Рішення № 76297041, 07.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 р. Справа№805/4281/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» (місцезнаходження: 85651, Донецька область, Мар’їнський район, с.Єлизаветівська, вул. Центральна, б.39, корпус А, код ЄДРПОУ 30845071) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б.114, код ЄДРПОУ – не зазначено) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску,

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску. З посиланням на статтю 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», частину 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», позивач просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8161-17 від 11.01.2018 в сумі 1407452,15 гривень.

14 червня 2018 року ухвалою суду позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.

09 липня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

10 липня 2018 року від відповідача були витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він звільнений від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, та ним подана заява у довільній формі до органу доходів та зборів. Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1196/17-а, яка набрала законної сили 13.06.2017, була скасована вимога №Ю-8161-17 від 18.01.2017 на суму 1398280,95 гривень, в тому числі недоїмка – 1299466,45 гривень, штраф – 85353,12 гривень, пеня – 147112,75 гривень. Оскаржувана вимога знову містить ти ж самі суми штрафу та пені.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а тому, оскільки згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем обліковувалася заборгованість станом на 31.12.2017 відповідач правомірно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки). В період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не існувало затвердженого переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО. На думку відповідача з 01.01.2016 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить положень щодо будь-яких пільг для платників єдиного внеску. Також відповідач зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» не звільняють органи доходів і зборів від обов’язку формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» (місцезнаходження: 85651, Донецька область, Мар’їнський район, с.Єлизаветівська, вул. Центральна, б.39, корпус А, код ЄДРПОУ 30845071) перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Мар'їнський об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за реєстраційним номером 05-44-03-2603.

05 квітня 2016 року позивачем отриманий сертифікат Торгово-промислової палати №6110 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

17 лютого 2017 року позивачем на ім’я начальника Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області подана заява в порядку статті 9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

11 січня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 31 грудня 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8161-17 на суму 1407452,15 гривень зі сплати єдиного соціального внеску, яка складається з недоїмки – 1238920,77 гривень, штрафу – 21418,63 гривень, пені – 147112,75 гривень.

01 лютого 2018 року позивачем до ДФС України подана скарга на вимогу про сплату єдиного внеску №Ю-8161-17.

06 березня 2018 року рішенням про результати розгляду скарги №8021/6/99-99-11-02-02-25 ДФС України залишила без задоволення скаргу позивача.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов’язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Курахове віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Мар'їнський об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Пушкіна, будинок 17), і до цього органу доходів і зборів позивачем подана заява у довільній формі.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8161-17 від 11.01.2018 на суму 1407452,15 гривень зі сплати єдиного соціального внеску є протиправною та підлягає скасуванню.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Відповідач посилається на практику Донецького апеляційного адміністративного суду, яка полягає в тому, що не зважаючи на звільнення платників єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, даним Законом органи доходів і зборів не звільнені від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки, а сама недоїмка підлягає списанню в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Суд не приймає ці доводи з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Рішення на які посилається відповідач, не приймалися за результатами розгляду зразкової справи, а від так, правові висновки, викладені в них не враховуються судом у даній справі.

Невід’ємним елементом правового статусу суб’єктів права (в даному випадку платник єдиного внеску та орган доходів та зборів) є юридичні права і обов’язки. Якщо права це варіанти можливої поведінки суб'єктів, яку вони здійснюють у межах відповідних правових норм за власним вибором і на власний розсуд, то обов’язки це необхідні форми поведінки, що відповідають інтересам держави.

Між правами та обов'язками існує нерозривний взаємозв'язок, адже всім без винятку суб'єктивним правам уповноважених осіб кореспондують відповідні юридичні обов'язки зобов'язаних осіб, оскільки права одних, не підкріплені обов'язками інших, не здатні реалізовуватись.

Таким чином, оскільки законодавець звільнив платників єдиного внеску які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, то виходячи з вищенаведеного принципу збалансованості прав та обов’язків, органи доходів та зборів були позбавлені права на складання вимог про сплату боргу (недоїмки) відносно таких платників.

Така нерозривна єдність прав і обов'язків є передумовою впорядкованості та стабільності відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 січня 2018 року в постанові Верховного Суду по справі №812/505/17 зроблений висновок про те, що відсутність (відстрочення в силу закону) у платника єдиного внеску обов’язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання органом доходів і зборів та направлення платнику вимоги про сплату боргу.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» (місцезнаходження: 85651, Донецька область, Мар’їнський район, с.Єлизаветівська, вул. Центральна, б.39, корпус А, код ЄДРПОУ 30845071) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б.114, код ЄДРПОУ – 39406028) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8161-17 на суму 1407452,15 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування станом на 31 грудня 2017 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 11 січня 2018 року.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21111 (двадцять одна тисяча сто одинадцять) гривень 78 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області (85726 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення в повному обсязі складено 07 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.