Рішення № 76293751, 03.09.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/152/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Ярославська З.І.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ", вул. Текстильна, 24а, м. Тернопіль, 46010

до відповідача ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 47720

про стягнення заборгованості в сумі 19965,11 грн.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG2JD8042080 E1.

В судовому засіданні 03.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність №6 від 12.02.2018

Відповідача: Пономаренко Ігор Анатолійович, адвокат

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 19965,11 грн., з яких: 7490,52 грн. - борг за поставлений товар, 10623,65 грн. - вартість неповернутих кегів; 995,45 грн. - пеня; 676,35 грн. - інфляційні втрати та 179,14 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 11.06.2018 на 16:00 год., у зв'язку із перебуванням судді у відпустці розгляд даної справи було перенесено на 16.07.2018 на 16:00 год.

16.07.2018 головуючим відповідно до ч.3 ст.201 ГПК України оголошено відкритим судове засідання про розгляд даної справи по суті.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи за клопотанням останнього ухвалою суду від 16.07.2018р. відкладено на 02 серпня 2018р. о 14:30 год.

В судове засідання 02.08.2018р. відповідач не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

У відзиві на позов б/н від 24.04.2018р. (вх.№11651 від 25.05.2018р.) проти позовних вимог заперечив з підстав що ОСОБА_4 не була уповноважена підписувати від імені ОСОБА_1 документи, на поставку та отримання продукції; у накладних на поставку продукції відсутній підпис ОСОБА_1 і на останніх стоїть підпис невідомої особи. Також в зазначеному відзиві просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити запитання: Чи ОСОБА_1, чи іншою особою поставлені підписи у накладних, що долучені до матеріалів справи №921/152/18. Проведення експертизи просив доручити Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру, що знаходиться за адресою: вул. С.Будного, 48, м. Тернопіль.

Представник позивача щодо клопотання про проведення експертизи не заперечив, за умови якщо таку буде проведено за рахунок відповідача.

Також надав суду для проведення експертизи оригінали наступних документів: договір №122 від 13.06.2016р., накладна №2371 від 16.08.2016р., накладна №2811 від 31.10.2016р., накладна №651 від 07.02.2017р., накладна №260 від 04.04.2017р., накладна №4005 від 30.06.2017р., накладна №3994 від 30.06.2017р., конверт зі взірцем підпису представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яким відповідач надіслав позивачу відзив на позовну заяву, опис вкладення до відправ правлення, зі взірцем підпису ОСОБА_4 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 02.08.2018 відкладено розгляд справи на 03.09.2018 на 15 год. 30 хв. та зобов'язано відповідача ФОП ОСОБА_1 подати в 15-денний строк з моменту отримання ухвали:

1) вільні зразки (оригінали) підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в документах, що посвідчують особу в документах, що виконані в період червень 2016 року - червень 2017 року в заявах, договорах, додаткових угодах, скаргах, квитанціях, відомостях, накладних, дорученнях, рахунках, касових ордерах, довіреностях, чеках, гарантійних талонах, тощо;

2) умовно-вільні зразки підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в документах, що посвідчують особу в документах, що виконані в період червень 2016 року - червень 2017 року, що виконані з червня 2017 року до теперішнього часу;

3) експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з урахуванням всіх можливих варіантів.

Відповідач таких документів суду не представив.

Як пояснив представник відповідача, він не отримував ухвали суду від 02.08.2018 року та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості виконати викладені в ухвалі вимоги суду.

Представник позивача заперечив щодо клопотання заперечив, та пояснив, що відповідач мав досить часу для виконання ухвали суду та в даному випадку свідомо затягує час розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач вчасно отримав ухвалу суду від 02.08.2018р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, відхилив його.

Також позивач до початку судового засідання надав суду клопотання б/н від 30.08.2018 (вх.№16382 від 30.08.2018) яким просив долучити до мета ріалів справи нотаріальні посвідчені заяви свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Суд, розглянувши клопотання, задовольнив його.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору відповідачу були поставленні товарно-матеріальні цінності. Разом з товаром відповідачу були передані і кеги, які є зворотною тарою. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач вартість товару оплатив лише частково, а також не повернув зворотно тари, а саме кегів у кількості 3 шт., у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 7490,52 грн. та 10623,65 грн. вартості неповернутих кегів. Крім того, відповідачу згідно умов договору нараховано пеню, а також нараховані 3% річних та інфляційні нарахування. Також зазначила, що надані суду заяви свідків додатково підтверджують заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві б/н та б/д (вх.№11651 від 25.05.2018р.) проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, та просить суд врахувати, що на накладних, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, стоїть підпис невідомої особи. Відповідачем вони не підписувалися та про їх існування відповідачу нічого не відомо. Також зазначив, що наявна в матеріалах справи копія довіреності на ОСОБА_4 не уповноважує останню підписувати від імені відповідача документи, котрі стосуються підприємницької діяльності, а станом на сьогоднішній день між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відсутні будь-які відносини. Вважає, що ФОП ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі. Також просить суд не брати до уваги заяви свідків, оскілки ці особи перебувають у трудових відносинах із позивачем та залежні від нього.

Представник позивача щодо доводів відповідача заперечила та пояснила, що ОСОБА_5 працює у ТОВ "Логістичний центр Тернополя", а ОСОБА_7 працює в ПрАТ "Оболонь" та не перебувають із Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ" у трудових відносинах. Щодо довіреності виданої на ім'я ОСОБА_4 то у ній відсутні будь-які обмеження щодо підпису чи діяльності. Щодо твердження представника позивача про відсутність будь-яких відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, то воно спростовуються копією квитанції, якою направлено відзив на позовну заяву на адресу позивача, та яка підписана ОСОБА_4

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ" (далі - Постачальник) в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) в особі ОСОБА_4 13.06.2016р. укладено Договір поставки №122, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставляти) товар, а Покупець зобов'язався своєчасно приймати цей товар, оплачувати його вартість на умовах даного договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

Кількість та вартість товару визначається в накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2. Договору).

Заставна ціна на пляшки, ящики, кеги та балони (надалі - тара, зворотна тара) вказується в накладних (п.2.1. Договору).

Пунктом 2.6. Договору Покупець зобов'язався повертати Постачальнику(якщо пляшка зворотна) - 95% від поставленої кількості; кеги, вуглекислотні балони, ящики - 100%

Вся зворотна тара повинна бути повернена Покупцем Постачальнику в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції, ящики в термін -21 день; кеги в термін не більше - 14 діб; вуглекислотні балони в термін не більше 30 діб.

Товар відпускається Постачальником за вільно відпускними цінами, які зазначаються в накладних (п.3.1. Договору).

Вартість поставленого товару оплачується Покупцем протягом 14 календарних днів з дати його отримання. Оплата одержаного товару проводиться згідно проводиться за готівку та в безготівковій формі (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що в разі, пошкодження або неповернення кегів та вуглекислих балонів в строк. Передбачений договором Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний відшкодувати їх вартість з ПДВ, виходячи з того, що вартість одного кега 50 літрів або одного кега 30 літрів складає 112 Євро разом з ПДВ. Покупцю необхідно провести перерахунок вартості кегів на українську гривню згідно курсу гривні до Євро (визначено національним банком України в день проведення платежу) та самостійно провести відшкодування вартості кег на протязі трьох діб з моменту вимоги Постачальника.

Ціна на окрему партію товару вказується Постачальником в накладних, яку Покупець повинен розглядати як оферту з боку Постачальника. Факт прийомки покупцем від Постачальника (або водія-експедитора) товару означає згоду Покупця з запропонованою ціною та асортиментом товару (п.4.2. Договору).

У випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажений товар, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту підписання і діє протягом 1 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні 1 рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону протягом 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії договору про намір припинити його дію.

На виконання умов договору поставки №122 від 13.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ" відвантажило, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 прийняла товарно-матеріальні цінності разом з кегами на підставі накладних №2371 від 16.08.2016р., № 2811 від 31.10.2016р., №651 від 07.02.2017р., №260 від 04.04.2017р., №4005 від 30.06.2017р., №3994 від 30.06.2017р. на загальну суму 8896,52 грн.

Свідок ОСОБА_5 у заяві від 29.08.2018 повідомив, що працює в ТОВ "Логістичний центр Тернополя" на посаді водія. В його посадові обов'язки входить доставка товару у роздрібні торгові точки. Одна з таких точок - магазин-кафе по вул. Золотогірська, 20 у м. Тернопіль ФОП ОСОБА_1 Також повідомив, що він особисто вивантажував товар згідно накладних №260 від 04.04.2017, №4005 від 30.06.2017 та №3994 від 30.06.2017. Товар приймали продавці магазину та ставили на накладній свій підпис прізвище та ініціали. Товар поставлявся в магазин неодноразово, жодних зауважень щодо кількості чи якості товару від ФОП ОСОБА_1 чи продавців не поступало. З змістом закону щодо кримінальної відповідальності ознайомлений.

Свідок ОСОБА_6 у заяві від 29.08.2018 повідомив, що працює в ТОВ "ГІГ-АНТ" на посаді начальника відділу збуту (маркетингу). В його посадові обов'язки входить пошук нових роздрібних торгівельних точок, укладення з ними договорів на поставку товару та контроль за процесом замовлення, доставки товару до клієнта та оплати вже поставленого товару. Зазначив, що торгівельні представники ТОВ "ГІГ-АНТ" щотижня приїжджали в торгівельну точку по вул.Золотогірська, 20 у м. Тернопіль та брали замовлення на доставку товару, здійснювали викладку доставленого товару на полицях магазину. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не оплачувала своєчасно за поставлений товар особисто приїжджав до неї у магазин на переговори щодо поплати поставленого товару. Усі переговори велися з її представником ОСОБА_4 Саме вона проводила звірку та розпоряджалася коштами, тобто безпосередньо виконувала обов'язки керуючої магазином, що належить ФОП ОСОБА_1 Жодного разу ОСОБА_4 не відмовлялася від факту отримання алкогольної продукції ввід ТОВ "ГІГ-АНТ", заборгованість визнавала, однак стверджувала, що на даний момент немає коштів для оплати. З змістом закону щодо кримінальної відповідальності ознайомлений.

Свідок ОСОБА_7 у заяві від 29.08.2018 повідомив, що працює у ПрАТ "Оболонь" на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту. Оскільки ТОВ "ГІГ-АНТ" є офіційним дистриб'ютором ТМ "Оболонь" в м. Тернополі та Тернопільській області ним здійснюється нагляд за діяльністю торговельних представників ТОВ "ГІГ-АНТ", які працюють по м. Тернопіль. Однією з торгових точок, куди здійснювало доставку продукції ТОВ "ГІГ-АНТ", був магазин-кафе по вул. Золотогірська, 20 у м. Тернопіль ФОП ОСОБА_1 Згідно договору на поставку товару тара, зокрема кеги (бочки) в якій поставляється продукція ТМ "Оболонь" є зворотною та підлягає поверненню постачальнику. ФОП ОСОБА_1 замовила у ТОВ "ГІГ-АНТ" розливну продукцію в кегах згідно накладних №2811 від 31.10.2016, №2371 від 16.08.2016 та №260 від 04.04.2017. За отриманий товар підприємець розрахувалася, внесла кошти в касу товариства проте кегів не повернула. У зв'язку з чим особисто приїжджав у торгівельну точку та спілкувався з представником підприємця ОСОБА_4, яка отримання товару по вказаних накладних не заперечувала, факт оплати підтвердила однак зазначила що кеги теж повернуті, водночас підтверджуючих документів не надала. З змістом закону щодо кримінальної відповідальності ознайомлений.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений договором строк оплату товару здійснив частково, на суму 1406 грн., і станом на день звернення з позовом до суду за ним рахувалася заборгованість за поставлений товар в сумі 7490,52 грн.

Крім того, відповідач не повернув зворотної тари, а саме кегів в кількості 3 шт., поставлених згідно накладних 2371 від 16.08.2016р., №2811 від 31.10.2016р. та №260 від 04.04.2017р.

26.02.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №6 від 23.02.2018р. про сплату боргу на суму 7490,52 грн. та вимогу №7 від 23.07.2018р. про сплату боргу в сумі 11044,32 грн. в яких запропоновано в семиденній термін з дня отримання вимог оплатити заборгованість за поставлений товар та повернути кеги або сплатити їх вартість.

Вимоги вручені відповідачу 03.03., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишені останнім без відповіді та реагування.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.6.2. Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Згідно розрахунку позивача за період з 15.07.2017р. по 15.01.2018р. пеня становить 995,45 грн..

Також ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 179,14 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 15.07.2017р. по 01.05.2018р. Також позивачем нараховано 676,35 грн. інфляційних нарахувань за період липень 2017р. - березень 2018р.

Розглянувши надані позивачем розрахунки суми боргу та пені, суд приймає їх як правомірні та обґрунтовані, а позовні вимоги вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України). Зокрема, одним з видів доказів в господарському процесі можуть бути показання свідка, що передбачено статтями 87-90 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсутні будь-які трудові відносини спростовуються долученою до матеріалів справи копією довіреності від 13.04.2016р., яка надана з правом передоручення повноважень іншим особам, на три роки і є дійсна до 13.04.2019 року. Доказів анулювання вказаної довіреності відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що товар отриманий не належною особою спростовуються копіями накладних та показаннями свідків викладених у відповідних заявах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ", вул. Текстильна, 24а, м. Тернопіль, код 40473841 - 7490 (сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 52 коп. боргу за поставлений товар, 10623 (десять тисяч шістсот двадцять три) грн. 65 коп. вартості неповернутих кегів; 995 (дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. пені; 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 14 коп. 3% річних та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. в повернення сплаченого судового збору.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст складено 07 вересня 2018 року.

Суддя Ю.О. Чопко