Рішення № 76293807, 28.08.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Черкаси справа № 925/621/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від прокуратури: Буджерак М.Р.

від позивача: Петренко С.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 195 349,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь Смілянської міської ради 195 349,00 грн. збитків у виді упущеної вигоди, завданих фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1, без оформлення правовстановлюючих документів.

10.08.2017 прокуратурою подано суду заяву № 6356вих17 від 08.08.2017 (а.с. 168-169 том 1) про зменшення позовних вимог, в якій з урахуванням строку позовної давності просить суд стягнути з відповідача заявлені збитки в сумі 180 664,18 грн. за період з 26.05.2014 по 28.02.2017.

Ухвалою від 10.08.2017(а.с. 173-176) прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та провадження у справі зупинено до часу набрання законної сили рішенням у справі № 703/2483/17 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за адміністративним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою від 24.07.2018 (а.с. 203-204) провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду.

16.08.2018 відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення по справі № 2340/2863/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Смілянської міської ради про визнання повністю протиправним та не чинним рішення Смілянської міської ради від 02.04.2015 № 64-101/VІ "Про затвердження ставок земельного податку та розміру орендної плати на 2015 рік в адміністративних межах Смілянської міської ради".

Судом відхилено заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що на час вирішення даного питання набрав чинності ГПК України в редакції від 15.12.2017. Справа перебуває на стадії розгляду по суті з 17.07.2017 і згідно з ч. 3 ст. 195 чинного ГПК України провадженні у справі вже не може бути зупинено до розгляду іншої справи. Крім того, представник відповідача не зміг пояснити іншими наявними у справі документами, яке значення для розрахунку збитків має це рішення Смілянської міської ради.

В останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, його явка не визнавалася обов'язковою, що не перешкоджає суду провести розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивач зменшені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у минулих засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, через незаконність рішень Смілянської міської ради, на підставі яких проведено обрахунок збитків, фактичне використання відповідачем меншої по площі земельної ділянки під будівлею.

В судовому засіданні 28.08.2018 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі докази, оцінивши доводи та заперечення учасників судового процесу, судом встановлено наступне:

Відповідно до договору купівлі - продажу комплексу нежитлових будівель від 14.10.2009 (а.с. 21) гр. ОСОБА_3 було придбано комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 1,1652 га , яка рахується за Смілянською міською радою та не надана у власність або постійне користування.

01.10.2010 відповідач звернувся до Смілянської міської ради із заявою (а.с. 39) про надання йому дозволу на оформлення права користування земельною ділянкою площею 1,1652 га під розміщення підприємства з переробки сільгоспродуктів за адресою АДРЕСА_1 строком на 49 років.

09.12.2010 Смілянською міською радою Черкаської області прийнято рішення № 2-45/VI ( а.с. 19), яким було надано фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по АДРЕСА_1.

30.08.2011 Смілянською міською радою Черкаської області було прийнято рішення "12-100/VI (а.с. 18), яким було надано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 під розміщення підприємства з переробки сільськогосподарської продукції на АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1,1652 га за рахунок землекористування ФОП Онопрієнка В.І. забудованих земель , у тому числі земель, що використовуються для відпочинку та інших відкритих земель, у тому числі зайнятих поточним будівництвом в оренду строком на 10 років до 01.09.2021 та зобов'язано ФОП ОСОБА_3 у двохмісячний строк після прийняття рішення про надання земельної ділянки зареєструвати договір оренди землі в міськрайонному управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області.

Даними доказами спростовуються доводи відповідача про те, що ним фактично використовується менша за площею земельна ділянка, оскільки її розмір (1,1652 га) визначався саме за заявою відповідача до Смілянської міської ради і рішення ради відповідають волевиявленню відповідача в цьому питанні.

За твердженням представника прокуратури та позивача, з 2009 року і по теперішній час ФОП ОСОБА_3 не звернувся до Смілянської міської ради за укладенням договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,1652 га.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічний припис міститься в ст. 1 Земельного кодексу України ( далі ЗК), яка вказує що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 12 ЗК України передбачено повноваження міської ради у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст шляхом розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В ст. 126 ЗК України зазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Отже, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено зміст прав на земельну ділянку особи при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, які відповідають видам прав на землю згідно з розділом ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України; відповідні права та наслідки переходу права власності на нерухоме майно визначено статтею 120 Земельного кодексу України.

За змістом норм ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 2 Рішення Смілянської міської ради від 30.08.2011 № 12-100 (а.с. 18) припинено дію рішення міської ради від 03.03.2008 № 24-54 "Про передачу земельної ділянки ФОП Онопрієнку В.І. (це попередній власник будівлі по АДРЕСА_1) під розміщення підприємства з виробництва автобензинів по АДРЕСА_1 в оренду" в зв"язку із переходом права власності на нерухоме майно.

Отже, з моменту виникнення у відповідача права власності на приміщення по АДРЕСА_1, у нього виникають зобов'язання по внесенню плати за землю (або земельний податок, або орендна плата по договору), які припиняються у попереднього власника.

Доказів сплати податку на землю відповідач суду не подав. Договір оренди земельної ділянки для внесення позивачу орендної плати зі Смілянською міською радою не оформив.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" -- власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (п. 3.7).

Оскільки відповідачем право на земельну ділянку не оформлено, технічну документацію не виготовлено, а використання землі є платним, перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської міської ради заявив вимоги про стягнення з відповідача збитків, що завдані внаслідок використання ним земельної ділянки без правоустановчих документів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням речі або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. "д" ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких, зокрема, обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Зазначений Порядок визначає, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Де неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.03.2017 № 128 ( а.с. 40 том 1) затверджено акт (а.с.41 том 1) визначення розміру збитків через несплату орендної плати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою площею 1,1652 га на АДРЕСА_1 під розміщення підприємства з переробки сільськогосподарської продукції станом на 01.03.2017 в розмірі 195 349,00 грн.

Доказів невідповідності складу комісії виконкому Смілянської міської ради з визначення розміру збитків Постанові КМУ № 284 від 19.04.1993р. та незаконності рішення Смілянської міської ради від 21.01.2016 № 21 про її утворення, відповідачем суду не подано. В адміністративному провадженні у Смілянському міськрайонному суді в справі № 703/2483/17 відповідач оскаржував вказане рішення про утворення комісії та п. 3 рішення виконкому Смілянської міської ради № 128 від 23.03.2017 про затвердження Акту з визначення розміру збитків по ФОП ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін Київським апеляційним адміністративним судом (а.с. 195 том 2), відповідачу у позові відмовлено повністю.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про необхідність відшкодувати збитки за використання земельної ділянки без правоустановчих документів (а.с. 43). Дане звернення залишено відповідачем без задоволення, що і спричинило спір.

Розрахунок розміру збитків (додаток до Акту а.с. 41 з оборотом том 1) Смілянською міською радою проведено вірно. На підтвердження розрахунку у справу подано всі рішення Смілянської міської ради і витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких проведено розрахунок збитків.

Суд погоджується також і зі зменшеним розрахунком позивача за позовними вимогами (а.с. 170 том 2) в межах строку позовної давності для стягнення збитків.

При цьому судом враховується, що застосовані позивачем коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель по кожному періоду нарахування відповідають відомостям з листа Держгеокадастру від 11.01.2016 № 6-28-0,22-201/2-16. При цьому індекс інфляції є тим самим показником, що і індекс споживчих цін.

У відповідності до змісту Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджено наказом Мінагропоітики і продовольства України 25.11.2016 № 489, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

При цьому у формулу визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів входять лише показники витрат на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); норма прибутку (6%); норма капіталізації (3%); коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Отже при періодичному визначенні нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнти індексації не використовуються і тому позивачем вони у подвійному розмірі не застосовуються.

Податковим Кодексом України у ст. 289 визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (це сукупність окремих показників ) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Виходячи з цього, у розрахунках позивача (а.с. 170 том 1) правильно кумулятивно застосовано коефіцієнти індексації на кожну зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем без правоустановлюючих документів.

Суд вважає, що позивачем доведено також й існування у бездіяльності відповідача всіх чотирьох складових для стягнення збитків, виходячи з такого:

Вищий господарський суд України в постанові пленуму від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) у п. 3.8. вказав, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зі свого боку та за заявою відповідача прийняв всі необхідні рішення, надав дозволи, для оформлення між сторонами договірних стосунків щодо оренди земельної ділянки під належним відповідачу об'єктом нерухомості по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Пунктом 3.4 даної постанови пленуму визначено, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідачем не наведено суду доказів про існування об'єктивних обставин або перешкод для укладення передбаченого нормами земельного законодавства договору оренди земельної ділянки площею 1,1652 га по АДРЕСА_1, а також обставин, які б підтверджували вчинення ним дій, спрямованих на укладення такого договору, оскільки саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Неоформлення документів на право користування земельною ділянкою земельною ділянкою площею 1,1652 га на АДРЕСА_1, виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача, його вину та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та завданими збитками.

Розмір збитків позивачем визначено вірно, збитки у добровільному порядку не відшкодовано.

На підставі викладеного позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову на відповідача покладається обов'язок відшкодувати понесені прокуратурою Черкаської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 930,24грн.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Смілянської міської ради (ідентифікаційний код 25874705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна. 37) -- 180 664,18 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 1,1652 га без правовстановлюючих документів,

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119) -- 2930,24 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018

Суддя Н.М. Спаських