Рішення № 76297036, 04.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Справа № 804/4403/18 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_3 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978; 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СВЯТОСЛАВА ХОРОБРОГО, будинок 11) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1; 49000, АДРЕСА_1) про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

Обставини справи: до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , в якому позивач просить:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь держави в особі ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 17633,34 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 перебуває на обліку в ОСОБА_1 обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і незайнятих особам з інвалідністю у 2017 році, відповідач до 17.04.2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 17633,34 грн. ОСОБА_2 сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним "Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік" №03-07/2637 від 31.01.2018 за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 17633,34 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

11.07.2018 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що розпочинаючи з 09.06.2017 року відповідач подавав до Дніпровського міського центру зайнятості "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН, де зазначено, що відповідач подав заявку на прийняття на роботу осіб з інвалідністю за вакансією "Менеджера (керівника) із збуту" у м.Дніпро, а саме інваліда, які не досягли пенсійного віку. Дані зави подавались з червня 2017 року по червень 2018 року щомісяця. ОСОБА_1 міський центр зайнятості направив на працевлаштування відповідачу дві особи, які не відносяться до осіб з інвалідністю. Тому заявлена вимоги позивача є незаконною та безпідставною, оскільки відповідач не відмовляється прийняти на роботу осіб з інвалідністю за визначеною ним вакансією, але таких осіб на даний час не має, що є підтвердженням зроблених запитів до ОСОБА_1 міського центу зайнятості з приводу попиту на робочу силу (вакансії) осіб з інвалідністю.

25.07.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.08.2018 року від представника відповідача надійшли заперечення.

В судове засідання призначене на 04.09.2018 року всі сторони з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (ІНОКПП НОМЕР_1) перебуває на обліку у ОСОБА_1 обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно матеріалів справи фізична особа-підприємець ОСОБА_6 почав використовувати найману працю з травня 2017 року, що підтверджується наступними штатними розкладами:

- штатний розклад від 10.05.2017 року - кількість працівників 7;

- штатний розклад від 01.09.2017 року - кількість працівників 17;

- штатний розклад від 23.09.2017 року - кількість працівників 16;

- штатний розклад від 02.10.2017 року - кількість працівників 20;

- штатний розклад від 01.11.2017 року - кількість працівників 20;

- штатний розклад від 06.12.2017 року - кількість працівників 22;

- штатний розклад від 27.12.2017 року - кількість працівників 21.

09.06.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 09.06.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

10.07.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 10.07.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

09.08.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 09.08.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

08.09.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 08.09.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

09.10.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 09.10.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

09.11.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 09.11.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

08.12.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив до Дніпровського міського центру зайнятості Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), яку прийнято 08.12.2017 року, з коментарем до даних про вакансії "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доказів направлення відповідачу осіб для працевлаштування у 2017 році матеріали справи не містять.

Так, відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік» 03-07/2637 від 31.01.2018 року за формою 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій позивач зазначає, що за наявні робочі місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2017 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17633,34 грн.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів №42 від 10.02.2007 року щорічною формою звітності є форма №10-ПІ, яка, заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 1 березня після звітного періоду.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 10-ПІ є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Так, відповідач за 2017 рік подав звіт (за формою № 10-ПІ) про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. В цьому звіті містилась інформація про наявність відповідної вакансії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сприяв працевлаштуванню інвалідів та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2017 році, однак суд вважає, що вини відповідача в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів. Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2017 рік не встановлено.

Тобто ФОП ОСОБА_6 були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Щодо тверджень позивача у відповіді на відзив, що звітність за формою №3-ПН подавалась відповідачем з червня 2017 року по грудень 2017 року включно, проте відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того, які заходи для виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю він вчиняв протягом січня-травня 2017 року, оскільки неподання до центру зайнятості звітів, не інформування центри зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю позбавило можливості останньому здійснити свої повноваження та направити до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування у період з січня по травень 2017 року, суд зазначає, що обов'язок по інформуванню центр зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю, подання звіту виникло у відповідача з моменту початку використання найманої праці, згідно доказів, які містяться в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_6 почав використовувати найману працю з травня 2017 року, і відповідно з червня 2017 року направляв Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), а саме інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне стахування".

При цьому, суд зазначає, що роботодавець (відповідач) вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності вини останнього.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанови №21-60а11 від 20.06.2011 року; № 21-105а12 від 26.06.2012 року; № 21-95а13 від 02.04.2013 року), згідно якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів: ФОП ОСОБА_6 зареєстрований у ОСОБА_1 Фонді соціального захисту інвалідів, звітував про зайнятість та працевлаштування інвалідів, направляло до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, а тому зазначені адміністративно-господарські санкції до відповідача застосовані бути не можуть.

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 243, 246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2