 12.07.2016 року та місце її проживання не підтверджено відповідним актом перевірки.

З зазначених причин довідку ВПО наказом директора департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради № 74 від 14.09.2016р. було скасовано довідку ВПО відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно розпорядження від 21.09.2016 року допомогу при народженні дитини позивачу припинено з 19.09.2016 року в зв’язку зі скасуванням довідки ВПО, відповідно, утворилася переплата в суму 405,00 грн.

29.11.2016 року позивач знов звернулась до відповідача з приводу оформлення довідки ВПО.

Згідно п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. повторне призначення виплат у разі скасування довідки ВПО можливе лише через 6 місяців після припинення.

30.05.2017 року наказом № 64-А директора департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради знов було скасовано довідку ВПО відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі листа Головного центру обробки інформації Прикордонної служби України від 12.05.2017 року. Тому на сьогоднішній день позивач не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії ВК № 461356 (а.с. 8-9). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 556514 у позивача 19 жовтня 2013 року в місті Горлівці Донецької області народилася дочка ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно довідки від 29.11.2016 року позивача та її дочку, як погоджуються сторони, вдруге взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Торецьк Донецької області (а.с. 10, 16).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 29 вересня 2014 року позивач звернулася до УСЗН Дзержинської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 43-44).

Рішенням відповідача від 02 грудня 2014 року позивачу було призначено виплату допомоги (а.с. 42).

Рішенням відповідача від 21 січня 2015 року позивачу також було призначено виплату допомоги (а.с. 41).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 12.07.2016 року місце проживання позивача з дітьми за адресою у м. Торецьку, вул.. Куйбишева 6/18 не підтверджено (а.с. 81-82).

З зазначених причин первинну довідку ВПО позивача скасовано наказом директора департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради № 74 від 14.09.2016р. відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.с. 37).

Згідно розпорядження від 21.09.2016 року допомогу при народженні дитини позивачу припинено з 19.09.2016 року в зв’язку зі скасуванням довідки ВПО, відповідно, утворилася переплата в суму 405,00 грн. (а.с. 36 (б).

29.11.2016 року позивач знов звернулась до відповідача з приводу оформлення довідки ВПО та отримала довідки ВПО від 29.11.2016 року, згідно яких, позивача та її дочку повторно взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Торецьк Донецької області (а.с. 10, 16).

30.05.2017 року наказом № 64-А директора департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради знов було скасовано довідку ВПО відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі листа Головного центру обробки інформації Прикордонної служби України від 12.05.2017 року (а.с. 90, 93).

З зазначених причин відповідач вважає, що позивач, проживаючи на окупованій території не має прав на соціальні виплати при народженні дитини.

Згідно довідки управління про отримання допомоги від 24 липня 2018 року № 09/3-02455 виплати допомоги припинені позивачу з жовтня 2016 року (а.с. 94).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмовити в призначенні допомоги при народженні дитини на дату звернення, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УСЗН без пропуску встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів. Протягом 2014 року виплата допомоги проведена управлінням по вересень 2016 року включно. З жовтня 2016 року виплати припинені з підстав скасування довідки ВПО, що підтверджено належними письмовими доказами. При цьому, у позові зазначено, що виплати припинені з серпня 2016 року, не надаючи при цьому, жодних доказів.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, до з'ясування за списками СБУ. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій відносно припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання здійснити негайне нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з дати припинення нарахування та виплати з серпня 2016 року по жовтень 2017 року.

Позивачем не надано доказів припинення виплат з серпня 2016 року, натомість відповідачем надано докази нарахувань виплат по вересень 2016 року включно, тому припинення виплат слід поновити саме з жовтня 2016 року.

В частині зобов’язання відповідача щодо негайного нарахування виплат слід відмовити, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах стягнення за один місяць. Стягнення певних сум соціальної допомоги не є предметом розгляду даної справи.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню, оскільки позов подано на захист конституційний прав дитини.

За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 84629, АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 29.11.2016р. № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: 85200, АДРЕСА_2; адреса для листування зазначена у позовній заяві: 87547, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) до управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання протиправними дій відносно припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання здійснити негайне нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з дати припинення нарахування та виплати з серпня 2016 року по жовтень 2017 року – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області відносно припинення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.

Зобов’язати управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області здійснити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за період з дати припинення нарахування та виплати з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року.

Стягнути з управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати з судового збору у розмірі 634 (шістсот тридцять чотири) гривні 32 копійки.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.