Рішення № 76296590, 07.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1617/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми заборгованості, а саме - 237869,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та їх фактичне виконання. Виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, вжиті державним виконавцем в межах виконавчого провадження заходи примусового виконання рішення, не призвели навіть до часткового виконання рішення суду та стягнення на користь банку сум заборгованості. Вказує на те, що протягом всього часу здійснення виконавчого провадження державним виконавцем жодних коштів на користь банку не було стягнуто, а тому, вважає, що в останнього не було жодної підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. 06.09.2018 року відповідачем було надано суду матеріали виконавчого провадження № 51294083.

У судове засідання представник позивача та відповідач не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев’ятою статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, неприбуття учасників справи у судове засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду справи, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Першого відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 23.07.2015 року Луцьким міськрайонним судом, у справі № 161/8618/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

11.04.2018 року Волинська філія ДП «Сетам» повідомила, що електронні торги по лоту № 269199 (належні позивачу житловий будинок та земельна ділянка, що були предметом іпотеки) не відбулися.

29.05.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив, зокрема, відповідача, що не має наміру скористатися правом іпотекодержателя і придбати предмет іпотеки.

14.06.2018 року у виконавчому провадженні № 51294083 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з житлового будинку та земельної ділянки у зв’язку з відмовою стягувача залишити за собою нереалізоване майно боржника. Також 14.06.2018 року виконавцем було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми заборгованості - 237869,67 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження») рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016 року, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 14.06.2018 року у виконавчому провадженні № 51294083, що відкрите за постановою від 03.06.2016 року, регулювався положеннями вказаного Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, 14.06.2018 року виконавче провадження ВП № 51294083 було завершене (повернуто виконавчий документ стягувачу) саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення), у зв’язку з чим державним виконавцем прийнято в межах ВП № 51294083 оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.06.2018 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 5 статті 27 вказаного Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав коли виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремо випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені ч. 1 та 2 ст. 27 вказаного Закону не можуть застосовуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.04.2018 року у справі № 825/739/17 (К/9901/2103/17), від 30.05.2018 року у справі № 808/3791/16 (К/9901/20636/18).

Враховуючи те, що 14.06.2018 року державним виконавцем у ВП № 51294083 повернуто виконавчий документ стягувачу саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому настають наслідки, які передбачені ч. 3 ст. 40 вказаного Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що постанова ВП № 51294083 від 14.06.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 237869,67 грн. прийнята відповідачем правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні і у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_3 Андрусенко