Вирок № 76291423, 06.09.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1884/18

Провадження № 1-кп/161/434/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 06 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Сівчука А.Є.

за участю секретаря - Федьо Н.І.

прокурора - Урин С.З.

обвинувачених - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальне провадження № 12017030010005749 від 14.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-12.03.2018 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання та встановлено іспитовий строк строком на 1 рік;

-за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 Якутської АРСР, ІНФОРМАЦІЯ_7, розлученого, непрацюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого, -

-за ст.ст.15 ч.2,186 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 13.12.2017 року, близько 15:20 год., діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою, перебуваючи в приміщенні магазину «Сім-23», що по вул. Конякіна, 9-Б в м. Луцьку Волинської області, таємно викрали з торгових полиць магазину ковбасу «Варшавська», сардельки «М’ясні», соус «Папрік», бекон «Козацький», ковбаски «Дачні», ковбасу «Салямі мисливська», сосиски «Підкопчені», дві ковбаси вершкових з арахісом та паштет «Домашній» на загальну суму 315 грн., а саме обвинувачений ОСОБА_1 взяв вказані товари з прилавку для зберігання та продажу продуктів, після чого поклав їх в сумку обвинуваченого ОСОБА_2. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак з причин, що не залежали від його волі злочин не був закінчений, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 продовжуючи свої дії, спрямованими на утримання викраденого майна, покинув приміщення магазину, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я до працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме відштовхнув їх від дверей магазину, про що попередньо домовився з обвинуваченим ОСОБА_1. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак з причин, що не залежали від його волі злочин не був закінчений, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 був викритий працівниками магазину «Сім-23», котрі зірвали з нього сумку з викраденими продуктами харчування, намагаючись затримати обвинуваченого ОСОБА_3.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен зокрема, свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочині визнали повністю та показали, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинили зазначений в обвинувальному акті злочин. Завдані матеріальні збитки відшкодовані повністю шляхом повернення викраденого. У вчиненому обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щиро розкаялися, просили суд суворо їх не карати.

Крім повного визнання вини самими обвинуваченими, їх вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по кримінальному провадженні, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України, а також суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1, своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинивши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, вчинив злочин, передбачений ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2, своїми умисними діями, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, за попередньою змовою групою осіб, вчинивши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, які не залежали від його волі, вчинив злочин, передбачений ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого.

До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого.

До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом враховується те, що останній раніше судимий, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання за яким характеризується з позитивної сторони, представник потерпілого в своїй письмовій заяві щодо призначення виду та розміру покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду, ОСОБА_1 зобов’язався в подальшому дотримуватись бездоганної поведінки, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання ОСОБА_1, слід призначити в межах санкції ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України, із застосуванням ст.70 ч.4 КК України у виді позбавлення волі, при цьому на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити його від відбуття призначеного покарання із встановленням іспитового строку, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом враховується те, що останній раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, представник потерпілого в своїй письмовій заяві щодо призначення виду та розміру покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду, ОСОБА_2 зобов’язався в подальшому дотримуватись бездоганної поведінки, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання ОСОБА_2, слід призначити в межах санкції ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, при цьому на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити його від відбуття призначеного покарання із встановленням іспитового строку, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

Речові докази в даному кримінальному провадженні, слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а судові витрати покласти на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим центром пробації;

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого центру пробації;

- повідомляти уповноважений центр пробації про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2018 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим центром пробації;

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого центру пробації;

- повідомляти уповноважений центр пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речовий доказ – диск із записом з камер відеоспостереження супермаркету «Сім-23», що був вилучений в ході огляду місця події від 13.12.2017 року та приєднано до матеріалів кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: