Ухвала суду № 76296443, 22.08.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4418/18

Провадження № 1-кс/210/1844/18

У Х В А Л А

іменем України

"22" серпня 2018 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Ступак С.В.,

за участю секретаря судового засідання Драгунової Я. М.,

прокурора Хоменко С.Д.,

розглянувши клопотання прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що У провадженні СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській областіперебуває кримінальне провадження №12018040710001171 відомості щодо якого 02.08.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі рішення сесії Затишнянської сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області України від 28.12.2000, Державному підприємству Дослідне господарство «РУНО» академії аграрних наук України передано в постійне користування земельну ділянку на території Затишнянської сільської ради Криничанського району в розмірі 11443,4004 га., про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серія І-ДП №003432 від 16.02.2001.

Станом на даний час вказаний акт є чинним, в установленому чинним законодавством України порядку його дію не припинено.

Відповідно до п. 4.5 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство «РУНО» академії аграрних наук України, землі дослідних полів Господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 315 затверджено Статут академії аграрних наук України. Пунктом 7 Статуту академії аграрних наук визначено перелік дій, які вона виконує з метою виконання покладених на неї завдань.

Зазначеним пунктом ОСОБА_2 не надано право органу управління державним майном, а саме вилучати при наявності чинного державного акту на постійне користування земельною ділянкою державної форми власності та передавати її у користування іншому підприємству, навіть якщо це підприємство входить до її структури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1089 від 21.06.1999 року «Про затвердження переліку установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук». Академії аграрних наук України надано право лише надання згоди для вилучення та передачі земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 постанови Верховної ради Української РСР № 1370-ХІІ від 29 липня 1991 року «Про статус Української академії аграрних наук України», за академією аграрних наук України закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Академії надано тільки право володіння та користування цим майном.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а саме земельними ділянками державної форми власності, розпорядження якими є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Конституції України, лише Кабінет Міністрів України має право розпоряджатися об’єктами державної форми власності, до яких саме відносяться і земельні ділянки, якими користується Державне підприємство Дослідне господарство «РУНО» академії аграрних наук України.

Постановою Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол № 16) від 23.12.2015 року (п.4 постанови), передано з балансу Державного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України» на баланс Державного підприємства «Дослідне господарство «Затишне» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_4 Національної академії аграрних наук України» земельну ділянку загальною площею 8943,4 га, з них сільськогосподарських угідь 8456,7 га, в тому числі ріллі 7383,6 га.

Зазначена постанова винесена із грубим порушенням вимог Конституції України та законів України у сфері земельних відносин та у сфері розпорядження державним майном.

У підтвердження зазначеного, Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2018 (справа №904/2032/16) п.4 Постанови Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол № 16) від 23.12.2015 визнано незаконним та недійсним щодо передачі саме земельних ділянок з балансу Дослідного господарства «РУНО» академії аграрних наук Українина баланс Державного підприємства «Дослідне господарство «Затишне» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_4 Національної академії аграрних наук України».

Таким чином, в діях президента ОСОБА_2 аграрних наук України ОСОБА_5, що виразились у підписанні Постанови Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол № 16) від 23.12.2015 року вбачаються ознаки неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

В свою чергу Державний реєстратор Нікопольської міської ради ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби03.04.2018 року на підставі лише Постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 23.12.2015 року та балансової відомості, без відповідної заяви власника земельної ділянки або уповноваженої ним особи та без документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою здійснив незаконну реєстрацію права користування за ДП ДГ «Затишне» земельними ділянками

- кадастровий номер: 1222082700:01:001:0179, площа: 3508.5574 га, адреса: Дніпропетровська обл.., Криничанський р., с/рада. Затишнянська;

- кадастровий номер: 1222082700:01:001:0177, площа: 2767.3883 га, адреса: Дніпропетровська обл.., Криничанський р., с/рада. Затишнянська;

- кадастровий номер: 1222082700:01:001:0178, площа: 1579.8057 га, адреса: Дніпропетровська обл.., Криничанський р., с/рада. Затишнянська;

- кадастровий номер: 1222082700:01:001:0176, площа: 648.5163 кв.м, адреса: Дніпропетровська обл.., Криничанський р., с/рада. Затишнянська, які, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №003432 від 16.02.2001передано в постійне користування Державному підприємству Дослідне господарство «РУНО» академії аграрних наук України.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 фактично здійснив самовільне вилучення у ДП ДГ «РУНО» земельної ділянки загальною площею 8504,2677 га, чим спричинив Державному підприємству Дослідне господарство «РУНО» академії аграрних наук України збитки на суму 23 0280 941,98 грн. (із врахуванням 27078,28 грн. нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по Дніпропетровській області станом на 01.10.2018).

Умисні дії ОСОБА_3, що виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб кваліфікуються за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.

09 серпня 2018 року винесено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_3 умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.364 КК України, підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо спричинених збитків протиправними діями протоколами обшуку відповідно до яких встановлено, що державна земля обробляється юридичним особами не державної власності, свідченнями свідка ОСОБА_7, а також іншими матеріалами кримінального провадження

Прокурором подано до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3 переховується від органів досудового розслідування, оскільки ним вчинено тяжке кримінальне правопорушення, яким спричинено збитки державі в сумі 23 0280 941,98 грн, за яке передбачено покарання і вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією майна.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.

Згідно положень ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування, або одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За положеннями ч.2 ст.183 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків, факт того що він не працює і немає постійного доходу, переховується від правоохоронних органів і перебуває в розшуку, а також враховуючи, що існує реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення і можливості підозрюваного переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав, на час розгляду даного клопотання, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3

Отже, клопотання слідчого про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 186-191, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Відповідно до ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана. У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту. У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

Копію ухвали в частині організації затримання ОСОБА_3 направити до другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_2

Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; або закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній; або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; або відкликання ухвали прокурором.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С. В. Ступак