Ухвала суду № 76296451, 06.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

06 вересня 2018 р. Справа № 802/2040/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про залишення позову без розгляду та клопотання про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, яка призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в порядку статті 263 КАС України.

В прохальній частині позову позивач просить поновити пропущений строк, вказуючи що строк позовної давності згідно Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду становить 30 років. Одночасно, посилається на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком та вказує, що строк звернення з позовом до суду не пропущений.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої – другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис “в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом” означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

Отже, процитована вище норма встановлює строки в межах яких особа може звернутись до адміністративного суду, а саме: строк встановлений процесуальним кодексом становить шість місяців або такий строк може визначатись іншими законами.

Так, посилаючись на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", позивач вказує, що строк звернення ним не пропущено.

Оцінюючи дані доводи, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз процитованої норми дає підстави для висновку, що виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали справи, спірна пенсія позивачу не нараховувалась. А отже відсутні підстави для застосування положень названої норми для строків звернення з цим позовом до суду. Відтак, застосуванню підлягають норми процесуального кодексу, який обмежує строк звернення шестимісячним терміном, який позивач частково пропустив, оскільки оскаржує дії та ставить питання про здійснення нарахування та виплату пенсії з 1.09.2011 р., тоді як звернувся з позовом лише 2.07.18 р.

Оцінюючи твердження позивача стосовно того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, відповідно, враховувати, що строк позовної давності становить 30 років, суд зазначає про наступне.

Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду регулює відносини у сфері відшкодування оператором шкоди завданої ядерним інцидентом. При цьому, в розумінні статті 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", експлуатуюча організація (оператор) - це призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронення радіоактивних відходів, забезпечує ядерну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.

Однак, спірні правовідносини, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пенсійним законодавством, які і визначають порядок призначення та виплат пенсій. Окрім того, у Конвенції мова йде про відшкодування шкоди саме оператором, тоді як предметом даного спору є виплата саме пенсії органом пенсійного фонду, що не є тотожними поняттями.

За таких обставин, Конвенція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як зазначено самим позивачем, йому відомо, що з вересня 2011 року про виплату пенсії у розмірі, нижчому ніж визначено статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки неодноразово звертався до органу пенсійного фонду з приводу її не нарахування та невиплати та отримував відмови.

Так, суду надано запит позивача від 27.07.17 р. адресований Жмеринському ОУПФ України, у якому звертається з приводу не нарахування та невиплати пенсії за період з 1.01.2014 р. по 2.02.2014 р. та відповідь на нього за № 69/13-7 від 10.08.2017 р., у якій проінформовано про періоди (до 2017 р. включно), суми, відсотки, види виплат.

Однак, до суду позов надійшов лише 02.07.2018 р., тобто в частині оскарження дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності з 1 вересня 2011 р. по 1.01.2018 р. та зобов’язання вчинити такі дії за даний період, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому, позивачем у клопотанні не наведено жодних поважних причин, які б перешкоджали зверненню до суду своєчасно, у межах строків визначених законом.

За наведених обставин, аргументи зазначені позивачем не можна вважати поважними причинами пропуску строку та такими, що не залежали від волевиявлення особи, а відтак, судом не приймаються до уваги.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України у випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що викладені у клопотанні позивача обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними причинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про

- визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року по 01.01.2018р.;

- зобов'язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року по 1.01.2018 р. в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” враховуючи положення ч.3 ст. 67 та щомісячної додаткової пенсії за шкоди, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч.1 ст.28, враховуючи положення ч.3 ст. 42 з послідуючим перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 01 вересня 2011 року 01.01.2018р.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Адміністративний позов залишити без розгляду в частині позовних вимог про :

- визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року по 01.01.2018р.;

- зобов'язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року по 1.01.2018 р. в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” враховуючи положення ч.3 ст. 67 та щомісячної додаткової пенсії за шкоди, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч.1 ст.28, враховуючи положення ч.3 ст. 42 з послідуючим перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 01 вересня 2011 року 01.01.2018р.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна