Постанова № 76294607, 07.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/1591/17 Головуючий у 1 інстанції: Токарська І.С. Провадження № 22-ц/773/916/18 Категорія: 53 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Русинчука М.М.,

суддів Федонюк С.Ю., Матвійчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Маневицького районного суду від 22 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження № 910-2.2 від 01 квітня 2013 року він працює у ОСОБА_3 закладі (далі – КЗ) «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги (смт. Колки).

Позивач зазначав, що наказом головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 12 від 23 травня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» він був притягнутий до дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, однак вказаний наказ вважає незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів головним лікарем, оскільки він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином виконував покладені на нього трудові обов’язки.

Вказував, що його було безпідставно звинувачено у перебуванні 20 квітня 2018 року на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння та здійснення того ж дня прогулу.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просив суд скасувати наказ КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 12 від 23 травня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» про оголошення йому догани, довести до відома працівників КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про скасування наказу шляхом вивішення (оприлюднення) на дошці оголошень та стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Маневицького районного суду від 22 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалено скасувати наказ головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 12 від 23 травня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани ОСОБА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 640 грн судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» просив повністю скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю, з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що національним законодавством не врегульовано питання щодо освідування на предмет стану алкогольного сп’яніння працівників, а тому вважав, що проведення огляду позивача 20 квітня 2017 року на стан сп’яніння не черговим лікарем, а лікарем-невропатологом Маневицької ЦРЛ ОСОБА_4, на якого було покладено виконання обов’язків лікаря-нарколога, не є порушенням, та висновком якого було встановлено, що позивач був тверезий. Суд у своїх висновках посилався також на те, що факт складення відповідачем акту про тимчасове відсторонення позивача від роботи та акт про його відмову від ознайомлення з останнім не підтверджує особисте повідомлення позивача про лише тимчасове відсторонення від роботи. Відмовляючи у вимозі позивача про відшкодування завданої моральної шкоди, суд свій висновок обґрунтовував недоведеністю заподіяння такої шкоди відповідачем.

Однак, до такого висновку місцевий суд прийшов з порушенням норм матеріального права та без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом № 12 головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 23 травня 2017 року за порушення трудової дисципліни до фельдшера з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги (пункт ОСОБА_5) ОСОБА_2 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.167 – 168, т.1).

Згідно вищевказаного наказу ОСОБА_2 порушив трудову дисципліну, оскільки 20 квітня 2017 року перебував у стані алкогольного сп’яніння.

З показань допитаних в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, судом встановлено, що 20 квітня 2017 року о 09 год. 45 хв. заступник головного лікаря з медичної роботи ОСОБА_6 повідомила головного фельдшера закладу ОСОБА_1 про те, що надійшов анонімний телефонний дзвінок, яким повідомлено, що фельдшер з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги (пункт ОСОБА_5) ОСОБА_2 знаходиться на робочому місці під час чергування в нетверезому стані. За вказівкою головного лікаря закладу ОСОБА_10 головний фельдшер ОСОБА_1 та завідувач Ківерцівського відділення екстреної медичної допомоги ОСОБА_7 виїхали в смт. Колки. Туди ж прибула лікарська бригада Маневицького відділення екстреної медичної допомоги разом із старшим фельдшером ОСОБА_11 По приїзду на пункт екстреної медичної допомоги ОСОБА_5 лікарем з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги ОСОБА_5, старшим фельдшером ОСОБА_11 та фельдшером з медицини невідкладних станів (відповідальною особою) ОСОБА_12 було проведено медичний огляд та зроблено пробу на вміст алкоголю фельдшера ОСОБА_2 За результати обстеження о 10 год. 40 хв. був складений акт, відповідно до якого у ОСОБА_2 було встановлено високий артеріальний тиск, запах алкоголю з ротової порожнини, тремор кінцівок, а показники алкотестера становили 0,36 проміле алкоголю в крові (а.с.18, т.1). У зв’язку з цим позивача о 10 год. 41 хв. було тимчасово відсторонено від виконання обов’язків, на період освідування на стан алкогольного сп’яніння, а для чергування був викликаний фельдшер з медицини невідкладних станів ОСОБА_13

Об 11 год. 10 хв. комісією в складі завідувача Ківерцівського відділення екстреної медичної допомоги ОСОБА_14, головного фельдшера ОСОБА_1, лікаря з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги ОСОБА_5, старшого фельдшера Маневицького відділення екстреної медичної допомоги ОСОБА_11, фельдшера з медицини невідкладних станів Маневицького відділення екстреної медичної допомоги (пункт ОСОБА_5) ОСОБА_12, було проведено повторне обстеження ОСОБА_2, відповідно до якого у позивача було встановлено підвищений артеріальний тиск, запах алкоголю з ротової порожнини, тремор кінцівок, а показники алкотестера становили 0,20 проміле алкоголю в крові, про що було складено відповідний акт (а.с.19, т.1). Після цього членами комісії було прийнято рішення про проведення відібрання крові у ОСОБА_2 у Маневицькій ЦРЛ, однак по прибуттю в лікарню позивач відмовився від здачі крові.

Із консультаційного висновку спеціаліста № 74 від 20 квітня 2017 року вбачається, що лікарем ОСОБА_4 за результатами проведеного о 12 год. 15 хв. лабораторного дослідження було встановлено у ОСОБА_2 0,06 проміле і у графі «висновок спеціаліста» вказано «тверезий» (а.с.80 зворот, т.1).

З показань допитаного в якості свідка завідуючого поліклінічним відділенням Маневицької ЦРЛ ОСОБА_4 встановлено, що він, крім обов’язків лікаря – невропатолога, згідно наказу головного лікаря Маневицької ЦРЛ виконує також обов’язки лікаря – нарколога, у зв’язку із чим проводив 20 квітня 2017 року освідування ОСОБА_2 Свідок також зазначив, що перед оглядом позивача до нього телефонував ОСОБА_11 і просив оглянути на предмет перебування в стані алкогольного сп’яніння їхнього працівника.

З консультативного висновку спеціаліста № 1217 Волинського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_15 вбачається, що о 15 год. 30 хв. 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного сп’яніння (а.с.74, т.1).

Лікар – нарколог Волинського обласного диспансеру ОСОБА_15 місцевому суду підтвердив, що 20 квітня 2017 року о 15 год. 30 хв. він проводив огляд ОСОБА_2 на стан сп’яніння і за допомогою алкотестера Драгер було встановлено, що позивач тверезий. ОСОБА_2 також хотів здати аналіз крові на вміст алкоголю, однак він йому пояснив, що в цьому немає потреби, так як будуть аналогічні результати із приладом Драгер.

Суд першої інстанції у своїх висновках вказував на те, відповідачем не доведено наявності умов для притягнення позивача ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим прийшов до висновку про скасування наказу головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 12 від 23 травня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани позивачу.

Однак, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та не узгоджуються із встановленими у даній справі обставинами та наявними у ній доказами.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 визначено, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Доповідною і службовими записками працівників відповідача, показаннями допитаних свідків в даній справі, відповідними актами, висновком, які містяться в матеріалах справи, доведено, що 20 квітня 2017 року у позивача ОСОБА_2 було виявлено характерні для стану алкогольного сп’яніння ознаки: запах алкоголю з ротової порожнини, тремор кінцівок, а показники алкотестера становили: 0,36 проміле алкоголю в крові станом на 10 год. 40 хв., 0,20 проміле станом на 11 год. 10 хв., 0,06 проміле станом на 12 год. 15 хв.

Запах алкоголю з ротової порожнини та тремор кінцівок, що були виявлені у позивача, відповідно до п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або пересування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, є ознаками алкогольного сп’яніння.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» робочий день у позивача починається о 08 год. 00 хв. У зв’язку з цим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що внаслідок природного витвереження вміст алкоголю у крові позивача закономірно зменшився до нуля на час його перебування станом на 15 год. 30 хв. на освідуванні в обласному наркологічному диспансері (а.с.21, т.1). Показник вмісту алкоголю у крові позивача станом на початок робочого дня був значно вищий, про що свідчать зазначені показники, які вказують на швидке його виведення із організму позивача за вказаний проміжок часу (з 10 год. 40 хв. по 12 год. 15 хв. (півтори години) показник алкоголю у крові зменшився з 0,36 проміле до 0,06 проміле).

Такі темпи виведення алкоголю з організму (0,2% (проміле) за годину (0,36% - 0,06% : 1,5 год.)), свідчать, що на початок робочого дня (на 8 год. 00 хв.) концентрація алкоголю в організмі позивача сягала близько 0,89% (проміле) (0,36% (станом на 10 год. 40 хв.) + 0,2 (або 2/10)% х 2 цілих 2/3 год. (або 8/3 год)). Зазначене узгоджується з роз’ясненнями, що містяться у листі головного лікаря Волинського обласного наркологічного диспансера, який можна розцінювати в розглядуваному випадку як висновок спеціаліста (а.с.14, т.2). Наведене свідчить, що позивач на початок робочого дня перебував у стані алкогольного сп’яніння, що є безумовним порушенням трудової дисципліни.

Висновок лікаря ОСОБА_4 про тверезий стан позивача станом на 12 год. 10 хв. 20 квітня 2017 року за наявності в останнього 0,06% (проміле) алкоголю не спростовує факту перебування позивача на початок робочого дня у стані алкогольного сп’яніння, а навпаки, підтверджує факт вживання ОСОБА_2 алкоголю (до чи після приходу на роботу), концентрація якого від часу появи на роботі (8 год. 00 хв.) і до вказаної перевірки позивача на стан сп’яніння після сплину чотирьох годин значно зменшилась внаслідок природного витвереження (щонайменше 0,2% (проміле) за годину).

Наведені обставини та те, що позивач відмовився здавати кров на аналіз при перевірці його на стан алкогольного сп’яніння в Маневицькій районній лікарні, свідчать про доведеність факту появи його на роботі в стані алкогольного сп’яніння та правомірність застосування щодо нього за вчинення цього дисциплінарного проступка у вигляді найменш суворішого стягнення – догани.

З цих же міркувань не може бути взятий до уваги як такий, що спростовує факт появи позивача на роботі в стані алкогольного сп’яніння, консультативний висновок лікаря Волинського обласного наркологічного диспансера про перебування позивача станом на 15 год. 30 хв. у тверезому стані (а.с.21, т.1), оскільки з огляду на час складення цього висновку і час, з якого почався його робочий день позивача (минуло більше 7 годин), цілком можливо що на час цієї перевірки внаслідок природнього витвереження у позивача зникли ознаки алкогольного сп’яніння.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Оскільки позивач вчинив дисциплінарний проступок, за який відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи, оголошення йому догани за таке порушення трудової дисципліни відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого проступку.

В той же час, колегією суддів не приймаються до уваги покликання відповідача на те, що позивач зобов’язаний був спочатку звернутися не до суду, а до комісії по трудових спорах КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити про те, що позивачем ОСОБА_2 не було надано жодних доказів на підтвердження того, що оскаржуваний ним наказ був винесений головним лікарем з особистих мотивів.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у розглядуваній справі місцевий суд прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та скасування наказу головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 12 від 23 травня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани ОСОБА_2, оскільки наявні у справі докази та встановлені апеляційним судом обставини безпосередньо вказують на порушення позивачем трудової дисципліни та положень трудового законодавства (перебування на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння та відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня), які стали підставою для дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Оскільки дії відповідача щодо накладення на позивача заходу стягнення у вигляді догани були законними і узгоджуються з положеннями трудового законодавства, тому колегія суддів приходить до висновку, що передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу відсутні.

Висновок місцевого суду з посиланням на ст. 138 КЗпП України про дію у трудовому праві принципу презумпції невинуватості не відповідає положенням трудового законодавства, оскільки наведена норма передбачає обов’язок роботодавця доводити умови для притягнення працівника до матеріальної відповідальності, що не можна ототожнювати із вказаним принципом, який трудовим законодавством не передбачений.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване в даній справі рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційним судом в даній справі ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, тому у відповідності до вимог ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з нього на користь відповідача КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 920 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задовольнити.

Рішення Маневицького районного суду від 22 травня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 920 (одна тисяча дев’ятсот двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді