Рішення № 76293544, 28.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 Справа №914/729/18

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс”, м. Львів

про: стягнення штрафних санкцій в сумі 3286000,00 грн. за договором поставки №CVP08986 від 25.01.2018р.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс”, м. Львів

до відповідача (за зустрічним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл”, м. Київ

про: визнання недійсним договору поставки №CVP08986 від 25.01.2018р.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 – представник (довіреність № 2018/75 від 08.06.2018р.),

Від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2 – адвокат (ордер серія ЛВ № 128189 від 11.05.2018р.),

Права і обов’язки роз’яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс” про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 575 479,45 грн. за договором поставки №CVP08986 від 25.01.2018р.

Ухвалою суду від 27.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Підготовче судове засідання призначене на 17.05.2018р.

15.05.2018р. за вх.№17076/18 від відповідача через канцелярію суду на адресу суду поступила Заява №19 від 11.05.2018р. про продовження відповідача строку для надання відзиву та пред’явлення зустрічного позову до 25.05.2018р., та відкласти, в зв’язку з цим, підготовче судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2018р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2018р. просив суд задоволити подане клопотання, та продовжити строк на подання відзиву до 25.05.2018р., мотивуючи це тим, що на підставі ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив, мотивуючи заперечення відсутністю поважних причин, щодо пропуску строку.

Ухвалою суду від 17.05.2018р. продовжено строк для подання відзиву до 22.05.2018р. та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 07.06.2018р.

Ухвалою від 29.05.2018р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом, який призначено до розгляду на 07.06.2018р.

Ухвалою від 07.06.2018р. підготовче засідання відкладено на 14.06.2018р.

Ухвалою суду від 12.06.2018р. підготовче засідання призначено на 21.06.2018р.

04.06.2018р. за вх.№19850/18 від позивача за первісним позовом поступив Відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору поставки, в якому позивач за первісним позовом просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” в повному обсязі.

04.06.2018р. за вх.№19849/18 від позивача за первісним позовом поступила Відповідь на відзив, в якій позивач за первісним позовом просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 "АТ Каргілл" в повному обсязі.

12.06.2018р. за вх.№21471/18 від позивача за первісним позовом поступило Клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 14.06.2018р.

19.06.2018р. за вх.№1648/18 від позивача за первісним позовом поступила Заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач за первісним позовом просить суд збільшити позовні вимоги ОСОБА_3 “АТ Каргілл” на суму в розмірі 1 710 520,55 грн., та стягнути з відповідача ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” штрафні санкції в сумі 3 286 000,00 грн.

20.06.2018р. за вх.№23019/18 від відповідача за первісним позовом поступило Клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю представника.

Ухвалою суду від 21.06.2018р. строк підготовчого провадження продовжено та підготовче судове засідання відкладено на 11.07.2018р.

11.07.2018р. підготовче засідання не відбулося у зв’язку із відрядженням судді Ділай У.І. Ухвалою суду від 05.07.2018р. підготовче засідання призначено на 24.07.2018р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 24.07.2018р. надав суду усні пояснення, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у зустрічному позові просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 24.07.2018р. надав суду усні пояснення, проти первісного позову заперечив, підтримав зустрічний позов та просив задоволити.

Ухвалою суду від 24.07.2018р. підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2018р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 28.08.2018р. підтримав позовні вимоги первісний позов, просив його задоволити з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. При цьому, заперечив проти зустрічного позову.

У судовому засіданні 28.08.2018р. представник відповідача за первісним позовом заперечив проти первісного позову та просив задоволити зустрічний позов.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

25 січня 2018 року між сторонами було укладено Договір поставки № СVР08986, згідно з умовами якого ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” зобов’язався поставити та передати у власність, а ОСОБА_3 “АТ Каргілл” прийняти та оплатити сою урожаю 2017 року українського походження на умовах поставки «DАР доставлено до Філії ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський Зерновий Термінал» згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам Договору (п. 1.1. Договору). Сторони узгодили наступну кількість Товару, що підлягає поставці в фізичній вазі - 2480 тонн +/- 5% за вибором Покупця (п. 2.1. Договору), термін поставки Товару - до 10 лютого 2018р. (п. 4.1. Договору), а також ціну за 1 тонну Товару - 13 250,00 грн., що на дату підписання Договору становило еквівалент 459,11 доларів США за середньозваженим курсом гривні до долара США ПАТ «Креді ОСОБА_4» для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з купівлі-продажу іноземної валюти (п. 3.4. Договору).

09 лютого 2018 року ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” спільно з ТОВ «Агро-Юг В» посилаючись на неможливість виконати поставку Товару з огляду на завантаженість залізничної ст. Війтівці та брак вагонів просив продовжити строк поставки товару до 20 лютого 2018р. У відповідь на даний лист ОСОБА_3 “АТ Каргілл” пішов на зустріч ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” та погодився продовжити, встановлений Договором строк поставки Товару, про що Сторони 10 лютого 2018р. підписала Додаткову угоду № 2 до Договору.

Проте, станом на дату написання даної позовної заяви ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” належним чином не виконав взяті на себе згідно з умовами Договору зобов’язання, щодо поставки Товару.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку прострочення передачі Товару Постачальником проти терміну, вказаного в п. 4.1. Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Товару.

Спір виник внаслідок того, що ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” не виконав взятих зобов’язань та не поставив товар в обумовлені терміни. Відтак, ОСОБА_3 “АТ Каргілл” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача за первісним позовом 3 286 000,00 грн. штрафних санкцій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” заперечило проти позовних вимог та подало зустрічний позов, в якому зазначено наступне.

03.05.2018р. на адресу ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” надійшла ухвала господарського суду Львівської області від 27.04.2018 р. у справі №914/729/18 та позовна заява з додатками відповідача про стягнення штрафних санкцій за спірним договором поставки. З цього моменту загальним зборам позивача стало відомо про факт укладення оспорюваного Договору поставки.

Як стало відомо загальним зборам ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” з доданого до позовної заяви договору поставки, такий підписаний директором товариства - ОСОБА_5 без згоди на його укладення (затвердження) загальними зборами позивача.

Згідно п. 16.11. Статуту позивача у новій редакції, затвердженого протоколом №20/12-АО загальних зборів учасників позивача від 20.12.2017р., директор товариства має право укладати будь-які угоди (за виключенням таких, укладення яких потребує згоди загальних зборів учасників) та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках поточний та інші рахунки.

Згідно з п.п. к), п. 16.7 Розділу 16. Статуту позивача, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод) укладених на суму, що еквівалентна, або дорівнює 500 тисяч доларів США.

Відповідно до п. 3.4. Посадової інструкції директора ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” (затвердженої протоколом загальних зборів учасників позивача №22/12-17-АО від 22.12.2017р.), директор має право укладати від імені товариства будь-які угоди (договори), якщо вартість товарів, майна або послуг, що є предметом таких угод (договорів), становить менше 500 тисяч доларів США. Якщо вартість товарів, майна або послуг, що є предметом таких угод (договорів), еквівалентна або дорівнює 500 тисяч доларів США, то така угода (договір) може бути укладений директором від імені товариства лише за згодою (затвердженням) загальних зборів учасників товариства, що оформляється відповідним протоколом загальних зборів учасників товариства.

07.05.2018р. рішенням загальних зборів учасників позивача (оформленого протоколом №07/05-18 від 07.05.2018р.) ініційовано проведення з 08.05.2018р. по 18.05.2018р. службового розслідування з питання правомірності укладення директором директора ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” - ОСОБА_5 з ОСОБА_3 “АТ Каргілл” договору поставки.

За результатами проведеного розслідування 21.05.2018р. складено акт «Службового розслідування з питання правомірності укладення директором ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” - ОСОБА_5 з ТОВ “АТ Каргілл” договору поставки №СУР08986 від 25.01.2018р.», який затверджений протоколом загальних зборів учасників позивача від 21.05.2018р. за № 21/05-18-АО.

За наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що директор ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” - ОСОБА_5 підписав договір поставки без згоди загальних зборів учасників позивача. Окрім цього, підписаний договір поставки не був поданий директором ОСОБА_5 загальним зборам позивача на затвердження. Враховуючи наведене, за наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що директор - ОСОБА_5 перевищив надані йому статутом позивача повноваження, тобто вчинив одноразове грубе порушення трудових обов'язків

21.05.2018р. рішенням загальних зборів учасників позивача (оформленого протоколом № 21/05-18-АО від 21.05.2018р.) звільнено ОСОБА_5 з посади директора за одноразове грубе порушення трудових обов’язків та призначено нового директора.

За твердженням ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” позивач за первісним позовом знав про наявність обмежень директора визначених статутом позивача на укладення правочину, оскільки, 19.08.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №СУР70439 згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідачеві ріпак для харчових цілей в кількості 650.00 тон на загальну вартість 3152500,00 грн. Вказаний договір був затверджений протоколом загальних зборів учасників позивача за №2/31/07/2014 від 31.07.2014р. про що був повідомлений відповідач. Отже, раніше укладені договори поставки, які укладалися між позивачем та відповідачем, затверджувалися загальними зборами позивача, про що знав та був повідомлений відповідач.

При цьому, ОСОБА_3 “Агрофірма “Онікс” звернуло увагу, що в преамбулі оспорюваного договору поставки чітко зазначено, що від імені позивача договір підписує ОСОБА_5, який діє на підставі статуту. Тобто вказане формулювання свідчить про обізнаність відповідача із статутом позивача, та відповідачу було відомо або повинно було б бути відомо про наявні обмеження повноважень директора позивача.

Крім цього, ОСОБА_3 “Агрофірма “Онікс” зазначило, що ним не вчинено та не вчиняє жодних фактичних дій, які свідчать про схвалення оспорюваного Договору поставки або про прийняття його до виконання, а також не вчиняв будь-яких конклюдентних дій, які б свідчили про схвалення оспорюваного правочину. Зокрема, позивач не отримував від відповідача будь-яких грошових коштів (оплати за товар) по оспорюваному договору поставки, не підписував товаророзпорядчих документів, видаткових та податкових накладних та ін.

Позивач за первісним позовом заперечив проти покликань ОСОБА_3 “Агрофірма “Онікс” у зустрічному позові, зазначивши наступне.

Саме лише перевищення повноважень керівником ОСОБА_3 “Агрофірми “Онікс” не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва не має юридичної сили, крім випадків, коли позивач доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, ОСОБА_3 “АТ Каргілл” підтвердило, що між сторонами дійсно був підписаний та виконаний Договір поставки №СУР70439 від 19.08.2014р. Проте, ОСОБА_3 «АТ Каргілл» ніколи не отримувало протоколу загальних зборів учасників позивача за № 2/31/07/2014 від 31.07.2014р. Сам текст Договору поставки №СУР70439 від 19.08.2014р. також не містить вказівки про існування даного протоколу. Водночас, відповідно до п. графи 300 п. 4.2. розділу Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого Наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 строк зберігання господарських Договорів становить 3 роки після закінчення строку дії Договору. За таких умов навіть, якби ТОВ «АТ Каргілл» отримувало протоколу загальних зборів учасників позивача за № 2/31/07/2014 від 31.07.2014р. на погодження Договору поставки №СУР70439 від 19.08.2014р., станом на дату укладення оспорюваного Договору 25.01.2018р. він був би знищений відповідачем у зв’язку із закінченням строку зберігання.

Також ОСОБА_3 «АТ Каргілл» звернуло увагу на те, що Статут ОСОБА_3 «Агрофірма «Онікс» в чинній редакції був затверджений протоколом загальних зборів учасників №20/12-17-АО від 20.12.2017р. За таких умов відповідач станом на дату підписання оспорюваного Договору не міг припускати, що повноваження виконавчого органу позивача залишились незмінними з 2014 року. Відтак, ОСОБА_3 «АТ Каргілл» вважає договір поставки №СУР70439 від 19.08.2014р. та протокол загальних зборів учасників ОСОБА_3 «Агрофірма «Онікс» за № 2/31/07/2014 від 31.07.2014р. є неналежними доказами обізнаності відповідача у наявності визначених статутом обмежень повноважень Директора Позивача на укладення Договору поставки № СУР08986 від 25.01.2018р.

Крім цього, відповідач за зустрічним позовом повідомив, що станом на дату підписання оспорюваного договору поставки він не отримував від ОСОБА_3 «Агрофірма «Онікс» Статут для ознайомлення. При цьому, з метою перевірки повноважень керівника позивача, відповідач за зустрічним позовом отримав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 15.12.2017р. керівником/підписантом ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» з 14.06.2016р. був ОСОБА_6. Відомості про обмеження повноважень керівника відсутні. За таких умов ОСОБА_3 «АТ Каргілл» мало всі підстави вважати, що обмеження повноважень Директора позивача за зустрічним позовом, станом на дату підписання Договору відсутні.

На думку відповідача за зустрічним позовом, що при внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про нового керівника інформації про наявність обмежень представництва ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» не внесло, чим свідомо продовжує вводити в оману третіх осіб.

Щодо не вчинення жодних дій, які свідчать про схвалення укладеного відповідач за зустрічним позовом повідомив про наявність спільного листа ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» та ТОВ «ОСОБА_1 -Юг В» від 09.02.2018р., яким вони просили перенести строки поставки товару за Договорами поставки №СУР08986 від 25.01.2018р. та №СУР08987 від 25.01.2018р.

При цьому, ОСОБА_3 «АТ Каргілл» зазначило, що як вбачається з тексту листа б/н від 09.02.2018р. з метою поставки товару за оспорюваним договором поставки позивач за зустрічним позовом провів велику роботу із багатьма перевізниками (експедиторами) та уклав Договір транспортного експедирування з ОСОБА_3 «Сідрейл», яке зобов’язалось поставити вагони під завантаження 10-11 лютого 2018р. під що було погоджено з ПАТ «Укрзалізниця» АРМ та Месплан.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 20.02.2018р. у справі №906/100/17.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як зазначено вище, згідно п. 16.11. Статуту позивача, директор товариства має право укладати будь-які угоди (за виключенням таких, укладення яких потребує згоди загальних зборів учасників) та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках поточний та інші рахунки.

Згідно п.п. к), п. 16.7 Розділу 16. Статуту позивача, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод) укладених на суму, що еквівалентна, або дорівнює 500 (п'ятсот) тисяч доларів США.

Відповідно до п. 3.4. Посадової інструкції директора ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» (затвердженої протоколом загальних зборів учасників позивача №22/12-17-АО від 22.12.2017р.) директор має право укладати від імені товариства будь-які угоди (договори), якщо вартість товарів, майна або послуг, що є предметом таких угод (договорів), становить менше 500 (п’ятсот) тисяч доларів США. Якщо вартість товарів, майна або послуг, що є предметом таких угод (договорів), еквівалентна або дорівнює 500 (п’ятсот) тисяч доларів США, то така угода (договір) може бути укладений директором від імені товариства лише за згодою (затвердженням) загальних зборів учасників товариства, що оформляється відповідним протоколом загальних зборів учасників товариства.

За спірним договором, директор позивача – ОСОБА_5, одноособово поклав на позивача зобов'язання поставити та передати у власність товар на загальну суму 32 860 000,00грн., отже, спірний договір укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони директора позивача за зустрічним позовом, а саме перевищено обсяг наданих йому повноважень.

Відповідно до ст. 11 ч.2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 ч. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» станом на 25.01.2018р., в останньому відсутні обмеження представництва юридичної особи. Проте, відповідно до п.п. к), п. 16.7 Розділу 16. Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод) укладених на суму, що еквівалентна, або дорівнює 500 (п'ятсот) тисяч доларів США. Вказані обмеження передбачені п. 3.4. Посадової інструкції директора ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» (затвердженої протоколом загальних зборів учасників позивача №22/12-17-АО від 22.12.2017р.).

В преамбулі оскаржуваного договору зазначено, що інтереси ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс» представляє директор ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту.

Отже, відповідач за зустрічним позовом знав про обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс”, оскільки спірний договір містить умову про підписання його директором, який діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження останнього. Вказане свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з статутом позивача за зустрічним позовом у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2018р. у справі №906/100/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України..

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи все вищенаведене, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що права позивача за первісним позовом: ОСОБА_3 «АТ Каргілл» не порушені відповідачем за первісним позовом: ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс». Натомість, спірний договір, на якому ґрунтуються позовні вимоги слід визнати недійсним, оскільки, недодержано в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 25000,00грн. частини гонорару, оплаченого Адвокатському об’єднання «Бочуляк і партнери» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

На підтвердження понесених позивачем за зустрічним позовом таких витрат, посилається на платіжне доручення N 1784 від 16.05.2018р., однак, всупереч ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України до матеріалів справи не долучено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що не дає змоги встановити який перелік послуг (робіт) надало адвокатське об’єднання ОСОБА_3 «Агрофірми «Онікс».

За вказаних обставин, суд приходить до висновку вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Судовий збір за первісним позовом та зустрічним позовом покладається на ОСОБА_3 «АТ Каргілл».

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні первісного позову відмовити.

2.Зустрічний позов задоволити.

3.Визнати недійсним договір поставки №CVP08986 від 25.01.2018р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, Код ЄДРПОУ 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс” (79011, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32461475) 1762,00грн. судового збору.

5.В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Онікс” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. відмовити.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 07.09.2018р.

Суддя Ділай У.І.